Томас Рід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Рід
англ. Thomas Reid
ThomasReid.jpg
Народився 26 квітня 1710(1710-04-26)[1][2][…]
Страханd
Помер 7 жовтня 1796(1796-10-07)[1][2][…] (86 років)
Глазго, Ланаркшир, Шотландія, Королівство Велика Британія[4]
Країна Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Діяльність філософ, бібліотекар, математик, письменник, викладач університету
Alma mater Абердинський університет
Галузь метафізика і етика
Заклад Абердинський університет і Університет Глазго
Членство Королівське товариство Единбурга
Батько Lewis Reidd
Нагороди

CMNS: Томас Рід у Вікісховищі

Томас Рід (англ. Thomas Reid; 26 квітня 1710 — 7 жовтня 1796) — шотландський філософ, сучасник і критик Девіда Юма, засновник Шотландської школи здорового глузду, зіграв істотну роль у шотландській освіті.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1737—1751 років був пресвітеріанським пастором, потім став викладати. Його рання діяльність проходила в Абердіні, (Шотландія), де він у 1751 році отримав кафедру моральної філософії і логіки в Королівському коледжі. У 1753 році Т. Рід очолив кафедру моральної філософії в Університеті Глазго, змінивши на цій посаді Адама Сміта. Ставши професором, Т. Рід зберіг за собою духовний сан. У 1764 році вийшов перший великий і найбільш оригінальний твір Ріда «Дослідження про людський розум відповідно до принципів здорового глузду» (An Inquiry Into the Human Mind on the Principles of Common Sense). У 1785 році з'явилися «Досліди про інтелектуальні здібності людини» («Essays on the Intellectual Powers of Man»), а в 1788 — «Досліди про діяльні здібності людини». Зі своєї посади він пішов в 1781 році.

Рід вірив, що здоровий глузд (в особливому філософському розумінні) є, або, принаймні, повинен таким стати, основою розв'язання будь-якої філософської проблеми. Він не згоден з Девідом Юмом і Джорджем Берклі, що зовнішній світ є лише ідеями в нашій свідомості. Рід стверджував, що саме здоровий глузд говорить нам про існування зовнішнього світу. Найбільш розгорнуту критику беркліанства Рід дав в роботі «Досліди про інтелектуальні здібності людини» (II: X—XI і ін.), яка досі нерідко цитується в західних публікаціях про філософію Дж. Берклі. Свого часу і деякий час у ХІХ столітті він шанувався навіть більше, ніж Юм.

Примітки[ред. | ред. код]