Вроджені вади серця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вроджені вади серця
VSD image.jpg
Спеціальність кардіологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 Q20.0
OMIM 234750, 140500, 614980 і 306955
DiseasesDB 17017
MeSH D006330
CMNS: Congenital diseases and disorders of the heart у Вікісховищі

Вроджені вади серця (природжені вади серця, англ. CCHD) — нині вже застарілий (архаїчний) медичний термін, означає будь-яке захворювання серця та/або магістральних судин, що має анатомічний дефект та виявляється при народженні дитини.

«Вроджені» є росіянізмом в українській мові щодо вад розвитку, питомо українським є термін «природжені вади». Також до природжених вад серця відносять допологові (антенатальні) порушення ритму серця та кардіоміопатії. Сьогодні такі вади визначаються ще ДО народження за допомогою допологових (пренатальних) ультразвукових досліджень, тому доцільніше користуватися терміном вади розвитку серця замість вроджені вади серця, тим більше, такий термін і буде правильним відповідником англійської назви congenital anomalies. А термін «природжені вади серця» має залишитись для тих вад, що утворилися при народженні дитини[джерело?]: відкритий овальний отвір, відкрита артеріальна протока.

Патогенез[ред. | ред. код]

Аномалії внутрішньоутробного формування серця та магістральних судин спричинюють порушення внутрішньосерцевої гемодинаміки та, як наслідок, призводять до розвитку серцевої недостатності. Відомі понад 50 різновидів вад розвитку серця. Деякі з них перебыгають без явищ серцевої недостатності упродовж багатьох років. Однак, як правило, вони призводять до різноманітних порушень гемодинаміки. Тривале існування вади спричинює:

  • глибокі порушення міокардіальних структур,
  • гіпертрофію серця,
  • розвиток недостатності кровообігу
  • склеротичні зміни легеневих судин[1].

У зв'язку із досягненнями кардіохірургії стає реальним своєчасним хірургічним втручанням відновлення порушеної внутрішньосерцевої гемодинаміки.

Одним з найважливіших факторів, що ускладнюють перебіг вади та перешкоджають проведенню її хірургічної корекції, є недостатність кровообігу, провідним патогенним фактором якої є перевантаження серця внаслідок викиду крові до малого кола кровообігу або підвищення навантаження для подолання перешкоди на шляху кровотоку зі шлуночків.

Діагностика[ред. | ред. код]

Діагностичні дослідження:

  • Обов'язкові:
  • Клінічний аналіз крові
  • Біохімічний аналіз крові (обов'язково включаючи білки, білкові фракції, С-реактивний протеїн, фібриноген)
  • ЕКГ (гіпертрофія лівих або правих відділів серця, порушення ритму серця або провідності)
  • Ехокардіографія (збільшення правих або лівих порожнин серця, ознаки ураження клапанів, наявність градієнта тиску та закиду (регургитацыя) на клапанах)
  • Рентгенографія органів грудної клітки у 2 проекціях (збільшення відповідних відділів серця)
  • Консультація кардіохірурга
  • За наявності показань:
  • Серологічне дослідження (титри антистрептококових антитіл)
  • 24-годинне моніторування ЕКГ (порушення ритму та провідності серця, відсутність критеріїв ішемії міокарда)
  • Коагулограма
  • Зондування порожнин серця
  • Ангіографія коронарних судин

Лікування[ред. | ред. код]

Лікування патогенетичне: спрямоване на мобілізацію компенсаторних механізмів і досягнення оптимального стану організму хворого до часу можливого кардіохірургічного втручання.

Лікувальні заходи:

  • Лікування серцевої недостатності:
  • Антиаритмічні засоби (за наявності фібриляції передсердь):
  • Оперативне лікування вади серця

Критерії ефективності лікування:

  • Зникнення або зменшення вираженості суб'єктивних симптомів ХСН (хронічної серцевої недостатності) — задишки, серцебиття, підвищеної втомлюваності;
  • Усунення клінічних ознак затримки рідини в організмі
  • Поліпшення якості життя

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як це відбувається, зокрема, при синдромі Адамса—Олівера.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]