Ткаченко Олександр Анатолійович (майстер-сержант)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.
Олександр Ткаченко
Олександр Анатолійович Ткаченко
 Майстер-сержант
Загальна інформація
Народження5 березня 1989(1989-03-05)
Севастополь, Українська РСР, СРСР
Смерть9 листопада 2023(2023-11-09) (34 роки)
Сумська область, Україна
ПохованняІрпінь
Національністьукраїнець
Псевдо«Севас»[1][2]
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Командування
2022
 РТГ «Ірпінь», командир 1-го штурмового взводу
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За військову доблесть» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За відвагу» (СБУ)
Нагрудний знак «За відвагу» (СБУ)
Почесний громадянин міста Ірпеня
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ткаченко Олександр.

Олекса́ндр Анато́лійович Ткаче́нко (позивний «Севас»; 5 березня 1989, м. Севастополь, Крим — 9 листопада 2023, Сумська область) — український військовослужбовець, майстер-сержант Збройних сил України[3], учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2023, посмертно), кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олександр Ткаченко народився 5 березня 1989 року в місті Севастополі[1][4].

Здобув фах перукаря. Працював за спеціальністю, а потім став інструктором піших походів, водив туристів у Кримські гори[1][2][5].

2013 року розпочав службу в морській піхоті. Після окупації рідного Криму виїхав до Миколаєва. З початком російсько-української війни брав участь у боях за Маріуполь, села Водяне та Гранітне на Донеччині[4]. Під час відпусток був інструктором полку «Азов»[2].

2017 року разом із сім'єю після закінчення військового контракту переїхав до Ірпеня на Київщині. Займався фермерством[4].

Після повномасштабного російського вторгнення долучився до оборони Ірпінської міської громади. Служив командиром першого штурмового взводу добровольчої ротно-тактичної групи «Ірпінь», відіграв важливу роль у боях на блокпостах ТЦ «Жираф» та «Караван-Гала»[1][4].

Після деокупації Київщини воював на інших ділянках фронту. Загинув 9 листопада 2023 року на Сумщині[4].

Прощання з Олександром відбулося 16 листопада 2023 року біля крематорію Байкового кладовища. 22 листопада 2023 року труну з його прахом поховали на Алеї пам'яті захисників України на кладовищі м. Ірпіня[1][4].

Залишилися дружина та три доньки[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (18 грудня 2023, посмертно)[джерело?];
  • орден «За мужність» III ступеня (9 квітня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
  • почесний громадянин міста Ірпеня (4 квітня 2024, посмертно)[7];
  • медаль «За заслуги перед містом Ірпінь» (2022)[4];
  • нагрудні знаки «За військову доблесть» (2017), «За відвагу» (2022)[4];
  • відзнака «Орден Добровольця» (2022)[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Назар Григоренко (19 листопада 2023). Був як непереможний супергерой. Дружина і побратими поділились спогадами про Олександра Ткаченка. Незламні.City.
  2. ↑ а б в Владислава Присяжнюк, Анастасія Діденко (29 грудня 2023). Очолював штурмовий підрозділ в Ірпені: історія загиблого кримчанина Олександра Ткаченка. Суспільне Новини.
  3. ↑ На фронті загинув командир штурмового підрозділу, який брав участь в обороні Ірпеня, Олександр Ткаченко. ITV. 10 листопада 2023.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л Пам'яті військовослужбовця Олександра Ткаченка (позивний «Сєвас»). Укрінформ. 10 грудня 2023.
  5. ↑ Олександр Галух, Борис Корпусенко (20 грудня 2023). Рятував з-під завалів дітей: історія легендарного оборонця Ірпеня «Сєваса». Вечірній Київ.
  6. ↑ Указ Президента України від 9 квітня 2015 року № 213/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ Ними пишається Ірпінь. Ірпінська міська рада.

Посилання

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ткаченко_Олександр_Анатолійович_(майстер-сержант)&oldid=43782637