Фата
Фата́, велян [1] (від тур. futa, fota — «фартух», що через арабське посередництво сходить до дав.-інд. पट, пата — «тканина»)[2] — легке, звичайно довге, покривало з тюлю, серпанку, шовку або мережива як весільний головний убір нареченої[3].
Назва[ред. | ред. код]
У західних областях фату називають вельо́н[4][5][6] (від пол. welon — «вуаль», «серпанок»; від італ. velo).
У староросійській мові XV—XVI ст. словом фата називали шматок тканини, покривало взагалі[7]. У «Домострої» фатою називається скатерка[8]. У Російській імперії фата — велика хустка, покривало жінок, саме в цьому значенні це слово згадується в Тлумачному словнику В. І. Даля[9]. На початку XX ст. фата вийшла з ужитку як повсякденний одяг і стала виключно елементом шлюбного вбрання.
Традиції[ред. | ред. код]
В українському традиційному весільному обряді роль фати виконував вінок[джерело?]. Фата в українській шлюбній обрядності є відносно недавнім запозиченням (на думку Галини Стельмащук, цей атрибут прийшов із Західної Європи і почав використовуватися українськими нареченими разом із вінком, починаючи з 1940-х років)[10].
Цікаво, що існувало схоже слово фа́тьол, яке також вживалося в значенні «фата»[11], але ця схожість випадкова: як вважається, воно походить від угор. fátyol, щодо якого припускається латинська (через грецьке чи румунське посередництво) чи питомо угорська етимологія[2].
У багатьох народів існує традиція знімати нареченій фату після весілля. Оскільки наречена стає дружиною і не повинна самостійно знімати фату, то її знімає свекруха чи молодий.
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фата |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ВЕЛЯН - это что такое ВЕЛЯН. slovaronline.com. Процитовано 28 серпня 2023.
- ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Фата // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Толковый украинский словарь. — 2014.
- ↑ Андрій Бігуняк, Олександр Гойсак. Лемківський Словничок. — 2007.
- ↑ Пиртей П.С. Словник Лемківскої Говірки. — 2001.
- ↑ Фата // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
- ↑ Домострой 49. Мужу з женою советовати, как ключнику приказати о столовом обиходе о поварне и о хлебне
- ↑ Фата // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
- ↑ Стельмащук Г. Українські народні головні убори: монографія / Г. Стельмащук. — Л. : Апріорі, 2013. — 276 с.
- ↑ Фатьол // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.