Енцо Феррарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енцо Феррарі
Enzo Ferrari
Ilario Bandini ed Enzo Ferrari.jpg
Енцо Феррарі (зліва) та Іларіо Бандіні
Ім'я при народженні Енцо Ансельмо Феррарі
Народився 18 лютого 1898(1898-02-18)
Модена, Італія
Помер 14 серпня 1988(1988-08-14) (90 років)
Маранелло, Італія
Громадянство Італія Італія
Національність італієць
Діяльність Засновник Ferrari
Мова творів італійська[1]
Учасник Перша світова війна
У шлюбі з Laura Dominica Garello[d]
Діти Альфредо Феррарі
П'єро Феррарі
Нагороди

Енцо Ансельмо Феррарі (італ. Enzo Anselmo Ferrari; 18 лютого 1898 — 14 серпня 1988) — італійський конструктор, підприємець і автогонщик. Засновник автомобілебудівної компанії «Феррарі» та однойменної автогоночної команди.

Юність[ред. | ред. код]

Майбутній засновник компанії «Феррарі» народився в італійському місті Модена 18 лютого 1898 року, але через дуже сніжну в той рік зиму батьки офіційно зареєстрували його лише через декілька днів. Батько хлопчика був інженер-путівник і, крім цього, мав майстерню, розташовану в їхньому будинку. У 1916 році його батько Альфредо помер і Енцо довелося стати главою сім'ї. Він покинув навчання і став заробляти гроші. З дитячою мрією стати оперним співаком він остаточно розпрощався.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення Першої світової війни Енцо Феррарі влаштовується у невелику компанію випробувачем автомобілів. Саме тоді Енцо почав займатися перегонами. У 1920 році він став працювати на компанію «Альфа-Ромео», на машинах яких він і брав участь у професійних перегонах.

Два десятиліття тривала кар'єра Енцо в «Альфа-Ромео»: він пройшов шлях від водія до директора спортивного підрозділу «Alfa Racing». Паралельно з роботою в «Альфа-Ромео» Енцо Феррарі у 1929 році засновує спортивне товариство «Scuderia Ferrari» (Стайня Феррарі) в Модені, головною метою якого було створення перегонної команди та організація автоперегонів

Феррарі виготовляв свої автомобілі невеликими партіями, тільки методом ручного складання. Їх відрізняла висока швидкість і унікальний дизайн. У 1969 році Енцо поступився 50% акцій своєї компанії концерну «ФІАТ», але до 1977 року залишався президентом фірми, а контроль над командою «Scuderia Ferrari» тримав у своїх руках до самої смерті. Його команда стала найпотужнішою й найтитулованішою у Формулі-1.

Приватне життя[ред. | ред. код]

Енцо Феррарі все своє життя прожив з єдиною дружиною, вважаючи шлюб священним. І всі, крім неї, знали про другу його сім'ю Енцо, де він відпочивав душею і тілом. Зі своєю коханкою Ліною Енцо познайомився ще до народження сина. Законний син Феррарі — Діно був хворий на м'язову дистрофію і розсіяний склероз. Він помер у 1956 році у віці двадцяти чотирьох років. І тільки після смерті дружини Енцо Феррарі узаконив свою другу сім'ю, дав синові П'єро своє прізвище і зробив його спадкоємцем.

До кінця життя писав винятково пір'яною авторучкою і фіолетовим чорнилом. Боявся літаків, на будь-які поверхи піднімався пішки, бо кабіни ліфтів приводили його в жах.

Енцо Феррарі помер у серпні 1988 року, через шість місяців після урочистостей на честь свого 90-річчя. На третій день після ювілею невістка народила онука, якого назвали Енцо.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.