Торнтон Вайлдер

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вайлдер.

Торнтон Найвен Вайлдер
Thornton Niven Wilder
Фотопортрет Карла ван Вехта, 1948
Народився	17 квітня 1897(1897-04-17) Мадісон, Вісконсин, США
Помер	7 грудня 1975(1975-12-07) (78 років) Гамден, Коннектикут, США
Поховання	Mount Carmel Burying Groundd
Громадянство	США
Діяльність	драматург, прозаїк-романіст, сценарист, письменник
Alma mater	Принстонський університет, Єльський університет, Оберлінський коледжd, старша школа Беркліd, The Thacher Schoold, Davenport Colleged і Chefoo Schoold
Заклад	Гарвардський університет і Чиказький університет
Знання мов	англійська
Мова творів	англійська
Жанр	роман, драма
Magnum opus	The Bridge of San Luis Reyd
Членство	Американська академія мистецтв та літератури і Баварська академія витончених мистецтв
Конфесія	конгрегаціоналізм
Батько	Amos Parker Wilderd
Мати	Isabella Thornton Niven Wilderd
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Нагороди	Президентська медаль Свободи
Сайт: Офіційний сайт
Торнтон Вайлдер у Вікісховищі

Торнтон Найвен Вайлдер (англ. Thornton Niven Wilder, 17 квітня 1897 — 7 грудня 1975) — американський прозаїк, драматург та есеїст, лауреат Пулітцерівської премії (1928, 1938 і 1943).

Біографія

Торнтон Вайлдер народився 17 квітня 1897 року в Медісоні (штат Вісконсін) в родині дипломата, пастора й журналіста, підлітком відвідував німецькомовну школу в Шанхаї, де його батько займав дипломатичну посаду. Почав писати п'єси ще в шкільні роки, коли навчався в Течерській школі. Однокласники вважали його надто розумним і часто дражнили. Школяр Вайлдер багато часу проводив у бібліотеці, де мав спокій від переслідувань однолітків.

Під час першої світової війни Вайлдер служив в Береговій охороні США в Форті Адамс (Ньюпорт, Род Айленд), де одержав звання капрала. У 1916—1917 роки навчався в Оберлінському коледжі. Потім вступив до Єльського університету, де 1920 року отримав диплом бакалавра, а 1925 року, вже в Принстонському університеті, — ступінь магістра (французька філологія). У 1920—1921 роки відвідував Американську академію в Римі. 1926 року опублікував свій перший роман «Каббала» (The Cabala). Комерційно успішним і відомим письменником Вайлдер став після публікації 1927 року роману «Міст Людовика Святого», відзначеного 1928 року Пуліцерівською премією.

З 1930 по 1936 рік читав курс порівняльного літературознавства в Чиказькому університеті. 1938 року одержав другу Пуліцерівську премію за п'єсу «Наше містечко». Цю трьохактову п'єсу згодом було екранізовано. П'єса «Наше містечко» досі залишається однією з найпопулярніших у США і є яскравим прикладом особливої драматичної техніки Вайлдера: у п'єсі є своєрідний оповідач або ведучий п'єси, який відіграє роль хору чи «спостерігача з фортечного муру» в античному театрі (прийом тайхоскопії). Мінімалістичність декорацій вказують у Вайлдера на універсальний характер людських переживань.

Третю Пуліцерівську премію Вайлдер одержав за п'єсу «На волосину від загибелі», прем'єра якої відбулася 1943 року за участі в головних ролях Фредріка Марча та Таллули Банкгеда. Головні теми п'єси збігаються з іншими творами Вайлдера: війна, епідемії, економічна криза та вогонь, як екзистенційний досвід людини. У п'єсі ігноруються часові та просторові рамки, таким чином автор намагався представити основні архетипні етапи розвитку людства.

Під час Другої світової війни Вайлдер став лейтенант-полковником (аналог підполковника) військово-повітряних сил США. Служив в Африці й в Італії. 1945 року демобілізувався з війська. Перекладав з французької, зокрема п'єси Жана-Поля Сартра та Андре Обе. У 1950—1951 роки викладав поетику в Гарвардському університеті. 1957 року творчість Вайлдера була відзначена Премією миру німецьких книгарів.

Останній роман Вайлдера «Теофіл Норт» (англ. «Theophilus North») був опублікований у 1973 році.

7 грудня 1975 року Вайлдер помер уві сні в Гамдені (Коннектикут). Похований на кладовищі Маун Кармел (Гамден).

Особисте життя

Торнтон Вайлдер ніколи не був одружений і не мав дітей.

Через шість років після смерті Вайлдера порнограф та тату-майстер Семюел Стюард (1909—1993) написав у своїй автобіографії, що мав з ним сексуальні стосунки наприкінці 1930-х. Роберт Готліб у 2013 році, стверджував, що Вайлдер був захоплений чоловіком, ім'я якого Готліб не назвав, і що почуття Вайлдера не були взаємними. Він дотримується точки зору Стюарда, що Вайлдер був прихованим гомосексуалом, але ніколи не почувався комфортно в сексі. Близький друг Вайлдера, Річард Нівен, зазначив «непохитно несексуальний» інтерес Вайлдера до жінок. Загалом серед дослідників побутує думка, що Вайлдер був гомосексуалом. Хоч він мав близькі дружні стосунки з жінками, його романтичні інтереси, особливо в молодості, схоже, були спрямовані переважно на чоловіків.

Твори

Романи

• «Кабала» / The Cabala (1926)
• «Міст короля Людовика Святого» / The Bridge of San Luis Rey (1927)
• «Жінка з Андроса» /The Woman of Andros (1930)
• «До неба мій шлях» («Небо — моя обитель») / Heaven's My Destination (1935)
• «Березневі іди» / Ides of March (1948)
• «День восьмий» / The Eighth Day (1967)
• «Теофіл Норт» / Theophilus North (1973)

П'єси

• «І зазвучить сурма» / The Trumpet Shall Sound (1926)
• «Ангел, що обурив води, та інші п'єси» / An Angel That Troubled Waters and Other Plays (1928)
• «Наше містечко» / Our Town (1938)
• «Купець з Йонкерса» / The Merchant of Yonkers (1938)
• «На волосину від загибелі» / The Skin of Our Teeth (1942)
• «Сваха» / The Matchmaker (1954, за п'єсою Йогана Нестроя, пізніше стала основою мюзиклу «Привіт, Доллі!», 1964)
• «Алкестіада, або Життя в сонячному світлі» / The Alcestiad: Or, A Life In The Sun (1955)
• Plays for Bleeker Street (1962)

Оперні лібрето

• «Довгий різдвяний обід» (для Пауля Хіндеміта)
• «Алкестіад» (для Луїзи Тальма)

Кіносценарії

• «Тінь сумніву» (для Альфреда Гічкока)

Переклади українською

• Торнтон Вайлдер. …шкірою наших зубів. П'єса. Пер. з англійської Василь Мицько, Юлія-Анна Франко. — Київ: Факт, 2004, 192 с.
• Торнтон Вайлдер. Березневі іди. Пер. з англійської Назар Ващишин. — Львів: «Апріорі», 2020, 248 с. ISBN 9786176295624

Літературні нагороди та премії

• Пулітцерівські премії:
  • 1928 — за повість «Міст короля Людовика Святого»,
  • 1938 — за п'єсу «Наше містечко»,
  • 1943 — за п'єсу «На волосину від загибелі».

• 1952 і 1962 — Золоті медалі Американської академії мистецтв та літератури.
• 1965 — Національна медаль.
• 1967 — Національна книжкова премія за роман «День восьмий».

Посилання

• Вайлдер Торнтон Найвен // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 228. — ISBN 966-692-578-8.
• Біографія (укр.)
• The Thornton Wilder Society
• The Library of Congress: «Today in History: April 17»
• Wilder at The Thacher School; Wilder as closeted gay
• Text of Tony Blair's speech"ing Wilder