Вулиця Братів Рогатинців
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Вулиця Братів Рогатинців Львів | |
|---|---|
 Вулиця Братів Рогатинців | |
| Місцевість | Історичний центр Львова |
| Район | Галицький |
| Назва на честь | братів Юрія та Івана Рогатинців |
| Колишні назви | |
| Нова, Собєського, Кенігштрассе, Собєського, Комсомольська | |
| австрійського періоду (українською) | Нова |
| австрійського періоду (німецькою) | Neue Gasse (Nowa) |
| польського періоду (польською) | Sobieskiego |
| радянського періоду (українською) | Комсомольська |
| радянського періоду (російською) | Комсомольская |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 375 м |
| Координати початку | 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.83972° пн. ш. 24.030417° сх. д.Координати: 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.83972° пн. ш. 24.030417° сх. д. |
| Координати кінця | 49°50′27″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.840972° пн. ш. 24.035500° сх. д. |
| Поштові індекси | 79008[1] |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | бруківка |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки |
№ 2, 4, 5, 7, 9, 11, 12, 13—15, 14, 18, 19, 21, 22, 28, 30, 32, 39, 41[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1] |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Братів Рогатинців у Вікісховищі | |
Ву́лиця Бра́тів Рогати́нців — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в центральній частині міста. Сполучає площу Адама Міцкевича з вулицею Підвальною. Прилучаються вулиці Кравецька, Галицька, Сербська, Архівна та площа Коліївщини.
Історія[ред. | ред. код]
Вулицю було прокладено наприкінці XVIII століття на місці розібраних міських фортифікацій. Вздовж нинішньої вулиці проходив Високий мур з вежами: Кожум'як, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня вежа, Жидівська і Шевська. Під нинішніми будинками парної сторони вулиці проходив Низький мур з бастіонами, спорудженими у XV столітті.
Австрійська влада почала розбирати міські укріплення вже в 1777 році, а в 1787 році було оголошено про розпродаж південної частини міських стін з вежами і прилеглих ділянок, що дало початок нинішній вулиці, яка в той час одержала назву Нова.
За два десятиліття паралельно до Нової проклали вулицю Валову. Одночасно, через сад Бернардинського монастиря, була продовжена вулиця Шкотська (нині — Сербська) до нинішньої площі Соборної.
Назва[ред. | ред. код]
- 1795 — 1871 роки — вулиця Нова[3].
- 1871 — листопад 1941 роки — вулиця Собєського, на честь польського короля Яна III Собеського[4].
- листопад 1941 — липень 1944 роки — Кенігштрассе (Королівська вулиця)[5].
- липень — грудень 1944 року — вулиця Собєського, повернена передвоєнна назва[4].
- грудень 1944 — 1991 роки — вулиця Комсомольська на честь молодіжної комуністичної організації[6].
- сучасна назва від 1991 року — вулиця Братів Рогатинців на честь Юрія та Івана з Рогатина, багатих православних руських міщан, які в XVI столітті були активними діячами Львівського Ставропігійського братства, дбали про культуру й освіту руської (української) громади міста[7][8].
Забудова[ред. | ред. код]
Вулиця забудована кам'яницями першої половини XIX століття у стилях класицизм, більшість з яких було пізніше перебудовано у стилі віденської сецесії. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого та національного значення:
- № 3: на початку ХХ століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].
- № 4: на початку ХХ століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[11], кабінет спеціаліста хворіб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[12], склад хутра Владислава Соліка[13], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[14], польсько-угорський автомобільний клуб[15], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[16]. За радянських — магазин дитячого взуття.
- № 6: будівля Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.
- № 7: збудований на місці давньої кам’яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[17], а також готель «Савой»[18]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).
- № 9: у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[19]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].
- № 10: У ХІХ столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[20]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][21], школа крою Станіслави Тиховської[22].
- № 15: на початку ХХ століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[23], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[24].
- № 16: у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[25]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].
- № 18: на початку ХХ століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[26].
- № 24: на початку ХХ століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[27].
- № 30: на початку ХХ століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[15].
- № 32: будинок споруджений у 1907—1908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[28]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону — пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].
- № 51: цей номер мала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-8. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 6 квітня 2020.
- ↑ а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 12 січня 2020.
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 114
- ↑ а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 92
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 108
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 83
- ↑ Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 10
- ↑ Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 20
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 517.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 586.
- ↑ Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність / Н. Мисак // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 34.
- ↑ Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 620.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 540.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 632.
- ↑ а б Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 633.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 531, 550.
- ↑ Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 456, 457.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 27 (ogłoszenia).
- ↑ Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 1.
- ↑ Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 32.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 559.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 639.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 527.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 542, 588.
- ↑ Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 120.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 584.
- ↑ Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 585.
- ↑ Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 168. — ISBN 5-7745-0358-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — 200 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 45—46. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — 128 с. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Братів Рогатинців вулиця // Енциклопедія Львова: в 2 т / Під ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А-Ґ. — 656 с. — ISBN 966-7007-68-8.
- Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa: wydanie nowe. — Lwów: Nakład księgarni F. H. Richtera, 1883. — 59 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik siedmnasty, 1913. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 796 s. (пол.)
- Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
- Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim. — Lwów: Drukarnia Polska B. Wysłoucha we Lwowie, 1937. — 125 s. (пол.)
- Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie. — Lwów: Nakładem Wydziału Gospodarczego X Zjazdu Lekarzy i Przyrodników Polskich, 1907. — 628 s. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Котлобулатова І. Міський медіаархів: Вулиця Братів Рогатінців. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 11 вересня 2020.
- Проект «Вулиці Львова»: вулиця Братів-Рогатинців. lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 12 січня 2020.
| ||||||||||||||