Франц Бопп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Бопп
нім. Franz Bopp
Народився 14 вересня 1791(1791-09-14)[1][2][…]
Майнц, Майнцське архієпископство, Священна Римська імперія[4]
Помер 23 жовтня 1867(1867-10-23)[1][2][…] (76 років)
Берлін, Королівство Пруссія[4]
Поховання Dreifaltigkeitskirchhof IId
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність мовознавець, педагог, викладач університету, historical linguist
Галузь санскрит, Індоєвропеїстика і мовознавство
Вчителі Karl Joseph Hieronymus Windischmannd і Joseph Merkeld
Відомі учні Leo Meyerd
Знання мов латина, німецька[1][5] і санскрит
Заклад HU Berlin
Членство Прусська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Академія надписів та красного письменства (1867)[6], Російська академія наук, Баварська академія наук і Нідерландська королівська академія наук
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

Volney Prized (1866)

Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Франц Бопп (нім. Franz Bopp; *14 вересня 1791 — †23 жовтня 1867) — німецький мовознавець-санскритолог, один з основоположників порівняльно-історичного мовознавства. Професор Берлінського університету (з 1821). Вперше довів історичну спорідненість індоєвропейських мов.

Головна праця: «Порівняльна граматика санскритської, зендської, вірменської, грецької, латинської, литовської, старослов'янської, готської і німецької мов» (6 чч., 1833—52).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]