Очікує на перевірку

Франциск II (король Обох Сицилій)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слуга Божий
Франциск II
італ. Francesco II
Народився16 січня 1836(18360116)
Неаполь
Помер27 грудня 1894
Арко
·цукровий діабет
ПохованняБазиліка Санта-К'яраd
Країна Королівство Італія
Діяльністьполітик
Титулкороль Обох Сицилій
Посадамонарх
Термін1859—1861
ПопередникФердинанд II
НаступникКоролівство приєднано до Італії
Конфесіякатолицька церква
РідСицилійські Бурбони
БатькоФердинанд II
МатиМарія Крістіна Савойська
Брати, сестриМарія Аннунціата Бурбон-Сицилійська, Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська, Марія Пія де Бурбонd, Марія Луїза Бурбон-Сицилійська, Луїджі Бурбон-Сицилійськийd, Гаетано Бурбон-Сицилійськийd, Дженаро Бурбон-Сицилійськийd, Паскале ді Баріd і Альфонсо Бурбон-Сицилійський
У шлюбі зМарія Софія Баварська
Діти1 донька
Нагороди
Орден Святого Януарія
Орден Святого Януарія
Константинівський орден Святого Георгія Орден Святого Фердинанда за заслуги
Орден Святого Георгія і Возз'єднання Орден Франциска I
Кавалер ордена Золотого руна
Кавалер ордена Золотого руна
Великий хрест ордена Карлоса III
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер ордена Марії-Терезії
Кавалер ордена Марії-Терезії
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Хрест Дона Педро I
Орден Слона
Орден Слона
Орден Святого Йосипа
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

Слуга Божий Франциск II (Франческо) (16 січня 1836 — 27 грудня 1895) — останній король королівства Обох Сицилій в 18591861 роках. Повалений внаслідок походу на чолі із Джузеппе Гарібальді.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Сицилійських Бурбонів. Син Фердинанда II, короля Обох Сицилій, та Марії Крістіни Савойської. Народився у 1836 році в Неаполі. Мати померла при пологах. Виховувався під орудою своєї мачухи Марії Терези Австрійської, яка мала значний вплив на Франциска. Також замолоду оточив себе священниками та вищої знаттю. У лютому 1859 року оженився на представниці династії Віттельсбахів. Вже в травні того ж року після смерті батька стає володарем королівства.

Правління

[ред. | ред. код]

Під впливом своїх радників відмовився впроваджувати конституцію, хоча це обіцяв ще його батько. Влада фактично перейшла до першого міністра Карло Флінджері. Того ж року було укладено союз з Королівством Сардинія. Водночас у червні 1859 року частина швейцарської гвардії збунтувалася. Король обіцяв зреагувати на скарги гвардійців, але лише затягував час. Невдовзі генерал Алессандро Нунціанте оточив бунтівників, після чого їх знищив. Це негативно вплинуло на моральний дух усієї швейцарської гвардії. Небажання діяти в рамках договору з Сардинією та впровадити конституцію призвело до відставки Філанджері. У квітні 1860 року спалахнуло повстання на острові Сицилія.

У травні на острові висадився з двома тисячами волонтерів італійський генерал Гарібальді. Підтриманий потужним всенародним повстанням, він завдав урядовим військам поразки у битвах при Калатафімі та за Палермо. У липні королівські війська зазнали поразки у битві при Мілаццо. До 1 серпня було втрачено увесь острів. Невдовзі війська Гарібальді переправилися через Мессенську протоку до Калабрії. Франциск II залишив Неаполь і замкнувся в Гаеті, добре укріпленій прибережній фортеці, що знаходиться в 80 км на північ від Неаполя. На допомогу Гарібальді підійшли сардинські війська. 1 жовтня неаполітанська армія була розбита при Капуї. 21 жовтня пройшов плебісцит, в результаті якого більшість неаполітанців визнало своїм королем Віктора-Еммануїла II, короля Сардинії. У лютому 1861, після піврічної облоги і запеклих боїв, Гаета капітулювала. Франциск II виїхав до Риму і знайшов притулок у папи Пія IX.

У вигнанні

[ред. | ред. код]

Спочатку колишній король мешкав у Римі, де його дружина закохалася у офіцера папської гвардії й завагітніла. Протягом десяти наступних років він безуспішно намагався організувати в Неаполі заколот на свою користь. З 1870 року Франциск мандрував Францією, Іспанією, Австрією та Баварією. Зрештою 1894 року помер у м. Арко (провінція Тренто, тоді Австро-Угорщина).

Беатифікаційний процес

[ред. | ред. код]

У 2020 році розпочато його Беатифікаційний Процес.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Софія, донька Максиміліана, герцога Баварського

Діти:

  • Марія Христина Пія (1869—1870)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Інші країни

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Pier Giusto Jaeger, Francesco II di Borbone: l'ultimo re di Napoli, Milano, Mondadori, 1982.
  • Gigi Di Fiore, L'esilio del re Borbone nell'Italia dei Savoia, Milano, edizione Focus storia (Gruner+Jahr/Mondadori libri), 2015.
Попередник
Фердинанд II
Король Єрусалиму
1859-1895
титулярний
Наступник
Альфонсо Бурбон-Сицилійський, граф ді Казерта