Франц Бопп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Бопп
нім. Franz Bopp
Franz Bopp - Imagines philologorum.jpg
Народився 14 вересня 1791(1791-09-14)[1][2][…]
Майнц, Архієпископ Майнца, Священна Римська імперія[4]
Помер 23 жовтня 1867(1867-10-23)[1][2][…] (76 років)
Берлін, Королівство Пруссія[4]
Поховання Берлін
Громадянство
(підданство)
Flag of the Kingdom of Prussia (1803-1892).svg Королівство Пруссія
Діяльність мовознавець, педагог, викладач університету, філолог
Галузь Санскрит, Індоєвропеїстика і мовознавство
Вчителі Karl Joseph Hieronymus Windischmannd і Joseph Merkeld
Відомі учні Leo Meyerd
Знання мов латина, німецька[1] і Санскрит
Заклад Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Академія надписів та красного письменства, Російська академія наук, Баварська академія наук і Нідерландська королівська академія наук
Нагороди

Франц Бопп (нім. Franz Bopp; *14 вересня 1791 — †23 жовтня 1867) — німецький мовознавець-санскритолог, один з основоположників порівняльно-історичного мовознавства. Професор Берлінського університету (з 1821). Вперше довів історичну спорідненість індоєвропейських мов.

Головна праця: «Порівняльна граматика санскритської, зендської, вірменської, грецької, латинської, литовської, старослов'янської, готської і німецької мов» (6 чч., 1833—52).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]