Тартуський мирний договір між РСФРР та Естонією
Тартуський (Юріївський)[1][2] мирний договір між РСФРР та Естонією (ест. Tartu rahu), — угода, укладена між Радянською Росією й Естонією 2 лютого 1920 року у місті Тарту, після завершення бойових дій Естонської визвольної війни, під час якої Збройні сили Естонської Республіки за сприяння Північно-Західної армії, Британського військово-морського флоту, фінських, шведських і данських добровольців протистояли на північно-західній території колишньої Російської імперії збройним силам Радянської Росії (з листопада 1918 до грудня 1919 року).
2 лютого 1920 року на мирній конференції у місті Тарту глави делегацій Естонії — Яан Поска, та Росії — Адольф Йоффе підписали договір, за яким Радянська Росія відмовилась від будь-яких прав на Естонію та першою визнала де-юре Естонську Республіку. Перший міжнародний мирний договір, укладений Радянською Росією під час Громадянської війни сприймався як «прорив» міжнародної блокади Радянської Росії[3]
Договір було ратифіковано ВЦВК Радянської Росії вже 5 лютого 1920 року, Установчими зборами Естонської Республіки — 13 лютого того ж року[3].
Історія[ред. | ред. код]
13 квітня 1919 року ЦК РКП(б) ухвалив рішення звернутись до Естонії з мирними пропозиціями. 15 та 25 квітня радянські мирні ініціативи за посередництва угорського уряду були передані Естонії, але відповіді на них отримано не було.
20 червня на засіданні естонської делегації в Парижі (де у той час відбувалась мирна конференція) перевагу мала думка про те, що для досягнення визнання власної самостійності Естонія мала йти іншим шляхом, а саме — укласти мир з Радянською Росією.
31 серпня 1919 року Народний комісаріат закордонних справ Російської СФРР знову звернувся до естонського уряду з пропозицією щодо мирних перемовин. 5 вересня Естонія погодилась розпочати мирні перемовини з РСФРР. Вони почались 17 вересня 1919 року у Пскові, та невдовзі припинились через наступ армії Денікіна на Москву.
5 грудня у місті Тарту відкрилась радянсько-естонська мирна конференція, де відновились перемовини. 31 грудня було підписано перемир'я між Радянською Росією й Естонією.
Основні положення[ред. | ред. код]
Відповідно до договору до Естонії, окрім земель на захід від річки Нарва, відійшли також:
- знову утворена волость Нарва — включала населену іжорою та інгерманландцями територію на правому березі річки Нарва, так звану Естонську Інгерманландію (нині у складі Кінгісеппського району Ленінградської області)
- знову утворені волості Козе (згодом перейменована на Пійрі) та Скарятіне (згодом — Райа) — населене етнічними росіянами правобережжя Нарви від гирла річки Щучка до Чудського озера (нині у складі Сланцевського району Ленінградської області)
- Печорський край (нині Печорський район Псковської області Росії)[4][5].
Сторони зобов'язались не допускати на своїй території діяльності ворожих до іншої країни сил. З урахуванням того, що до моменту підписання договору в Естонії вже була інтернована Північно-Західна армія під командуванням Юденича, РСФРР у подальшому розпустила дивізію Естонських червоних стрільців, що воювала на Південному фронті. Естонці, які проживали в РСФРР, та росіяни в Естонії отримували можливість повернутись на батьківщину.
За Тартуським договором Естонія звільнялась від будь-яких зобов'язань перед РСФРР, від боргових та інших зобов'язань перед Російською імперією. РСФРР передавала Естонії частину золотого запасу Російської імперії у розмірі 11,6 тонни золота (15 мільйонів рублів золотом), а також певне рухоме й нерухоме майно, що належало російській казні[3]. Російська СФРР отримувала право на лісову концесію на території РСФРР площею 1 мільйон десятин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [1]
- ↑ Н. М. Межевич, «Российско-Эстонская граница: История формирования и современное значение для развития Северо-Запада России», Псковский регионологический журнал, 2007, № 4, стор. 139
- ↑ а б в Корнатовський М. А. Боротьба за Червоний Петроград = Борьба за Красный Петроград. — Москва : АСТ, 2004. — (Военно-историческая библиотека) — 5 000 прим. — ISBN 5-17-022759-0.
- ↑ Карта адміністративного поділу Естонії. 1922. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 30 березня 2015.
- ↑ Фрагмент карти адміністративного поділу Естонії. 1930-ті. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 30 березня 2015.
