Вулиця Мартовича (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Мартовича
Львів
вул. Мартовича
вул. Мартовича
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Леся Мартовича
Колишні назви
Фрідріхів, Ґірардіґассе, Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів
радянського періоду (українською) Фрідріхів, Газетна, Фрідріхів
радянського періоду (російською) Фридрихов, Газетная, Фридрихов
Загальні відомості
Протяжність 133 м
Координати початку 49°50′07″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8353833° пн. ш. 24.0307167° сх. д. / 49.8353833; 24.0307167Координати: 49°50′07″ пн. ш. 24°01′50″ сх. д. / 49.8353833° пн. ш. 24.0307167° сх. д. / 49.8353833; 24.0307167
Координати кінця 49°50′08″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8355778° пн. ш. 24.0293167° сх. д. / 49.8355778; 24.0293167
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 2,3,4,5,6,7,8,9,10[2]
Державні установи Галицький районний відділ поліції
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, сецесія
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Мартовича (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Марто́вича — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Григоровича та Поповича з вулицями Каліча Гора та Стефаника.

Історія[ред. | ред. код]

Від 1898 року вулиця мала назву Фрідріхів, на честь львівських фабрикантів, яким належала ділянка на цій вулиці. Під час німецької окупації, від 1943 року — вулиця Ґірардіґассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву, від жовтня 1945 року — вулиця Газетна, в грудні того ж року, вулиці знов повернено передвоєнну назву. І вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву Мартовича, на честь відомого українського письменника та громадського діяча Леся Мартовича.

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та сецесія. Більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова:

№ 2. Від часів Польщі в будинку на першому поверсі міститься поштове відділення № 5[3], яке зберегло своє місце розташування до наших днів — на розі з сучасною вулицею Поповича[4]. За радянських часів в іншій частині будинку «оселився» Ленінський райвідділ міліції та опорний пункт правопорядку Ленінського району Львова. У роки незалежності Ленінський райвідділ міліції став Галицьким райвідділом. Під час подій Революції Гідності 19 лютого 2014 року біля райвідділку було спалено декілька міліційних авто, а сам відділок розгромлено.[5] Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 634-м.[2]

№ 3.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 165
Житловий будинок

№ 4.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 635
За Польщі в будинку діяла клініка доктора Алексієвича.

№ 5. У цій кам'яниці за Польщі містився торговий дім «Балтик». На фасаді будинку встановлено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що у цьому будинку міститься меморіальний музей-майстерня Теодозії Бриж[6]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 166-м.[2]

№ 6, 8, 10. Житлові будинки збудовані 1907 року будівничим Владиславом Садловським за проектом архітектора Наполеона Лущкевича у стилі орнаментальної сецесії для родини Фрідріх.[7] Будинки є пам'ятками архітектури місцевого значення № 636-м, № 637-м, № 638-м.[2]

№ 7. За Польщі поруч з будинком знаходилася школа Святого Йосифа. У 2000-х роках тут містилася туристична фірма «Турвест».Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення № 167-м.[2]

№ 9.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 638
Житловий будинок

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]