Трипільський похід 1919
 | Нейтральність цієї статті під сумнівом. (березень 2018) |
| Трипільський похід | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Українська революція 1917-1921 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| більшовики | повстанці | ||||||
| Командувачі | |||||||
| отаман Зелений | |||||||
| Військові сили | |||||||
| понад 1 500 осіб[1] | |||||||
Трипільський похід (в радянській історикографії до 1961 року — Трипільська трагедія) — похід пробільшовицьки налаштованих робітників Києва для встановлення радянської влади на Київщині у ході Української революції.
Історія[ред. | ред. код]
25 червня 1919 року для ліквідації загону повстанського отамана Зеленого, що діяв в районі Трипілля—Обухова, виступили бійці Шулявського робочого загону, інтернаціонального батальйону і 2-го Київського караульного полку, до складу якого увійшов загін київських комсомольців (100 чоловік). Червоноармійці і комсомольці оволоділи Трипіллям. Однак повстанцям вдалося прорвати оборону і оточити селище, а на початку липня — визволити його. Повстанці знищили полонених комсомольців і бійців інтернаціонального батальйону.
Рада Оборони УСРР мобілізувала на розгром загону нові військові сили, в тому числі Дніпровську військову флотилію. 25 липня загін Зеленого був розбитий.
Увічнення походу радянською владою[ред. | ред. код]
Для увічнення пам'яті загиблих учасників Трипільського походу у Трипіллі було відкрито музей. В 1938 році був встановлений 24-метровий обеліск (архітектор І. Я. Бялер[ru], скульптори Ю. І. Білостоцький, Г. Л. Пивоваров, Е. М. Фрідман). У період окупації України німецькі війська знищили монумент. У 1956 році на тому ж місці встановлений новий 26-метровий обеліск з червоного граніту з п'ятикутною зіркою у вінку (архітектор Бялер).
У Києві на честь комсомольців — учасників Трипільського походу в 1939—1992 роках була названа вулиця (тепер Спаська); на фасаді будинку № 12 по цій вулиці (колишня будівля Подільського райкому комсомолу Києва), звідки виступали комсомольці, в 1947 році була встановлена мармурова меморіальна дошка, в 1977 році замінена на гранітну (не збереглася)[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Велика радянська енциклопедія(рос.)
- ↑ www.interesniy.kiev.ua[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
