Спаська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Спаська вулиця
Київ
Спаська вулиця.jpgпочаток вулиці
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь церква Спаса Преображення
Історичні відомості: колишні назви
вул. Комсомольська, вул. Героїв Трипілля
Загальні відомості
Координати початку 50°27′52″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.464611° пн. ш. 30.515722° сх. д. / 50.464611; 30.515722Координати: 50°27′52″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.464611° пн. ш. 30.515722° сх. д. / 50.464611; 30.515722
Координати кінця 50°28′10″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.469639° пн. ш. 30.523333° сх. д. / 50.469639; 30.523333
Поштові індекси 04070
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Контрактова площа»
Автобуси А 115; 62 (Контрактова площа)
Трамваї Т 11, 12, 14, 16, 18, 19 (Контрактова площа)
Маршрутні таксі Мт 219, 417 (14+7) (Контрактова площа)
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Будинок Мазепи
Храми до 1811 року існувала Спаса Преображення, до 1935 року Воскресенська церква
Навчальні заклади ЗОШ №124
Заклади культури Музей гетьманства
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Спаська вулиця у Вікісховищі

Спа́ська ву́лиця — вулиця в Подільського району міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Костянтинівської вулиці до Набережно-Хрещатицької вулиці.

Прилучаються Контрактова площа, вулиці Межигірська, Волоська, Почайнинська та провулок Хорива.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця відома під сучасною назвою з початку XVII століття. Назва вулиці — від церкви Спаса Преображення (знищена пожежею 1811 року), спорудженої на початку XVII століття (знаходилася на місці будинку № 31). Її настоятелем був відомий український релігійний, політичний діяч і просвітитель Іван (Йов) Борецький, який згодом став київським митрополитом. Після пожежі на Подолі у 1811 році Спаську вулицю було повністю переплановано. У 19281939 роках вона мала назву Комсомольська, з 1939 року — вулиця Героїв Трипілля, на честь учасників Трипільського походу (назву підтверджено 1944 року[1]). Разом з тим в кінці 1940-х — на початку 1950-х років побутувала й стара назва. Офіційно історичну назву вулиці було відновлено 1992 року[2].

На початку XX століття існувала також Спаська вулиця на Деміївці.

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

  • буд. № 1/2 — житловий будинок з крамницями (1836 р.). Зведений архітектором Людвіком Станзані у стилі класицизм. Один з так званих «будинків Балабух» — будинків, що належали кільком поколінням роду кондитерів Балабух, які мешкали у Києві у XVIIIXX століттях.
  • буд. № 6 — житловий прибутковий будинок у стилі модерн (19091911 роки).
  • буд. № 8-А, 8-Б — житлові прибуткові будинки у стилі неоренесанс (19011902 роки). Архітектор Андрій Краусс.
  • буд. № 10-А — житловий будинок у стилі класицизм (XIX століття).
  • буд. № 12 — особняк купця Апштейна, в якому у 1918 р. містився штаб загону червоних козаків під командуванням В. М. Примакова (1912)
  • буд. № 22 — житловий будинок у стилі неоренесанс (1877 рік). Автор проекту — інженер К. Антонов.
  • буд. № 25/17 — житловий будинок (2-га пол. XIX століття).
  • буд. № 30 — колишня будівля так званих Віттієвських лазень (початок XX століття).
  • буд. № 31, 31-Б — садиба з флігелем (кінець XIX століття).
  • буд. № 36 — колишній млин Кольбера (кінець XIX — початок XX століття).

Особняк Апштейна[ред.ред. код]

Будинок № 12 належав київському купцю 1-ї гільдії Тев'є Мойсейовичу Апштейну. Особняк зведено у 1912 році у стилі неокласицизм. Симетричний фасад з високими заскленими дверима парадного входу в центрі та з великими вікнами обабіч декоровано у стилі неоампір, який набув поширення у 1910-ті роки. Портал парадних дверей оформлено парою тричвертних колон з капітелями іонічного ордера, що тримають розвинений антаблемент із розірваним фронтоном та великим ліпленим картушем. Парапет прикрашений зображеннями металовиробів — швелера, зубчастого коліщатка, ланцюгів тощо — символом роду занять власника особняку. Автором проекту був архітектор Валеріян Риков. В одноповерховому особняку містилася контора і правління акціонерного товариства «Т. М. Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості».

Будинок Мазепи[ред.ред. код]

Будинок № 16-Б — одна з небагатьох будівель, що вціліла після пожежі 1811 року. Зведений у другій половині XVIII століття у стилі українського бароко. Являє собою двоповерхову цегляну будівлю, майже квадратну у плані, прикрашену двухколонним портиком. На початку XIX століття був перебудований за проектом архітектора Андрія Меленського. У XVIII столітті в будинку проживали священики церкви Спаса С. Сич та його син Я. Сич. У XIX столітті тут мешкав міський голова Григорій Покровський.

Видатні особи, пов'язані з вулицею[ред.ред. код]

У будинку № 7 мешкав український художник О. І. Маренков.

Установи та заклади[ред.ред. код]

  • ЗАТ «Київмлин» (буд. № 40-А)
  • Загальноосвітня школа № 124 (буд. № 16)
  • Головне управління охорони культурної спадщини м.  Києва (буд. №  12)
  • Музей гетьманства (буд. №  16-б)

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

На стіні будинку купця Тев'є Апштейна (будинок № 12), де у червні 1919 року розміщувався Подільський райком комсомолу, 28 жовтня 1938 року було відкрито меморіальну дошку з текстом: «Звідсіля 25 червня 1919 року київський загін комсомольців вирушив у Трипілля захищати свою соціалістичну батьківщину від контрреволюції»[3]. У 1947 році дошку було замінено мармуровою з текстом: «Звідси 26 червня 1919 року виступив озброєний загін комсомольців м. Києва до с. Трипілля на боротьбу з бандою Зеленого», а у 1977 році — гранітною[4].

На цьому ж будинку, де у лютому 1918 року розміщувався штаб Червоного козацтва, 1970 року була встановлена гранітна меморіальна дошка з текстом, присвяченим цій події: «В цьому будинкув лютому 1918 р. розміщувався штаб загону Червоного козацтва под командуванням В. М. Примакова»[5].

На будинках № 1/2 та 41 у 1977 році були встановлені гранітні анотаційні дошки з текстом: «В пам'ять про відважних київських комсомольців — героях боротьби з бандою отамана Зеленого, які загинули смертю хоробрих у червні 1919 року біля села Трипілля на Київщині»[6].

Усі меморіальні дошки нині втрачені.

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  2. Розпорядження Представника Президента України у місті Києві від 11 вересня 1992 року № 1043 «Про повернення вулицям історичних назв». Архівовано з першоджерела 4 березня 2013.
  3. Меморіальні дошки історії комсомолу // Більшовик. — 1938. — № 250 (1673). — 29 жовтня. — С. 3.
  4. Галайчук, 1987, с. 75–77.
  5. Галайчук, 1987, с. 74.
  6. Галайчук, 1987, с. 275.

Джерела[ред.ред. код]