Траса Лазєнковська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Траса Лазєнковська

Траса Лазєнковська біля алеї Незалежності
Загальні дані
Країна Польща Польща
Відкрито 19 липня 1974 року
Довжина 8 км
через Охота, Середмістя, Прага-Полуднє
Міста Варшава
OpenStreetMap r74641  ·R
Мапа

Перебіг Траси Лазєнковської на мапі Варшави
CMNS: Траса Лазєнковська у Вікісховищі
Макет Траси Лазєнковської, представлена у спеціальному павільйоні на площі На Роздрожу (1971 або 1972)
Траса Лазєнковська, вул. Вавельська (квітень 2017)
Траса біля кільця Їзди Польської (Rondo Jazdy Polskiej), вид на захід (квітень 2017)
Траса Лазєнковська, вид з пішохідного мосту по вул. Яздув в напрямку Праги-Полуднє (до реконструкції естакад, 2021)

Траса Лазєнковська (пол. Trasa Łazienkowska) - дорога швидкого руху, що сполучає центр Варшави з правим берегом міста. Збудована у 1971–1974 роках як частина об'їзної дороги Середмістя. Складається з вулиці Вавельська, алеї Армії Людової, Лазєнковського мосту та алеї Сполучених Штатів.

Історія[ред. | ред. код]

Перша концепція побудови широкої вулиці з перебігом, подібним до сучасної Траси Лазєнковської з віадуком і мостом через Віслу, була створена в 1930-х роках.[1]

Після війни маршрут Траси Лазєнковської був частково встановлений разом з будівництвом Маршалковського житлового району, завершеного в 1952 році, де новозбудовані будинки позначали проспект Армії Людової на осі вулиці Вавельської до площі На Роздрожу. Потім у Великому Грохові було визначено резервну територію між вулицями Спалінова та Фундаментова до сьогоднішнього кільця Вятрачна, вздовж якої також збудовано будинки.

Метою будівництва Траси Лазєнковської було взяти на себе транзитний і міжрайонний рух в обхід центру міста та забезпечити найкоротше сполучення південних районів Варшави по обидва боки Вісли [2]. Роботи з будівництва траси та мосту через річку Вісла розпочалися в 1968 році [3]. Через півроку їх призупинили, але в червні 1971 року команда Едварда Герека вирішила відновити будівництво і ввести трасу в експлуатацію в 4-й п'ятирічці [4]. Роботи розпочато 10 вересня 1971 року [2] .

Головним проектантом Маршруту був Юзеф Сігалін. До команди архітекторів увійшли, серед інших: Станіслав Невядомський, Лешек Грущинський, Ян Кноте, Юзеф Леманський, Кшиштоф Лубєнський і Веслав Рососінський [5] .

Траса Лазенковська була введена в експлуатацію після трьох років будівництва 19 липня 1974 року [6] [7]. Відповідно до ситуаційного креслення, опублікованого в журналі «Stolica» в липні 1973 року, траса також мала мати дворівневі розв’язки з вулицями Жвірки і Вігури та Ґруєцькою [8]. Після відкриття артерії в 1974 році була розповсюджена інформаційна брошура з описом траси та схемами розв’язок доріг [9]. Будівництво траси та Віслостради призвело до поділення вулиці Черняковської на дві частини [10].

У 1990-ті роки вулицю Вавельську розширили на захід від вулиці Жвірки і Вігури, таким чином видовживши маршрут (через раніше розширені вулиці Копінська та Соколовського «Гримали») до Єрусалимських алей біля Західного вокзалу.

Згідно з дорожніми картами, виданими до 2000 року, до маршруту входила також вулиця Остробрамська [11] [12].

22 вересня 2009 року на ділянці від перехрестя з вулицею Груєцькою до перехрестя з вулицями Остробрамська та Кінова було запущено автобусну смугу [13] [14], зменшивши кількість смуг загального користування на кожній дорозі з трьох до двох. 16 листопада того ж року таксі було дозволено користуватися смугою для автобусів [13].

До кінця 2013 року [15] Траса Лазєнковська майже на всій своїй довжині (від вулиці Жвіркі і Вігури до вулиці Остробрамської) пролягала вздовж національної дороги № 2 та європейської траси E30. У зв’язку з відкриттям фрагмента Південної об’їзної дороги Варшави (швидкісна дорога S2) було змінено маршрут доріг № 2 та E30 — їх проклали по Трасі Сікерковській [16]. 1 січня 2014 року артерія втратила категорію національної дороги [15], наразі вулиці, які входять до складу траси, мають категорію повятової дороги [17].

З 14 лютого по 28 жовтня 2015 року Лазєнковський міст не працював через пожежу, яка пошкодила його конструкцію [18] .

Ремонт шляхопроводів, розташованих в районі парку Агрікола, які перебувають у незадовільному технічному стані, планувалося розпочати у 2021 році [19] [20]. Роботи розраховані на 2,5 роки [20]. Ремонт віадуків над Агриколою (між площею На Роздрожу та Віслострадою) розпочався 29 січня 2022 року. У цей день було закрито рух північної лінії (на Охоту), а на південній – двосторонній рух із збереженням автобусних смуг. Після завершення будівництва нової північної естакади, південну (у бік Саски Кемпи) знесуть і збудують заново. Роботи розраховано на березень 2024 року [21].

У 2021 році [22] понад 200 натрієвих освітлювальних приладів, розташованих на алеї Сполучених Штатів, були замінені на нові на основі світлодіодів [23]. Планується, що вся траса буде освітлена за допомогою нової моделі світильника під назвою SAVA, встановленого в рамках міської програми модернізації існуючого вуличного освітлення на всіх національних, воєводських та повятових дорогах.

Опис[ред. | ред. код]

Маршрут двопроїзний. Кожна його проїзна частина має три смуги. На довгій ділянці від кільцевої кільця Їзди Польської (Rondo Jazdy Polskiej) до уступу Вісли в Уяздові, а також на висоті алеї Незалежності маршрут пролягає траншеєю. Він також проходить через естакади, з яких над парком Агрикола має довжину 391 метр (залізобетонна конструкція; технічно вона складається з двох віадуків; основною будівельною одиницею є приблизно 19-метровий, 3-пролітний, безшарнірний каркас [24]), а над вулицею Паризькою — 209 метрів [25].

На момент завершення будівництва довжина маршруту від вулиці Жвіркі і Вігури до кільцевої розв’язки Вятрачна становила 8 км [2]. Дороги мали ширину 10,5 м кожна [2]. З обох боків річки побудовано 8 естакад загальною протяжністю понад 2 км, встановлено 8 км сталевих відбійників, 4 км підпірних стінок поруч з тунелями [2]. Збудовано 10 підземних переходів, 10 надземних пішохідних мостів, 1430 ліхтарів, 430 світлових дорожніх знаків і 62 криті автобусні зупинки [2]. Також створено 40 га газонів і висаджено 100 тис. дерев та кущів [2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Spychalski, Marian (2015). Warszawa architekta. Wspomnienia pierwszego powojennego prezydenta stolicy. Warszawa: Wydawnictwo Bellona. с. 106. ISBN 978-83-11-13416-4.
  2. ↑ а б в г д е ж Szafer, T. Przemysław (1979). Nowa architektura polska. Diariusz lat 1971–1975. Warszawa: Wydawnictwo Arkady. с. 259. ISBN 83-213-2921-7.
  3. ↑ Sigalin, Józef (1976). Trasa. O projektowaniu i budowie Trasy Mostowej Łazienkowskiej w Warszawie. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza. с. 69.
  4. ↑ Jabłoński i in., Krzysztof (1984). Warszawa: portret miasta. Warszawa: Arkady. с. strony nienumerowane (Kronika odbudowy, budowy i rozbudowy 1945−1982). ISBN 83-213-2993-4.
  5. ↑ Sigalin, Józef (1976). Trasa. O projektowaniu i budowaniu Trasy Mostowej Łazienkowskiej w Warszawie. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza. с. 120.
  6. ↑ Kobielski, Dobrosław (1987). Kronika lat 1944–1986 [w:] Kalendarz Warszawski'88. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza. с. 40. ISBN 83-03-01684-9.
  7. ↑ Kronika wydarzeń w Warszawie 1 VII – 30 IX 1974. Kronika Warszawy. 1(21): 149. 1975.
  8. ↑ Trasa Łazienkowska i Wisłostrada. fotopolska.eu.
  9. ↑ [1], Wydawnictwa Komunikacji i Łączności; Dział Inżynierii Ruchu Wydziału Komunikacji Urzędu Miasta Stołecznego Warszawy, "Jadę Trasą Łazienkowską - przewodnik dla kierowców" 
  10. ↑ Zieliński, Jarosław (1995). Atlas dawnej architektury ulic i placów Warszawy. Tom 2 Canaletta–Długosza. Biblioteka Towarzystwa Opieki nad Zabytkami. с. 149. ISBN 83-9066291-4.
  11. ↑ Warszawa: plan miasta, № jedenaste, Warszawa/Wrocław: Państwowe Przedsiębiorstwo Wydawnictw Kartograficznych, 1984
  12. ↑ Warszawa: Atlas aglomeracji 1:20 000 (вид. pierwsze). Warszawa: Polskie Przedsiębiorstwo Wydawnictw Kartograficznych. 1996. ISBN 83-7000-086-X.
  13. ↑ а б Trasa Łazienkowska. Warszawikia (пол.).
  14. ↑ Buspas sparaliżował Trasę Łazienkowską. Warszawa Nasze Miasto (пол.). 23 вересня 2009.
  15. ↑ а б Rozporządzenie Ministra Transportu, Budownictwa i Gospodarki Morskiej z dnia 27 września 2013 r. w sprawie pozbawienia dróg kategorii dróg krajowych (Dz.U. z 2013 r. poz. 1153)
  16. ↑ Rozporządzenie Ministra Transportu, Budownictwa i Gospodarki Morskiej z dnia 27 września 2013 r. w sprawie zaliczenia dróg do kategorii dróg krajowych (Dz.U. z 2013 r. poz. 1154)
  17. ↑ Ulice. Zarząd Dróg Miejskich w Warszawie (пол.).
  18. ↑ Most Łazienkowski otwarty. Gazeta Wyborcza: 4. 29 października 2015.
  19. ↑ Trasą Łazienkowską przy Legii tylko 40 km/h. Bo wiadukty już ledwo stoją. Trasa do zwężenia aż na dwa lata (пол.). 21 травня 2020.
  20. ↑ а б Cudowne rozmnożenie buspasów podczas remontu Trasy Łazienkowskiej. Aż sześć nowych (пол.). 10 грудня 2020.
  21. ↑ Wiadukt Trasy Łazienkowskiej zamknięty. Czeka go rozbiórka. Wielki remont potrwa dwa lata (пол.)
  22. ↑ Modernizujemy oświetlenie - mniej opraw, mniej energii, więcej światła. Zarząd Dróg Miejskich w Warszawie (пол.). 23 вересня 2021.
  23. ↑ Wymiana opraw oświetleniowych (пол.)
  24. ↑ J. Umański, Wiadukt Agrykola, „Architektura”, 6 (1974), s. 256.
  25. ↑ Sigalin, Józef (1976). Trasa. O projektowaniu i budowaniu Trasy Mostowej Łazienkowskiej w Warszawie. Warszawa: Krajowa Agencja Wydawnicza. с. 38.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Траса_Лазєнковська&oldid=40945726