Традиційне українське весілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

За складом українське весілля відповідає грецькому та римському, особливо наближається воно до ходу та складу римського ритуалу. В тих містах, які мали Магдебурзьке, право одружуватись дозволялось необмежену кількість разів. За законами Російської імперії одружуватись можна було тільки тричі. В давні часи шлюб не брали. Одруженою вважалася пара лише після змовин, заручин та весілля. Пізніше шлюб почала брати шляхта, а ще пізніше звичайні люди. В 1774 році за сприянням імператриці Катерини був виданий указ, за яким одруження без шлюбу вважалось не дійсним.

Микола Бондаревський
Весілля в Кукавці на Поділлі. Василь Тропінін
Козацьке весілля. Йосип Брандт
Свати. Микола Пимоненко 1882
Дівич вечір. Володимир Маковський 1882
Васильєв «Вбирання молодої»
Українське весілля.jpg
Весільна перейма. Микола Пимоненко 1908
Весільний викуп. Костянтин Трутовський 1881
Весілля на Україні. Іван Айвазовський 1892
Гуцульське весілля 1897
З весілля. Іван Айвазовський 1891

Змовини[ред.ред. код]

Спершу були змовини , на яких підписувалась шлюбна угода. яку записували в урядові книги та підписували свідки і молоді. Люди простіші в урядові книги умов не вписували, а домовлялися при свідках. На змовини скликались родичі та приятелі. Тут домовлялись також про посаг, віно, привінок. Посагом називали те, що батьки давали дівчині : гроші, золоті та срібні прикраси, намиста, посуд срібний, мідний, цинковий, одяг, коні, слуги. Якщо в молодої не було братів то в посаг давали і землю. Якщо земля була в матері то вона йшла не синам, а дочкам. Молодий записував віно і привінок. Звичай давати віно йшов ще з княжих часів, але він давався спочатку як викуп, а пізніше записувався самій молодій. В " змовному листі " записували посаг, віно та привінок. В лист записували також коли мало відбутись вінчання та весілля. Записували в листі також грошову заруку, на той випадок коли одна із сторін не дотримиє умов. Змовні листи записували в урядові актові книги. Після одруження дружина самостійно володіла своїм віном, так само вона розпоряжалася власними або набутими маєтками, тобто мала право продавати, дарувати чи віддавати в заставу.

Після змовин були заручини і після заручин весілля . Після цього пара вважалася одруженою.

Сватання[ред.ред. код]

Спершу хлопець засилав старостів. Хлопець разом зі старостами, досвідченими людьми з хлібом та гостинцями йшов в дім молодої. Якщо батьки дівчини згодні, вони давали благословлення та дівчина приносила рушники парубку та сватам. Старост дівчина пов'язувала рушниками, а хлопцеві затикала за пояс — вишиту хустину. Якщо дівчина не згідна була вийти заміж, то замість рушників виносила гарбуза.

Заручини[ред.ред. код]

На другий день відбувались «заручини». На заручини приходили до хати дівчини. Наречений приходив з дружбою, рідними та родичами з музикою і сідали за стіл. Під час гостини жених дарував подарунки та гостинці, після того батьки благословляли хлібом та житом. Потім молода пара сідала на «Покутті», а гості співали пісні.

Оглядини[ред.ред. код]

Через день батьки дівчини, разом з родиною йшли до хлопця на «оглядини».

Підготовка до весілля[ред.ред. код]

Гільце[ред.ред. код]

В суботу ввечері вили «вільце» (гільце, деревце, ріщка), невелике деревце або гілку прикрашали квітами, це супроводжувалось також піснями, танцями та вечерею. В той самий день жінки пекли коровай, який прикрашали птахами з тіста та квітами. Гільце (священе дерево) втикають в хліб та прикрашають, свічками, калиною, позолоченими горіхами, яблуками, рутою, кольоровими свічками. Гільце ставлять в кутку навпроти образів. Гільце прикрашалось зверху до низу.

Вінки[ред.ред. код]

В цей самий час роблять і барвінкові вінки. Готові вінки позолочували. Інші дівчата мали вінки з рути та м'яти. Звичай плести вінки є дуже давнім. У бойків наприклад, збирання барвінку на вінок було цілим ритуалом. Звичай плести вінки це давній атрибут сонячного культу і особливо шлюбу. За свідченням Боплана в 17 ст. вінки на руку одягали всі дівчата, які йшли просити на весілля.

Запросини на весілля[ред.ред. код]

Коли гільце та вінки були готові, молода з дівчатами йшла запрошувати на весілля. Виходити з дому потрібно було в напрямку сонця. В цей самий час молодий зі своїми дружбами ходив також запрошувати. Молода кланялася кожному присутньому в хаті і навіть дітям, після цього подавала хлібець, спечений у вигляді шишки. Перед відходом їй дарували подарунки, які збирали дружки та дрібні гроші на «підківки до чобіток». Якщо в хаті була дівчина, вона приставала після запрошення до кортежу.

Після запросин, молода повертається до хати, де сідає на посад. Пізніше прибуває зі своїми дружбами та подарунками молодий, який сідає також на посад біля молодої. Після вечері цілу ніч тривали танці, а молодий залишався на ніч.

Коровай (також Бгання короваю)[ред.ред. код]

Коровай пекли одружені жінки. Кожна жінка, яка була залучена до цього мала принести з собою трохи борошна, яєць, масла і т. і. Молодиці заквітчувалися барвінком та мили руки. Під час приготування короваю, коровайниці співали ритуальних пісень. Коровай прикрашали виробленими з тіста сонцем, місяцем, голубами. Зверху коровай прикрашали обручем з тіста. Зверху встромляли шишку помальовану на червоно. Крім коровая пекли ще шишки, дивень, лежень. Після того як коровай садили в піч, починалися танці з лопатою та діжою, в якій місили тісто.

Вінчання[ред.ред. код]

Вінчання відбувалось в неділлю до обіду, після вінчання кожний на обід йшов в свій дім. Після цього молодий йшов до молодої. На вході відбувався «викуп молодої».

Весілля[ред.ред. код]

Власне саме весілля починається з організації поїзду молодого до молодої. Розпочинають з обіду в молодого. На звуки музики до хати молодого збираються гості. Молодий виходить з хати разом з старшим боярином і вітає тричі товариство, після цього він вказує на парубків, які підуть з ним . Боярин знімає з парубків шапки і до кожної з них пришивалася червона стрічка або пучки барвінку. Це парубоцьке товариство називали боярами, а наймолодшого — князем. Такі самі відзнаки роздавали і світилкам, тобто дівчатам, які були присутні в поїзді молодого. Молодий сидів на покутті, по-праву сторону сиділи дружби, а по ліву світилки. Після обіду боярин збирав гроші і після цього проводилися певні обряди.

Після обрядів під спів виряжалися в дорогу. Коли молодий від'їзджає перед ним несли весільні корогви. В більшості місцевостей молодий з товариством їхали вверхи. По дорозі до молодої відбувалися перейми , коли молодий мав платити гроші та вгощати, тих хто його зупинив.

Поїзд молодого зупинявся перед зачиненими воротами. Зі сторони молодого ідуть у двір два старости і за столом посередині двору зустрічають двох старост зі сторони молодої. Після «переговорів» за столом (викупу молодої) молодого впускають у двір.

Зустрічати поїзд молодого виходила мати молодої в вивернутому кожусі та з мискою води з вівсом в руках. Після того як молодий сідав коло молодої починався розподіл подарунків між ріднею дівчини. Зі сторони молодої всіх обдаровували вишитими рушниками.

Після цього починали розплітання коси та одягання серпанку. Молодій одягали очіпок, а мати повязувала намітку. Ця церемонія супроводжувалася співом. Після покриття голови молодої, приносли коровай та розподіляли його за порядком споріднення та за віком.

За короваєм ішов обряд перевезення молодої до хати молодого, який розпочинався вечерею.

В понеділок відбувався другий день весілля і у вівторок третій.

Весільне вбрання[ред.ред. код]

Весільні традиції[ред.ред. код]