Фата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наречена в білій фаті

Фата́ (від тур. futa, fota — «фартух», що через арабське посередництво сходить до дав.-інд. पट, пата — «тканина»)[1], у західних областях вельо́н[2][3][4] (від пол. welon — «вуаль», «серпанок»; від італ. velo) — легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої[5].

У староросійській мові XV—XVI ст. словом фата називали шматок тканини, покривало взагалі[6]. У «Домострої» фатою називається скатерка[7]. У Російській імперії фата — велика хустка, покривало жінок, саме в цьому значенні це слово згадується в Тлумачному словнику В. І. Даля[8]. На початку XX ст. фата виходить з ужитку як повсякденний одяг і стає виключно елементом шлюбного вбрання.

В українському традиційному весільному обряді роль фати виконував вінок. Фата в українській шлюбній обрядності є відносно недавнім запозиченням (на думку Г. Г. Стельмащук, цей атрибут прийшов із Західної Європи і почав використовуватися українськими нареченими разом із вінком, починаючи з 40-х років ХХ ст.)[9].

У багатьох народів існує традиція знімати нареченій фату після весілля. Оскільки наречена стає заміжньою жінкою і не повинна самостійно знімати фату, то її знімає свекруха чи молодий.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  2. Толковый украинский словарь. — 2014.
  3. Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. Лемківський Словничок. — 2007.
  4. Пиртей П.С. Словник Лемківскої Говірки. — 2001.
  5. Фата // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Фата // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  7. Домострой 49. Мужу з женою советовати, как ключнику приказати о столовом обиходе о поварне и о хлебне
  8. Фата // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  9. Стельмащук Г. Українські народні головні убори: монографія / Г. Стельмащук. — Л. : Апріорі, 2013. — 276 с.