Тайрос-10
| Тайрос-10 | |
|---|---|
 | |
| Основні параметри | |
| COSPAR ID | 1965-051A |
| NORAD ID (TLE) | 01430 (мапа) |
| Тип апарата | метеорологічний |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 2 липня 1965, 04:07 UTC |
| Ракета-носій | Тор-Дельта-Сі/Дельта-Сі |
| Номер запуску | 415/32 |
| Космодром | Мис Канаверал, СК-17Бі |
| Тривалість польоту | очікувана 80 років |
| Технічні параметри | |
| Маса | 127 кг |
| Розміри | діаметр 107 см, висота 48 см |
| Час активного існування | 730 діб |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | еліптична |
| Ексцентриситет | 0,006 |
| Нахил орбіти | 98,8° |
| Період обертання | 100,1 хв |
| Апоцентр | 807 км |
| Перицентр | 721 км |
Тайрос-10 (англ. TIROS 10, Television and InfraRed Observation Satellite — укр. Супутник телевізійного й інфрачервоного спостереження), інші назви Тайрос-Екс (англ. TIROS-X), Тайрос-ОуТі1 (англ. TIROS-OT1) — американський метеорологічний супутник. Останній апарат серії Тайрос.
Тайрос-10 створювався для випробування вдосконалених можливостей отримання телевізійних зображень хмарного покриву Землі і перевірки системи ТОС (англ. TOS, TIROS Operational System).
За 730 діб роботи апарат передав 79 874 зображення хмарного покриву Землі.
Апарат був призмою з вісімнадцятикутною основою з алюмінієвого сплаву і нержавіючої сталі діаметром 107 см, висотою 48 см, масою 130 кг. На зміцнені нижній основі розташовувалась більшість систем. Нагорі розташовувалась антена для прийому наземних команд. В нижній частині діагонально відносно основи розташовувались чотири дипольні антени для передачі телеметрії на частоті 235 МГц. Згори і з боків апарат був вкритий 9200 сонячними елементами розміром 1×2 см, що використовувались для заряджання 21 нікель-кадмієвої батареї. Навколо нижньої основи було змонтовано три пари невеликих твердопаливних двигунів для підтримки швидкості обертання 8—12 обертів на хвилину, що стабілізувало апарат в польоті.
Вісь обертання була зорієнтована з точністю 1-2 градуси завдяки використанню магнітного контролю висоти системи ҐОМАК (англ. QOMAC, Quarter-Orbit Magnetic Attitude Control), для чого навколо зовнішньої поверхні апарата було намотано 250 витків дроту. Взаємодія між індукцією магнітного поля супутника і магнітного поля Землі створювала необхідний крутний момент для орієнтації.
Супутник мав дві телевізійні камери з відиконами діаметром 1,27 см з широким (104°) кутом огляду для фіксації зображень хмарного покриву Землі. Зображення в зонах прийому передавались з використанням системи автоматичної передачі зображень (англ. Automatic Picture Transmission (APT)) на дві приймальні наземні станції, під час несприятливої погоди і поза зонами прийому дані записувались на бортовий плівковий магнітофон для передачі згодом.
2 липня 1965 року в 04:07 UTC ракетою-носієм Тор-Дельта-Сі/Дельта-Сі з космодрому Мис Канаверал відбувся запуск апарата Тайрос-10 на майже полярну ретроградну сонячно-синхронну орбіту, з дрейфуванням на захід приблизно 1 градус щодоби — з такою ж швидкістю і в тому ж напрямку, що й Земля відносно Сонця. Це збільшило тривалість перебування апарата над освітленою Сонцем поверхнею Землі і тим самим зросли тривалість роботи телекамер і періоди використання сонячних елементів.
30 вересня 1965 року припинилась постійна робота телевізійної системи, після цього вона працювала періодично.
31 липня 1966 року супутник було відключено.
- Тайрос-10 [Архівовано 19 жовтня 2011 у Wayback Machine.] Каталог НАСА(англ.)
- Тайрос [Архівовано 16 травня 2012 у WebCite] Науковий сайт НАСА: Польоти(англ.)
- Тайрос-10 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Космічна енциклопедія(англ.)
- Тайрос-10 [Архівовано 25 січня 2014 у Wayback Machine.] Енциклопедія космічних апаратів(англ.)
- Тайрос-10 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Велика енциклопедія супутників і космічних зондів(чеськ.)
- Апарати серії Тайрос [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Енциклопедія астронавтики(англ.)