Вулиця Братів Рогатинців

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Братів Рогатинців
Львів
Вулиця Братів Рогатинців
Вулиця Братів Рогатинців
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь братів Юрія та Івана Рогатинців
Колишні назви
Нова, Собєського, Кенігштрассе, Собєського, Комсомольська
австрійського періоду (українською) Нова
австрійського періоду (німецькою) Neue Gasse (Nowa)
польського періоду (польською) Sobieskiego
радянського періоду (українською) Комсомольська
радянського періоду (російською) Комсомольская
Загальні відомості
Протяжність 375 м
Координати початку 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.83972° пн. ш. 24.030417° сх. д. / 49.83972; 24.030417Координати: 49°50′23″ пн. ш. 24°01′49″ сх. д. / 49.83972° пн. ш. 24.030417° сх. д. / 49.83972; 24.030417
Координати кінця 49°50′27″ пн. ш. 24°02′07″ сх. д. / 49.840972° пн. ш. 24.035500° сх. д. / 49.840972; 24.035500
Поштові індекси 79008[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 2, 4, 5, 7, 9, 11, 12,
13—15, 14, 18, 19, 21,
22, 28, 30, 32, 39, 41[2]
Поштові відділення ВПЗ № 8 (вул. Валова, 14)[1]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Братів Рогатинців у Вікісховищі

Ву́лиця Бра́тів Рогати́нців — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в центральній частині міста. Сполучає площу Адама Міцкевича з вулицею Підвальною. Прилучаються вулиці Кравецька, Галицька, Сербська, Архівна та площа Коліївщини.

Історія[ред. | ред. код]

Вулицю було прокладено наприкінці XVIII століття на місці розібраних міських фортифікацій. Вздовж нинішньої вулиці проходив Високий мур з вежами: Кожум'як, Золотарів, Гончарів, Котлярів, Порожня вежа, Жидівська і Шевська. Під нинішніми будинками парної сторони вулиці проходив Низький мур з бастіонами, спорудженими у XV столітті.

Австрійська влада почала розбирати міські укріплення вже в 1777 році, а в 1787 році було оголошено про розпродаж південної частини міських стін з вежами і прилеглих ділянок, що дало початок нинішній вулиці, яка в той час одержала назву Нова.

За два десятиліття паралельно до Нової проклали вулицю Валову. Одночасно, через сад Бернардинського монастиря, була продовжена вулиця Шкотська (нині — Сербська) до нинішньої площі Соборної.

Назва[ред. | ред. код]

Забудова[ред. | ред. код]

Вулиця забудована кам'яницями першої половини XIX століття у стилях класицизм, більшість з яких було пізніше перебудовано у стилі віденської сецесії. Більшість будинків є пам'ятками архітектури місцевого та національного значення:

  • № 3: на початку ХХ століття в будинку містилися торговельна агенція «Mrówka»[9] та ресторан Якуба Меша[10].
  • № 4: на початку ХХ століття в будинку мав свою канцелярію адвокат доктор Казимир Чарнік[11], кабінет спеціаліста хворіб носа, горла і гортані Теофіла Стахевича[12], склад хутра Владислава Соліка[13], товариство «Circolo Italiano» («Італійське Коло»)[14], польсько-угорський автомобільний клуб[15], а також мешкав архітектор Володимир Підгородецький[16]. За радянських — магазин дитячого взуття.
  • № 6: будівля Галицького акціонерного купецького банку, споруджена у 1913—1916 роках за проєктом архітекторів Альфреда Захаревича, Юзефа Сосновського та Яна Шульца.
  • № 7: збудований на місці давньої кам’яниці Адама Гідельчика. Опис 1773 року фіксує тут повну руїну. Новий будинок споруджено у 1803 році, який від 1860 року має чотири поверхи. Вітрини реконструювались у 1898, 1907 та 1912 роках. Від 1890 року в будинку містилося Львівське товариство власників реальності. Друкованим органом товариства був фаховий часопис «Львів'янин» (пол. «Lwowianin»)[17], а також готель «Савой»[18]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 943-м[2]. За радянських часів — туристична база та крамниця готового одягу «Обнова», останніми роками тут містився меблевий салон Berloni, нині — бутик «Аліса» (парфуми, косметика, біжутерія).
  • № 9: у міжвоєнний період в будинку діяло похоронне бюро «Елізіум»[19]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 944-м[2].
  • № 10: У ХІХ столітті в будівлі почало працювати похоронне бюро Емілії Курковської[20]. Після смерті Емілії бюро перейшло у спадок її нащадкам. Так до 1960-х років у Львові використовувався вислів «піти до Курковського», що означало «померти». Також тут містилися склад та хутряна майстерня А. Врубеля]][21], школа крою Станіслави Тиховської[22].
  • № 15: на початку ХХ століття в будинку діяло бюро праці Дебори Марґулес[23], працювала крамниця А. Жепецького з продажу грамофонів та роверів[24].
  • № 16: у міжвоєнний період в будинку діяло міське похоронне бюро «Конкордія»[25]. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним № 948-м[2].
  • № 18: на початку ХХ століття в будинку містився ресторан Мехеля Дамма[26].
  • № 24: на початку ХХ століття в будинку містився ресторан Якуба Геллера[27].
  • № 30: на початку ХХ століття в будинку містилося товариство «Народна кухня»[15].
  • № 32: будинок споруджений у 19071908 роках за проєктом архітектора Володимира Підгородецького[28]. Під будинком знаходяться залишки оборонної вежі-бастіону — пам'ятка архітектури місцевого значення під охоронним № 1266-м[2].
  • № 51: цей номер мала Велика міська синагога, знищена 1941 року під час німецької окупації Львова. Нині цього номера будинку не існує.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-8. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 6 квітня 2020. 
  2. а б в г д Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 12 січня 2020. 
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 114
  4. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 92
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 108
  6. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 83
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 10
  8. Імена видатних людей у вулицях Львова, 2001, с. 20
  9. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 517.
  10. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 586.
  11. Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність / Н. Мисак // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2012. — Вип. 5. — С. 34.
  12. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 620.
  13. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 540.
  14. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 632.
  15. а б Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 633.
  16. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 531, 550.
  17. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie… — S. 456, 457.
  18. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 27 (ogłoszenia).
  19. Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 1.
  20. Kleczewski A. Ksiega adresowa miasta Lwowa…1883… — S. 32.
  21. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 559.
  22. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 639.
  23. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 527.
  24. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 542, 588.
  25. Medyński A. Ilustrowany przewodnik po cmentarzu Łyczakowskim… — S. 120.
  26. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 584.
  27. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa:…1913… — S. 585.
  28. Вуйцик В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 168. — ISBN 5-7745-0358-5.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]