Франкіно Ґафурі
Франкіно Ґафурі | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 14 січня 1451[1][2][…] |
Місце народження | Лоді, Ломбардія |
Дата смерті | 25 червня 1522[4] (71 рік) |
Місце смерті | Мілан, Міланське герцогство |
Професії | композитор, музикознавець, теоретик музики |
Вчителі | Johannes Bonadiesd |
Відомі учні | Francesco Cazad |
Файли у Вікісховищі |
Франкіно Ґафурі (лат. Franchinus Gaffurius/Gafurius, італ. Franchino Gaffurio/Gafori;14 січня 1451, Лоді — 25 лютого 1522, Мілан) — італійський теоретик музики і композитор. Теоретичні праці писав латинською та італійською мовами. Найбільш відомий трактат Ґафурі «Музична практика», в чотирьох книгах. Автор 18 мес, 11 магніфікатів, кількох десятків мотетів.
Вивчав теологію і був півчим у бенедиктинському монастирі рідного міста, там же був висвячений на священника в 1473 або 1474 році. У 1474—1475 роках жив в Мантуї. У 1476—1477 роках викладав музику в Вероні і Генуї. З 1478 році жив у різних містах Італії, служив капельмейстером у соборах Неаполя Бергамо, з 1484 року — капельмейстер кафедрального собору в Мілані. Професор музики Міланського університету (1497; сам себе гордо іменував Regius Musicus). Залишався в Мілані і після завоювання міста французами в 1500 році. Раніше вважалося, що на «Портреті музиканта» Леонардо да Вінчі, зображений Ґафурі. Нині це припущення заперечується.
На початку наукової діяльності відчув сильний вплив Боеція, також добре знав Маркетто Падуанського (власноручно переписав його трактат «Lucidarium»), Франко Кельнського, Йоана де Муріса, Уголіно з Орвієто. У трактаті «Музична практика» очевидний вплив Йоана Тінкторіса, аж до копіювання його нотних прикладів. Під впливом передових гуманістів у Мілані в 1490-х роках прагнув освоїти оригінальні трактати грецьких філософів і музикантів. Не знаючи грецької мови, замовляв переклади. У пізньому трактаті «Праця про гармонію музичних інструментів» відчутний вплив гармоніки Птолемея, зокрема, спираючись на Птолемея, він вперше дав опис синтонічній діатоніці.
Більше 20 років вів полемічне листування з болонським вченим Джованні Спатаром (1458—1541). Ця грандіозна полеміка, що почалася навколо критики в трактатах Ґафурі вчителя Спатар Рамоса де Парехи і розширилася потім далеко за межі теорії Рамоса, знайшла відображення в трьох трактатах Ґафурі («Апологія», «Перше послання» і «Друге послання») і двох трактатах Спатара[6].
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Гармония — это согласие разногласного.
- ↑ «Dilucide et probatissime demonstratione» (1521) и «Errori de Franchino Gafurio» (1521)
- Praetorius E. Die Mensuraltheorie des Franchinus Gafurius und der folgenden Zeit bis zur Mitte des 16. Jahrhunderts. Leipzig, 1905.
- Kinkeldey O. Franchino Gafori and Marsilio Ficino // Harvard Library Bulletin, I (1947), pp. 379–82.
- Caretta A., Cremascoli L., Salamina L. Franchino Gaffurio. Lodi, 1951.
- Miller C.A. Gaffurius's Practica Musicae: origin and contents // Musica Disciplina, XXII (1968), pp. 105–28.
- Miller C.A. Early Gaffuriana: New answers to old questions // Musical Quarterly, LVI (1970), pp. 367–88.
- Palisca C. Humanism in Italian Renaissance musical thought. New Haven: Yale University Press, 1985 (см с. 191—232).
- Airoldi R. La teoria del temperamento nell' età di Gioseffo Zarlino. Cremona, 1989.
- A correspondence of Renaissance musicians, ed. by B.J. Blackburn, E.E. Lowinsky, C.A. Miller. Oxford, 1991.
- Extractus parvus musicae (видання Ф. А. Ґалло)
- Glossemata <…> super partes theoricae <…> Iohannis de Muris (за міланським рукописом)
- Practica musice, кн.1 (за репринтом видання 1496 року)
- Practica musice, кн.2 (за репринтом видання 1496 року)
- Practica musice, кн.3 (за репринтом видання 1496 року)
- Practica musice, кн.4 (за репринтом видання 1496 року)
- Theorica musice, кн.1 (за репринтом видання 1492 року)
- Theorica musice, кн.2 (за репринтом видання 1492 року)
- Theorica musice, кн.3 (за репринтом видання 1492 року)
- Theorica musice, кн.4 (за репринтом видання 1492 року)
- Theorica musice, кн.5 (за репринтом видання 1492 року)
- De harmonia musicorum instrumentorum opus (скан видання 1518 року)