Трансплантація легенів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трансплантація легенів - хірургічна операція, що полягає в повній або частковій заміні уражених хворобою легенів одної людини (реципієнта) здоровими легенями, взятими у іншої людини (донора). Трансплантація легенів в даний час є єдиним радикальним методом лікування деяких хронічних захворювань легень. Незважаючи на складність операції та необхідність постійного прийому імуносупресорів після неї, ця операція дозволяє значно збільшити тривалість і поліпшити якість життя пацієнтів з термінальним ураженням легень. Донорські легені можуть бути отримані від живого донора або померлої людини. Живий донор може пожертвувати лише одну частку легені.

Історія[ред. | ред. код]

Перша задокументована спроба трансплантації легенів була реалізована радянським ученим Володимиром Деміховим в 1946 році. В якості експерименту операція проводилася на собаці. В кінцевому підсумку трансплантація виявилася невдалою через відторгнення трансплантата. Однак, дана спроба вперше продемонструвала громадськості, що процедура технічно здійсненна.

Хірург Джеймс Харді з Університету Міссісіпі провів першу пересадку легенів людини 11 червня 1963 року. На жаль, через 18 днів, реципієнт помер від ниркової недостатності. З 1963 по 1978 рік множинні спроби трансплантації легень не вдавалися через відторгнення. Тільки після винаходу апарату штучного кровообігу в поєднанні з розвитком імуносупресантів (циклоспорин) такі органи, як легені, могли бути пересаджені з більшою ймовірністю відновлення пацієнта.[1]

Першою успішною пересадкою легень вважається трансплантація серця і легенів, виконана доктором Брюсом Рейц зі Стенфордського університету в 1981 році жінці, у якої була ідіопатична легенева гіпертензія.[2]

  • 1983 рік: перша успішна довгострокова одиночна трансплантація легенів. Операцію провів торакальний хірург Джоел Купер, пацієнт Том Хол (Торонто)
  • 1986 рік: перша успішна довгострокова подвійна пересадка легенів. Пацієнт Енн Харрісон, хірург Джоел Купер (Торонто)[3]
  • 1988: перша успішна тривала подвійна трансплантація легені при муковісцидозі від Джоела Купера (Торонто). У той же час, в Європі активно розробляються програми по легеневій трансплантації в Сполученому Королівстві, в Парижі, Ганновері і Відні.

Протягом наступного десятиліття число виконаних у всьому світі трансплантацій легень швидко зросла. У 1987 році було виконано близько 45 трансплантацій, а до 1990 року по всьому світу було проведено більше 400 трансплантацій. Активність продовжувала швидко рости до середини 1990-х років, коли число щорічних трансплантацій досягла близько 1400. В останні роки кількість трансплантацій легень збільшилася до 2200 на рік. Фактично, медіанна виживання пацієнтів, які перенесли трансплантацію в період з 2000 по 2006 рік, склала 5,5 років у порівнянні з 4 роками для пацієнтів, які перенесли трансплантацію в період з 1988 по 1994 рік. Однак, результати в сучасну епоху залишаються далекі від ідеалу. Хронічне відторгнення стало головною перешкодою на шляху поліпшення довгострокового виживання. Крім того, брак відповідних донорських органів залишається основним обмеженням для більш широкого використання трансплантації легенів.[4]

Трансплантація легенів в Україні[ред. | ред. код]

12 квітня 2016 у Національному інституті хірургії та трансплантації імені О. О. Шалімова вперше в Україні провели унікальну операцію, пересадивши 29-річній жінці нижні долі легенів живих донорів - її батька й матері. В операції брали участь понад 50 фахівців інституту, вона тривала понад 26 годин.[5] Операцію проводив Олександр Усенко, який очолює інститут Шалімова.[6]

Показання[ред. | ред. код]

Трансплантація легенів виконується хворим з прогресуючими обструктивними, фіброзуючими або судинними захворюваннями. Нозологічний спектр включає:

При постановці показань до трансплантації легень враховується ступінь порушення функції дихання і, як наслідок, зниження якості життя, швидкість прогресування захворювання, очікувана тривалість життя і перспективи консервативного, або альтернативного хірургічного лікування. Обов'язковою умовою направлення на трансплантацію легень є вичерпані можливості лікарської терапії, тобто пацієнт повинен отримувати весь спектр лікарських препаратів відповідно до існуючих рекомендацій авторитетних пульмонологічних товариств.[7]

Протипоказання[ред. | ред. код]

Протипоказання до виконання пересадки легенів ділять на абсолютні і відносні.

Абсолютні[ред. | ред. код]

  • Пацієнт не є кандидатом на трансплантацію легень, якщо застосовуються такі умови:
  • Активне куріння або зловживання психоактивними речовинами
  • Одночасна відмова декількох органів
  • Поточна діагностика злоякісних новоутворень, включаючи рак легенів;
  • ВІЛ-інфекція[8]
  • Нездатність ходити
  • Важке захворювання сполучної тканини з екстраторакальними проявами
  • Психічні розлади
  • Хвороба коронарних артерій

Відносні[ред. | ред. код]

  • Наступні фактори, як правило, роблять трансплантацію легень менш життєздатним варіантом:
  • Вік більше 70 років для двосторонньої трансплантації легенів
  • Вік більше 75 років для трансплантації частки легені
  • Сепсис легень
  • Залежність від високих доз стероїдів (наприклад, преднізолон в дозі 20 мг в день або більше)
  • Активна інфекція гепатиту B або C
  • Зараження організмами, стійкими до лікування
  • Недоїдання або ожиріння
  • Попередня торакальна хірургія / плевродез
  • Недавня історія злоякісності. Протягом двох років після остаточного лікування або протягом п'яти років після лікування раку молочної залози або меланоми пацієнт не допускається до трансплантації.
  • Остеопороз
  • Наявність вираженої дисфункції стравоходу[9]

Ризики[ред. | ред. код]

Як і при будь-якій хірургічній операції, є ризик кровотечі та інфекції. Нещодавно пересаджені легені самі по собі можуть не гоїтися і не функціонувати належним чином. Тому що велика частина тіла пацієнта піддалася впливу зовнішнього повітря. Відторгнення трансплантата може настати не лише після завершення операції, а й протягом усього життя пацієнта. Відторгнення трансплантата є серйозним ускладненням і допомога має бути надана максимально швидко.

Ознаки відторгнення:[10]

  • гарячка;
  • грипоподібні симптоми, включаючи озноб, запаморочення, нудоту, нічні поти;
  • підвищена складність дихання;
  • погіршення результатів легеневого тесту;
  • біль в грудях;
  • збільшення або зменшення маси тіла більш ніж на два кілограми за 24-годинний період.

Для того, щоб запобігти відторгненню трансплантата і подальшого пошкодження нових легенів, пацієнт повинен приймати лікування імуносупресивними препаратами. Пацієнти, як правило, повинні приймати комбінацію ліків для того, щоб боротися з ризиком відторгнення. Це довічне зобов'язання, і воно має суворо дотримуватися. Імуносуперсивний режим починається безпосередньо перед або після операції. Як правило, схема лікування включає циклоспорин, азатіоприн і кортикостероїди але, оскільки епізоди відторгнення можуть повторюватися протягом усього життя пацієнта, точний вибір і дозування імунодепресантів можуть бути змінені з плином часу. Іноді такролімус дається замість циклоспорину і мікофенолат мофетилу замість азатіоприну.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Yeung, Jonathan C.; Keshavjee, Shaf (2014-1). Overview of Clinical Lung Transplantation. Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine 4 (1). ISSN 2157-1422. PMC PMC3869283. PMID 24384816. doi:10.1101/cshperspect.a015628. Процитовано 2018-07-26. 
  2. Пересадка легких (трансплантация). transplantaciya.com (ru-RU). Процитовано 2018-07-26. 
  3. Association, Canadian Medical (2001-05-29). First double-lung transplant recipient dies. CMAJ (en) 164 (11). с. 1610–1610. ISSN 0820-3946. Процитовано 2018-07-26. 
  4. Dabak, Gül; Şenbaklavacı, Ömer (2016-4). History of Lung Transplantation. Turkish Thoracic Journal 17 (2). с. 71–75. ISSN 2148-7197. PMC PMC5792120. PMID 29404127. doi:10.5578/ttj.17.2.014. Процитовано 2018-07-26. 
  5. Київські медики вперше провели вдалу операцію з пересадки легенів. kiev-ukr.segodnya.ua (uk). Процитовано 2018-07-26. 
  6. В Україні вперше провели операцію з пересадки легенів. espreso.tv. Процитовано 2018-07-26. 
  7. Whitson, Bryan A.; Hayes, Don (2014-8). Indications and outcomes in adult lung transplantation. Journal of Thoracic Disease 6 (8). с. 1018–1023. ISSN 2072-1439. PMC PMC4133539. PMID 25132968. doi:10.3978/j.issn.2072-1439.2014.07.04. Процитовано 2018-07-26. 
  8. Kern, Ryan M.; Seethamraju, Harish; Blanc, Paul D.; Sinha, Niraj; Loebe, Matthias; Golden, Jeff; Kukreja, Jasleen; Scheinin, Scott та ін. (2014-7). The Feasibility of Lung Transplantation in HIV-Seropositive Patients. Annals of the American Thoracic Society 11 (6). с. 882–889. ISSN 2329-6933. PMC PMC4213997. PMID 24964265. doi:10.1513/AnnalsATS.201402-083OC. Процитовано 2018-07-26. 
  9. Contraindications for Lung Transplant. www.cedars-sinai.edu (en). Процитовано 2018-07-26. 
  10. Lung Transplant - What Are the Risks of Lung Transplant? | National Heart, Lung, and Blood Institute (NHLBI). www.nhlbi.nih.gov (en). Процитовано 2018-07-26.