Трудовий колектив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трудовий колектив — усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством[1][2][3].

Проектом Закону України «Про трудові колективи»[4] пропонується наступне визначення: «Трудовий колектив підприємства, установи, організації — це об'єднання всіх працівників, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, установою, організацією, включаючи власників підприємств. Особи, які виконують роботи для підприємства, установи, організації на підставі цивільно-правових договорів до складу трудового колективу не включаються».

Трудовий колектив виступає одним з центральних понять трудового (а саме, колективного трудового) права. Йому присвячена глава XVI-А Кодексу законів про працю України, а також численні наукові розвідки. Незважаючи на це, проект нового Трудового кодексу України[5] лише побічно, у статтях 2 і 241, торкається цього терміну.

Трудовий колектив є специфічним суб'єктом трудового права. Його специфічність, як вважають Н. Д. Гетьманцева та І. Г. Козуб, проявляється у тому, що він не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи. Трудовий колектив володіє трудовою правосуб'єктністю, що дає йому можливість вступати у різного роду відносини.

Суб'єктом трудового права є також колектив бригади, який згідно з КЗпП України наділяється відповідними правами[6].

Зміст поняття трудового колективу також розробляється в соціології.

Трудовий колектив і роботодавець[ред.ред. код]

«Трудовий колектив має спільні з власником (роботодавцем) інтереси у стратегічному питанні про отримання якомога більшого прибутку, в ефективній організації виробництва, у доборі кваліфікованих і сумлінних кадрів, у забезпеченні внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, дотриманні техніки безпеки, охорони праці. Протилежні інтереси лежать в основі розподілу прибутку, оплати праці, відрахувань з прибутку на заходи щодо впровадження нових захисних технічних засобів, безпеки праці, нешкідливих і безпечних технологій; фінансування з прибутку заходів щодо соціально-побутового обслуговування працівників, надання додаткових трудових пільг. Зона незбігання соціальних інтересів досить велика, і традиційно в суспільній свідомості і в правовому регулюванні ці суб'єкти знаходяться по різні боки соціальних „барикад“»[7].

Повноваження трудового колективу[ред.ред. код]

Стаття 65 Господарського кодексу України встановлює, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу[8]. Раніше, до втрати чинності Законом «Про підприємства в Україні»[9] трудовий колектив офіційно наділявся повноваженнями самоврядування. Нині це становить вагому прогалину вітчизняного законодавства.

Права трудового колективу встановлюються статутом підприємства і колективним договором.

Д.ю.н., проф. В. І. Прокопенко вважає, що трудовим колективам належать такі права:

  • укладення колективних договорів,
  • впровадження досягнень науки, техніки, розвитку творчої ініціативи працюючих,
  • участь в організації, нормуванні, оплаті праці, використанню фондів економічного стимулювання, поліпшенні умов і охорони праці, соціально-культурних та житлово-побутових умов працюючих;
  • трудові колективи за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету затверджують правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
  • за порушення трудової дисципліни трудові колективи можуть застосовувати до своїх членів заходи громадського стягнення, які можуть враховуватись при визначенні систематичності невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов'язків, що є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Повноваження трудових колективів реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами працюючих. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємства невеликі за своїми розмірами, і для розв'язання конкретних питань у кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства виникає необхідність використання представницької демократії. В таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалізовуватись конференцією або виборними органами трудового колективу, такими, як рада трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо[10].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. п. 1.2. Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, затв. наказом Національної служби посередництва і примирення від 07.07.2008 № 84
  2. Стаття 65 ГК України
  3. Стаття 2521 КЗпП України
  4. Проект Закону про трудові колективи: № 6047-1 від 13.09.2001 р. Вручено для ознайомлення 18.09.2001 р.
  5. Проект Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014. Проект (доопрацьований) 20.05.2015
  6. Гетьманцева Н. Д. Щодо віднесення трудового колективу до суб'єктів трудового права / Н. Д. Гетьманцева, І. Г. Козуб // Форум права. — 2009. — № 3. — С. 167–173
  7. Болотіна Н. Б., Чанишева Г. І. Трудове право України: Підручник. — К.: Знання, 2001. — Гл. 17
  8. Господарський кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV
  9. Увага! Не чинний Про підприємства в Україні: Верховна Рада УРСР; Закон від 27.03.1991 № 887-XII
  10. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. — § 5 Розділу IV. — ISBN 966-7124-29-0

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • підручники з трудового права;
  • Киселев Й. Я. Организация и деятельность трудовых судов: зарубежный опыт. — М., 1996.
  • Кондратьев Р. И. Закон о государственном предприятии и права трудовых коллективов. — К.: Вища школа, 1988.
  • Кондратьєв Р. І. Рада трудового колективу: які її повноваження // Радянське право. — 1990. — № 4.