Флавіо Бйондо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флавіо Бйондо
лат. Flavius Blondus
Народився 1392(1392)
Форлі, Італія
Помер 4 червня 1463(1463-06-04)
Рим
Громадянство Папська держава
Національність італієць
Місце проживання Аппенінський півострів
Діяльність науковець, історик, викладач
Галузь історія
Відомий завдяки гуманіст, історик
Вчителі Giovanni Ballistariod
Знання мов латина[1] і італійська[2]

Фла́віо Бйо́ндо (італ. Flavio Biondo; *1392 — †4 червня 1463) — італійський вчений-гуманіст, історик.

Творча біографія і доробок[ред. | ред. код]

Критично використавши історичні документи і джерела, в своїй праці «Історія з часу падіння Римської імперії» (1435—53, 31 кн.), що охоплює період 4101410, Бйондо вперше систематично виклав історію середніх віків як окремого періоду. Бйондо — засновник історичної географії.

Цікаво, що складова історичної періодизації термін „Середньовіччя” (лат. Medium aevum) був пущений в обіг Флавіо Бьондо в праці „Декади історії, починаючи від занепаду Римської імперії” . Бьондо та інші діячі епохи Ренесансу окреслювали період середньовіччя для того, щоб розділити „старі часи” (які ототожнювались із теократичним сприйняттям життя) з новітньою добою, що відроджувала класичну культуру за зразком античності.[3]

Праці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl
  3. Сучасна історична наука обмежує середні віки V – XVII ст., виокремлюючи інтервали раннього, високого й пізнього середньовіччя.