Трипілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Трипілля
Trypillya gerv.png
Герб Трипілля
TrypilliaVillage.JPG
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Обухівський
Рада/громада Трипільська сільська рада
Код КОАТУУ 3223188001
Облікова картка Трипілля 
Основні дані
Засноване 1032
Населення 3001
Площа 266 км²
Густота населення 11 осіб/км²
Поштовий індекс 08722
Телефонний код +380 4572
Географічні дані
Географічні координати 50°06′59″ пн. ш. 30°46′14″ сх. д. / 50.11639° пн. ш. 30.77056° сх. д. / 50.11639; 30.77056Координати: 50°06′59″ пн. ш. 30°46′14″ сх. д. / 50.11639° пн. ш. 30.77056° сх. д. / 50.11639; 30.77056
Середня висота
над рівнем моря
144 м
Водойми Красна, Бобриця
Відстань до
обласного центру
50,5 км
Відстань до
районного центру
14,6 км
Найближча залізнична станція Трипілля-Дніпровське
Відстань до
залізничної станції
4,3 км
Місцева влада
Адреса ради 08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Шевченка, 85, тел. 33-2-38
Карта
Трипілля is located in Україна
Трипілля
Трипілля
Трипілля is located in Київська область
Трипілля
Трипілля

CMNS: Трипілля на Вікісховищі

Трипі́лля — село в Україні, в Обухівському району Київської області. Відстань до райцентру становить близько 15 км і проходить автошляхом Р19.

Географія[ред.ред. код]

Село Трипілля розміщене на правому березі Дніпра, у долині річки Красна. Біля р. Бобриці та Красної є поселення трипільської культури, одне з них досліджував у 1897 та 1901 р. Вікентій Хвойка. Помилково вважають, що його назва пов'язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею.

При в'їзді до села Трипілля височіє Дівич-гора, на якій було розкопано жертовник богині-діви зарубинецької культури. На території с. Трипілля збереглися: могильник зарубинецької культури Дівич-Гора (ІІІ ст. до н. е. — ІІ ст. н. е.), залишки давньоруського городища — рештки міста Трепо́ля, згаданого в літописі від 1093 р. як уже існуюче. Вірогідніше за все, побудоване воно було близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий, укріплюючи кордони Русі, ставив міста по Стугні.

Історія[ред.ред. код]

На території села, в центрі, на Посадовій Горі виявлено поселення трипільської культури (друга половина V тис. до н.е.). Ще одне поселення того ж часу, епонімна пам'ятка трипільської культури площею близько 100 га знаходиться на околиці, біля дороги на с. Щербанівка. Відкрите і досліджуване В.В. Хвойкою 1897-1907 рр. Знахідки зберігаються у Національному музеї історії України. На Посадовій Горі є знахідки кераміки бронзового віку. Поселення раннього залізного віку в різних частинах села, зокрема в ур.Киселівка. За околицею на плато кургани скіфського часу, частина розкопана В.Хвойкою. На Дівич-Горі - городище, поселення та могильник зарубинецької культури, ІІ ст. до н.е - ІІ ст. н.е. На березі Дніпра (нині затоплений) виявлено сліди плавки заліза часів зарубинецької культури.

Місто часів Київської Русі розташовувалося на Посадовій горі та біля її підніжжя. Час заснування - ХІ ст. підтверджено знахідками керамічного посуду цього часу. Складалося з укріпленого дитинця та посаду. З півночі посад був захищений р. Красною, з інших боків - штучним каналом, рештки якого збереглися до XVIII ст. Можливо, з ним пов'язана літописна згадка про "водні ворота" Треполя. У місті знаходилися стоянки торгових суден, що ходили по Дніпру. У околицях міста розвивалося гончарство, виявлено сліди гончарної майстерні в ур. Киселівка. Місто неодноразово згадано в літописах в зв'язку з міжусобними війнами тавійнами проти половців.

Зокрема 1093 року половці розбили руське військо в битві на річці Стугна, поблизу Треполя[1].

Згадується в літописах Треполь і в 1135 та 1205 рр. Під час монголо-татарської навали, наприкінці 1240 р., місто було пограбоване і спустошене, але вже в 1300 р. Треполь згадується серед відроджених міст Київської землі.

У XVI ст. місто стало власністю бояр Детьковичів (Трепольських), які близько 1550 р. збудували тут мурований замок на Посадовій горі. Підвалини замку з каменю та цегли-литовки дійшли до наших днів. У місті було три церкви та численні садиби заможних мешканців. Під час розкопок знайдено посуд XIV-XVII cт. та керамічні кахлі.

1592 р. Трипілля і замок захоплені військами К. Косинського, 1596 - Северина Наливайка. В районі Трипілля відбувся бій з коронним військом. 1620 р. Трепольські продали місто М.Бжозовському та А. Зборовському

Після 1648 р. створена козацька Трипільська сотня, входила до Київського полку. В 1659 році Трипілля було спалене військами російського воєводи Василя Шереметьєва. Зазнало до 1675 р. кілька нападів і було спалене остаточно, що підтверджено археологічними розкопками.

01 травня 1713 року гетьман Іван Скоропадський у листі до київського полковника попереджає про те, що козак Швайка зібрав і переправив через річку Рось близько 100 коней для нападу на Трипілля.[2]

Під час Коліївщини через село проходив повстанський отаман Микита Швачка (Швайка також). Тут він мав збройну сутичку з московською частиною, яка стала в обороні поляків. Змусивши боєм ту частину відступити за кордон, Швачка, проте, був заскочений і повернув свій похід до Білої Церкви[3].

Із 1781 Трипілля належало до Київського повіту(до 1797 — у складі Київського намісництва, потім — Київської губернії). У 19 ст. стало значним торговим осередком. Наприкінці 19 ст. засновано чавуноливарний і цегельний заводи. На 1900 чисельність населення становила 5,7 тис. осіб, на 1919 — 7,9 тис. осіб.

У січні 1919 Трипілля стало центром повстання проти Директорії Української Народної Республіки на чолі з уродженцем містечка отаманом Зеленим, а навесні 1919 — центром антибільшовицького сел. руху в Київ. губ. У травні 1919 містечко захопили особливий загін Трипільського напрямку та Дніпровська флотилія червоних, але 3 липня 1919 Зелений відбив містечко. 4 липня 1919 сталася "трипільська трагедія" (за версією червоних), або "трипільська відплата" (за версією повстанців). Група червоних командирів та комсомольців була розстріляна на трипільській кручі (за версією червоних), або пройшла через "Божий суд" (за версією повстанців). У вересні 1919 повстанці визнали верховною владою Директорію УНР. Зелений, який був смертельно поранений у бою з денікінськими військами, за переказами, таємно перепохований у Трипілля Радянську владу остаточно встановлено у травні 1920. За участь у повстанському русі рад. владою репресовано близько 700 мешканців Трипілля.

Із 1923 перейменоване на Комсомолля — у складі Обухівського р-ну (1962—66 — Кагарлицького р-ну), із 1925 має статус села.

1930 створено сільгоспартіль ім. Г.Петровського. Під час колективізації 1929 виселено до Сибіру 50 родин "куркулів", під час Голодомору 1932—1933 років в УСРР померло бл. 1,5 тис. мешканців села. У 1930-ті рр. засуджено 500 мешканців села, із них 124 страчено.

Із 30 липня до 2-ї пол. серпня 1941 йшли оборонні бої на Трипільському плацдармі. Під час гітлерівської окупації (19 серпня 1941 — 8 листопада 1943) в селі діяло парт. підпілля. 1 липня 1943 біля села в урочищі Розкопана окупантами розстріляно 700 мешканців Обухівського р-ну, у т. ч. мешканці Трипілля. На примусову роботу в Німеччину 1942—43 вивезено бл. 600 мешканців села.

У 1950—60-ті рр. більшість мешканців Трипілля працювали в сільс. госп-ві та на рибопереробному з-ді. У 1960-ті рр. істор. частина села в заплаві р. Красна частково перенесена на височини через загрозу затоплення водами Канівського водосховища.

1956 на вшанування героїв "Трипільського походу" на Посадовій горі встановлено обеліск. 1959 відкрито музей історії комсомолу. 1996 на його базі створено Київський обласний археол. музей, біля якого 2002 встановлено пам’ятник В.Хвойці. 2005 відкрито приватний історико-археол. музей "Прадавня Аратта-Україна" (закритий 2011 р.). 2008 неподалік обеліска встановлено пам’ятник отаману Зеленому.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Від Трипілля беруть початок і йдуть у різні боки Змієві вали. У селі знаходиться обласний археологічний музей. Є братська могила воїнів Радянської Армії і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Уродженці[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Літопис руський... С. 134
  2. Архив Юго-Западной России. Часть 3. Том II. Київ: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. с. 770 – 771. 
  3. Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.