Перейти до вмісту

Таціо Нуволарі

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Таціо Нуволарі
ПрізвиськоIl Mantovano Volante і Il campionissimo
Народився16 листопада 1892(1892-11-16)[2][3][…]
Кастель-д'Аріо, Провінція Мантуя, Ломбардія, Королівство Італія[1]
Помер11 серпня 1953(1953-08-11)[1] (60 років)
Мантуя, Ломбардія, Італія[1]
·зупинка серця[1]
ПохованняMantova Town Cemeteryd
Країна Італія
 Королівство Італія
Діяльністьавтогонщик, мотогонщик
Галузьавтомобільні перегони[5], шосейно-кільцеві мотоперегони і motorismd[5]
Знання мовіталійська[5]
IMDbID 0638390
Сайтtazionuvolari.it

Таціо Джорджіо Нуволарі (італ. Tazio Giorgio Nuvolari; 16 вересня 1892 — 11 серпня 1953) — італійський авто- та мотогонщик, відомий також як «Літаючий Мантуанець» (від місця народження Нуволарі в провінції Мантуя). Чемпіон Європи 1932 року.

Таціо Нуволарі
Громадянство Італія Італія
Дата народження 16.11.1892
Дата смерті 11.08.1953
Сезони 9 (1931-1939)
Команди Alfa Romeo, Auto Union
Дебют Італія 1931
Перша перемога Італія 1932
Остання перемога Італія 1938
Останні перегони 1950
Таціо Нуволарі

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Сходження

[ред. | ред. код]

Нуволарі народився в Кастель-д'Аріо (Мантуя, Ломбардія). Він був четвертим сином Артуро Нуволарі, відомого в Італії велогонщика.

1923 року Таціо отримав ліцензію мотогонщика, але його одразу забрали в армію водієм. Офіційна гоночна кар'єра Таціо розпочалася в червні 1920-го, де він взяв участь у перегонах у Кремоні. 20 березня 1921 року він здобув свою першу перемогу на перегонах у Вероні. Тоді він виступав разом із Енцо Феррарі (тоді ще невідомим гонщиком). Його популярність в Італії зростала, вболівальники дали йому «титули» «Il campionissimo delle due ruote» та «the two wheeler Campionissimo».

Золотий період

[ред. | ред. код]
Таціо після перемоги

Почавши виступати у Гран-Прі (попередник перегонів Формула-1), на автомобілі Alfa Romeo 8C, він вигравав у 1931 і 1932 році одні із найпрестижніших автоперегонів у світі — Targa Florio та престижні перегони на Сицилії Далі, у Гран-Прі 1932 року він виграв перегони у Монако, Франції та Італії. Найвідомішу свою перемогу Таціо здобув на Гран-Прі Німеччини 1935 року, коли на Alfa Romeo 8C 2600, борючись із найкращими німецькими пілотами з команд Auto Union і Mercedes Benz, за присутності Адольфа Гітлера, зміг виграти перегони, займаючи 6-те місце під час перегонів.

Післявоєнні змагання

[ред. | ред. код]

У 1946 році Нуволарі взяв участь у тринадцяти гонках, вигравши Гран-прі Альбі на Maserati 4CL, фінішувавши 4-м у Гран-прі націй і 13-м у Кубку Беззі, а також зійшовши з інших. Було відмічено, що під час перегонів у Мілані у вересні він керував переважно однією рукою; інший тримав закривавлену хустку на роті. 

В 1947 році він змагався в Mille Miglia на Cisitalia 1100сс, фінішувавши другим, по іронії долі першими з невеликим відривом фінішувалa Alfa Romeo 8c 2900. Протягом 1947 і 1948 років він одинадцять разів брав участь у перегонах, двічі вигравши.  Він фінішував 2-м, 3-м, 4-м і 7-м і знявся з решти п'яти гонок.  Його Maserati не пройшов кваліфікацію на Гран-прі Марселя 1949 року. Енцо Феррарі переконав Нуволарі взяти участь у перегонах Mille Miglia 1948 року на Ferrari 166.  У парі з механіком Серджіо Скапінеллі Нуволарі лідирував на ранніх етапах гонки.  Зрештою він був змушений припинити гонку в Реджо-Емілія через серію технічних несправностей, коли він мав 27-хвилинну перевагу. До того часу авто втратило передні і задні гальма а також частину зовнішнього облицювання.

Його остання участь у змаганнях відбулася на гірській трасі Палермо-Монтепеллегріно 10 квітня 1950 року за кермом Squadra Carlo Abarth Cisitalia-Abarth 204. Він виграв свій клас і фінішував п'ятим у загальному заліку.

В серпні 1953 року Таціо Нуволарі помер.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
Таціо Нуволарі на «Auto Union Typ D» (1939)

Фердинанд Порше сказав про Нуволарі: «Величний гонщик минулого, сьогодення та майбутнього» В 1996 році Alfa Romeo назвала свій концепт-кар Nuvola на честь пілота. В 1998 року його обрали в Міжнародний зал слави автоспорту. На могилі Таціо Нуволарі написано: «Останній із великих, перший із сучасних». Через 50 років після смерті Таціо, Audi створила концепт-кар з назвою Audi Nuvolari Quattro.

Енцо Феррарі у книзі "Історія мого життя" написав про Нуволарі: "На відміну від майже всіх тодішніх і теперішніх пілотів, Нуволарі ніколи не скаржився на невисокий клас автомобіля, ніколи не здавався, завжди боровся, мов лев, навіть за сьоме чи десяте місце в турнірній таблиці. Ця його пристрастність, ця його неприборкана гордість чарувала юрбу, і навколо нього виникла легенда...У нього поєднувалися вигострена чутливість до машини і майже нелюдська відвага, а такого поєднання, мабуть, більше не було ні в кого".

Результати в Чемпіонаті Європи

[ред. | ред. код]

Жирним шрифтом виділені поул-позиції

Рік Команда Виробник 1 2 3 4 5 Місце Очки*
1931 Alfa Corse Alfa Romeo ІТА
схід 		ФРА
11 		БЕЛ
2 		8 13
1932 Alfa Corse Alfa Romeo ІТА
1 		ФРА
1 		НІМ
2 		1 4
1935 Scuderia Ferrari Alfa Romeo БЕЛ
 НІМ
1 		ШВЦ
5 		ІТА
схід 		ІСП
схід 		4 24
1936 Scuderia Ferrari Alfa Romeo МОН
4 		НІМ
схід 		ШВЦ
схід 		ІТА
2 		3 17
1937 Scuderia Ferrari Alfa Romeo БЕЛ
 НІМ
4 		МОН
 ІТА
7 		7= 28
Auto Union Auto Union ШВЦ
5
1938 Auto Union Auto Union FRA
 НІМ
схід 		ШВЦ
9 		ІТА
1 		5= 20
1939 Auto Union Auto Union БЕЛ
схід 		ФРА
схід 		НІМ
схід 		ШВЦ
5 		4= 19

Система зарахування очок — 1місце — 1, 2-2, 3-3, проходження понад 75 % дистанції — 4, від 50 до 75 % — 5, 25-50 % — 6, менше 25 — 7, неучасть/дискваліфікація — 8.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Cancellieri G. Dizionario Biografico degli Italiani — 2013. — Vol. 79.
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
  3. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  4. ↑ Munzinger Personen
  5. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Таціо Нуволарі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Таціо_Нуволарі&oldid=41077075