Францішек Томаш Бернат
(Перенаправлено з Францішек Томаш Бєрнат)
| Францішек Томаш Бєрнат | |
| пол. Franciszek Tomasz Bernat | |
| Народився | 1879 Львів, Австро-Угорщина |
|---|---|
| Помер | після 1939 Львів, Польща |
| Національність | поляк |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина→ Польща
|
| Жанр | інтерпретація іконографічних сюжетів та стилістики середньовіччя та бароко |
| Навчання | Львівська художньо-промислова школа |
| Напрямок | скульптура |
| Роки творчості | 1909—1939 |
| Вплив | Петра Гарасимовича, Юліуша Белтовського |
| Працював у містах | Львів |
Францішек Томаш Бєрнат (пол. Franciszek Tomasz Bernat; 1879, Львів — після 1939, там само) — польський скульптор.
У 1897—1901 роках навчався у Львівській художньо-промисловій школі (викладачі Петро-Віталіс Гарасимович та Юліуш Белтовський). Упродовж 1908—1939 років керував власним закладом архітектурно-скульптурного оздоблення. Виконував барельєфи та статуї для декорування будинків, а також паркову скульптуру, надгробки. Бернату властиві прийоми гротеску та експресії, лінійно-орнаментальної декоративності у дусі модерну, вільна інтерпретація іконографічних сюжетів та стилістики середньовіччя й бароко.
Після закінчення першої світової війни Бєрнат продовжив співробітництво з львівськими архітекторами, але вже не так активно. Він був заприсяженим експертом у судових справах, пов'язаних із декоративною скульптурою.
Мешкав на вул. Клушинській (нині — вул. Кармалюка), 7. Тут містилася і його майстерня.
- Роботи у Львові
- десять барельєфів на міфологічну тематику на фасадах кам'яниці на вул. Ставропігійській, 4 (1909)[1];
- фігура орла на фасаді будинку на вул. Зеленій, 46 (1909)[2];
- статуї та рельєфи за середньовічними та театральними мотивами на фасаді й в інтер'єрі будинку театру-вар'єте «Казино де Парі» (1910; нині — Львівський академічний театр імені Леся Курбаса на вул. Леся Курбаса, 3)[1][3];
- три барельєфи у стилі ар деко з фігурами збирачів винограду на фронтоні кам'яниці на вул. Пекарській, 49 (1910)[4];
- горельєф «Мадонна з малим Ісусом» на фасаді кам'яниці архітектора Юзефа-Яна Яворського, що на нинішній вул. Єфремова, 34 (1929)[5].
-
Барельєф на міфологічну тематику
(вул. Ставропігійська, 4) -
Барельєф на міфологічну тематику
(вул. Ставропігійська, 4) -
Барельєф на міфологічну тематику
(вул. Ставропігійська, 4) -
Барельєф на міфологічну тематику
(вул. Ставропігійська, 4) -
Фігура орла на фасаді будинку
(вул. Зелена, 46) -
Маскарон на фасаді Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
(вул. Курбаса, 3) -
Маскарон на фасаді Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
(вул. Курбаса, 3) -
Барельєфи з фігурами збирачів винограду на фронтоні кам'яниці
(вул. Пекарська, 49)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
- Ймовірне авторство
- скульптури гаргулій та химер на фасадах міської школи імені Генрика Сенкевича (1907, нині вул. Залізняка, 21)[2];
- скульптури гаргулій та химер на фасадах вілл на вул. Глінки, 5, 7 (1909)[2];
- маскарони на фасадах кам'яниці на вул. Мартовича, 4 (1909)[2];
- рельєфи стилізованих драконів та симарглів на фасадах кам'яниці на вул. Франка, 71 (1911)[3];
- маскарони на фасадах кам'яниць на вул. Огієнка, 18, 18а (1911)[2];
- маскарони на фасадах кам'яниці на вул. Саксаганського, 14 (1911)[2];
- скульптури путті на фасадах кам'яниць вул. Левицького, 11, 11а, 15 (1911)[3];
- рельєфи стилізованих драконів та симарглів на фасаді кам'яниці на вул. Пекарській, 3 (1912)[3];
- рельєфи грифонів та слонових голів на фасаді кам'яниці на вул. Братів Рогатинців, 14 (1912)[2];
- скульптури путті, що пливуть на морських потворах на фасаді кам'яниці на вул. Шептицьких, 17 (1912)[6];
- декоративно спрощений горельєф «Вершник» на аттику кам'яниці на вул. Франка, 144 (1913)[2].
-
Скульптура гаргульї на фасаді вілли
(вул. Вулиця Галицької Армії, 5) -
Маскарон на фасаді будинку
(вул. Мартовича, 4) -
Рельєфи стилізованих симарглів на фасаді кам'яниці
(вул. Франка, 71) -
Рельєфи стилізованих драконів та симарглів на фасаді кам'яниці
(вул. Франка, 71) -
Маскарони на фасаді кам'яниці
(вул. Огієнка, 18, 18а) -
Скульптури путті на фасаді будинку
(вул. Левицького, 11) -
Скульптури путті на фасаді будинку
(вул. Левицького, 11а) -
Рельєфи грифонів та слонових голів на фасаді кам'яниці
(вул. Пекарська, 3)
.jpg)
.jpg){kind=small}
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Львівська скульптура, 2015, с. 381.
- ↑ а б в г д е ж и Львівська скульптура, 2015, с. 382.
- ↑ а б в г Biriulow J. Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 242. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
- ↑ Віктор Гальчинський. Нетуристичний Львів: сецесія над річкою та палаци Пекарської. tvoemisto.tv. Медіа-хаб «Твоє Місто». Архів оригіналу за 24 березня 2023. Процитовано 20 червня 2023.
- ↑ Львівські вулиці і кам'яниці, 2008, с. 100.
- ↑ Львівська скульптура, 2015, с. 383.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ю. О. Бірюльов. Бєрнат Францішек-Томаш // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
- Бірюльов Ю. Францішек Томаш Бєрнат // Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII — середина XX ст.). — Львів : Апріорі, 2015. — С. 381—383. — ISBN 978-617-629-230-2.
- Бірюльов Ю. Творчість мулярських майстрів і скульпторів-декораторів львівських споруд кінця XIX — початку XX ст. / Ю. О. Бірюльов // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. — 2015. — № 836. — С. 211—220.
- Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 011 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 6 листопада 2021.
- Мельник І. В. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — 384 с. — ISBN 978-966-7022-79-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Міський медіаархів»: фасад Будинку народної творчості (тепер Академічний театр ім. Курбаса). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.