Вулиця Саксаганського (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Саксаганського
Львів
Початок вулиці Саксаганського
Початок вулиці Саксаганського
Місцевість Історичний центр Львова
Район Личаківський
Назва на честь Панаса Саксаганського
Історичні відомості: колишні назви
Стежкова, Романовіча, Аллєєнштрассе, Романовича
польського періоду (польською) Sciezkowa, Romanowicza
радянського періоду (українською) Романовича, Саксаганського
радянського періоду (російською) Романовича, Саксаганского
Загальні відомості
Протяжність 238 м
Координати початку 49°50′08″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.8355750° пн. ш. 24.0325833° сх. д. / 49.8355750; 24.0325833Координати: 49°50′08″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.8355750° пн. ш. 24.0325833° сх. д. / 49.8355750; 24.0325833
Координати кінця 49°50′02″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. / 49.8339528° пн. ш. 24.0340444° сх. д. / 49.8339528; 24.0340444
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 1,3,5,6,7,9,11,13
Пам'ятники пам'ятна таблиця К. Вайґелю
Державні установи Львівський апеляційний адміністративний суд
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вулиця Мартовича, 2)
Забудова класицизм, історизм, конструктивізм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Саксаганського у Вікісховищі

Ву́лиця Саксага́нського — вулиця в Личаківському районі Львова, яка cполучає вулицю Франка з проспектом Шевченка та по суті є уявним продовженням проспекту Шевченка.

Прилучається вулиця Стецька.

Історія[ред. | ред. код]

Вигляд на частину вулиці Саксаганського з вулиці І. Франка

Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. У 1871 р. отримала назву «Стежкова». Тоді то була просто вузька стежка для піших прогулянок берегом річки Сорока, одного з допливів Полтви, протікаючи вздовж сучасної вулиці у напрямку вулиці Академічної (нині — проспект Шевченка). Після того, як річка була «захована» у труби наприкінці ХІХ століття, вулиця Стежкова почалася забудовуватися і вже перед початком Першої Світової війни була повністю сформована. 1905 р. названа на честь учасника Січневого повстання 1863 р. Тадеуша Романовіча[2].

У травні 1942 р. була перейменована на «Аллєєнштрассе», в липні 1944 р. на короткий час було повернуто довоєнну назву. В грудні 1944 р. вулиця отримала свою сучасну назву — Панаса Саксаганського, на честь визначного українського актора, режисера, драматурга і педагога, одного з корифеїв українського побутового театру[3][4].

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, історизм та конструктивізм. Переважна більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[5]:

№ 1.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 284
За Польщі, у 1929-1939 рр., в цій кам'яниці містилося латвійське консульство[6], а також тут знаходилися службове приміщення Дністрянської нафтової спілки «Десна», офіс польсько-американського еміграційного (колонізаційного) синдикату та представництво компанії «Deutz-Humbolt» (дизельні мотори)[7]. За радянських часів, у 1950-1957 рр., тут містився гуртожиток Львівського нафтопромислового технікуму. Після переїзду технікуму до Дрогобича у 1957 р.[8], звільнилося і приміщення гуртожитку. Від 1957 р. тут міститься корпус біологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка та редація журналу «Світ фізики», а також асоціація випускників ЛНУ ім. І. Франка[9].

№ 3.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 285

Пам'ятна таблиця Каспару Вайґелю (вул. Саксаганського 3)

Чотириповерхова кам'яниця споруджена у 1909 р. в межах давнього саду при палаці драматурга Александера Фредра для власника цієї ділянки Романа Ренського, в стилі модерн з використанням мотивів модернізованих мотивів готики та ренесансу. Будівельними роботами керував архітектор Едмунд Жихович. 1911 р. в будинку встановлено ліфт[10]. Нині тут містяться відділення АБ «Брокбізнесбанк», хостел «Під дахом», а також від 2013 р. працює офіс львівської філії групи компаній «Експерт ІН»[11].

Серед відомих мешканців будинку слід згадати про львівського вченого-геодезиста Каспера Вайґеля, що мешкав в цьому будинку у 1930—1941 рр.. 20 листопада 1995 р., під час проведення симпозіуму пам'яті Каспара Вайґеля у Львові, на фасаді будинку встановлено та відкрито бронзову пам'ятну таблицю вченому, роботи скульптора В. Ярича та архітектора Михайла Бендини.

№ 5.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 286
Житловий будинок, в якому нині містяться центр ранньої англійської Хелен Дорон, магазин-салон товарів для здоров'я «Біонет» та офіси ПАТ «АСК „Скарбниця“» і юридичної компанії «Справедливість».

№ 6. Будинок нотаріальної контори.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 733
Шестиповерхова кам'яниця з вбудованими крамницями на першому поверсі, споруджена у 1938-1939 рр. за проектом архітекторів Збіґнєва Вардзали та Адама Курилла у стилі функціоналізму. За Польщі цю ж адресу мали інженерно-архітектурні бюро Леопольда Карасінського та Максиміліана Кочура[12], а також бюро інженера-вимірювача Владислава Якубовського[13]. Наприкінці 1940-х рр. цю адресу мало курортне управління[14] та працювали державні нотаріальні контори №№ 1,6,7, а на першому поверсі містився магазин «Подарунки». У 2000-2013 рр. в приміщенні колишнього «подарункового» магазину працював магазин побутової техніки «Маленький принц». Нині тут міститься лише 1-ша львівська державна нотаріальна контора[15] та магазин одягу «Geneva Couture».

№ 7.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 287
Житлова кам'яниця

№ 8. В цій кам'яниці за Польщі містилася львівська філія фірми «Броніковський, Гродзький, Василевський С.А.», що займалася продажем сільськогосподарських машин[16] та автомобільний салон «Адлер» Євстахія Стадлера[17]. Цю ж адресу до 1939 р. мало інженерно-архітектурне та будівельне бюро львівського архітектора Тадеуша Врубеля[12]. За радянських часів тут містився спеціалізований магазин «Молодіжний», де продавалися товари для молодят. Тут за державною ціною, без переплати, можна було придбати чеські мешти, золоті обручки чи інший крам, але за умови наявності довідки з РАГСу про те, що ти одружуєшся. Кожна така покупка була подією, яку слід було «обмити», а найближчим закладом був бар «Нектар»[18]. Від середини 2000-х рр. у колишньому приміщенні «Молодіжного» містяться меблевий магазин-салон «Домашній Рай» та кафе-бар «У старого бровара».

№ 9.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 288
В цій кам'яниці за Польщі містилися букіністичний магазин Ярошевського, автомобільна та мотоциклетна спілка «Сайклер». За радянських часів в приміщенні містилося відділення Державної позавідомчої охорони при МВС УРСР Ленінського району м. Львова, нині — Галицький відділ управління поліції охорони у Львівській області. На початку 2010-х рр., перший поверх займав взуттєвий магазин «Фелічі», а нині — магазин одягу «Модерн». Цю ж адресу мають центр розвитку дитини «Кузя» та фондовий магазин інвестиційної компанії «Росан-Цінні папери».

№ 10. В цій кам'яниці за Польщі містився магазин з продажу ливарних виробів Бормана та молочарня Ломашевської, а також пансіон «Анюта»[19]. За радянських часів, від 1950-х рр. тут знаходився будинок моделей «Укрголовшвейпрому». Нині тут діють салон краси «Бель Палаццо» та відділення «Дельта Банку».

№ 11.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 289
За Польщі у кам'яниці містилися фотоательє «Венус» та книгарня Шмаля. За радянських часів: у 1950-х рр. — майстерня з ремонту меблів, у 1970-1980-х рр. — популярний бар «Нектар». Заклад мав чотири зали, де збиралися різні мистецькі угруповання, а також молодята та їхні приятелі й родичі, оскільки, з протилежного боку по вул. Саксаганського, 8 знаходився магазин «Молодіжний», у якому продавали товари для молодят (мешти, костюми, обручки тощо). Кожна така покупка була подією, яку як слід «обмивали» в «Нектарі»[18]. На початку 2010-х рр. в приміщенні колишнього бару «оселилися» піцерія «Белла Чао» та магазин одягу «Молінарі».

№ 13. Адміністративний суд.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1377

Адміністративний суд (Саксаганського, 13)

Проект наріжного будинку (колишня адреса — вул. Романовича, 11), розроблений у Відні, але його було перероблено у 1913 р. проектним бюро Міхала Уляма. Будівництво, перерване Першою світовою війною, завершено фірмою Уляма лише 1921 р.. Будівля споруджена в еклектичному стилі з неоренесансними аттиками.[20]. Початково тут була Цісарсько-королівська фінансова прокуратура та Військова армійська інспекція[21]. У радянські часи — штаб з'єднання військово-повітряних сил. Нині будівлю займає Львівський апеляційний адміністративний суд.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / Бірюльов Ю. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 414-415. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Боляновський А. Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування. — Львів : НУ «Львівська Політехніка», 2011. — С. 125.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 113. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 123. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 54,90,98,121. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 142,180,192,193,197,205. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 208. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów : wydawca Franciszek Reichman, 1915. — 440 с.(пол.)
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 275 с.(пол.)
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 с.(пол.)
  • Ilustrowany przewodnik miasta Lwowa z planem. — Lwów : Gubrynowicz i syn, 1938. — 36 с.(пол.)
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. — 3000 прим. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поштові індекси: м. Львів, вул. Саксаганського
  2. Ulica Saksahans'koho
  3. Мельник Б. Довідник перейменувань вулиць… с. 54
  4. Громов С. Імена видатних людей… с. 113
  5. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  6. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s.13 (пол.)
  7. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s.63 (пол.)
  8. Коледжі України: Дрогобицький коледж нафти і газу
  9. Асоціація випускників ЛНУ ім. Івана Франка
  10. Проект «Вулиці Львова»: Вулиця Саксаганського, 03 — житловий будинок
  11. Група компаній «Експерт ІН»: про нас
  12. а б Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s. 28 (пол.)
  13. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s. 29 (пол.)
  14. Дудыкевич Б. Справочник. Львов...С.148 (рос.)
  15. Державні нотаріальні контори
  16. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s.59 (пол.)
  17. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939...s.62 (пол.)
  18. а б «Шоколадка», «Академічна», «Нектар»: екскурсія в минуле
  19. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916...s.369 (пол.)
  20. Архітектура Львова... — С. 414—415
  21. Ilustrowany przewodnik miasta Lwowa z planem...S.20