Філарете
| Філарете | ||||
|---|---|---|---|---|
| Антоніо ді П'єтро Аверліно | ||||
 | ||||
| Медаль на честь Філарете | ||||
| При народженні | Антоніо ді П'єтро Аверліно | |||
| Народження |
1400 можливо у Флоренції | |||
| Смерть | 1469 | |||
| Флоренція | ||||
| Національність | італієць | |||
| Країна | Італія | |||
| Навчання | у Лоренцо Гіберті | |||
| Діяльність | архітектор, скульптор, медальєр, мистецтвознавець | |||
| Напрямок | Відродження | |||
| Роки творчості | 1430-1467 | |||
| Покровитель | Папа римський Євген IV, володар Мілану Франчєско Сфорца | |||
| Вплив на | будівничих Мілану та Флоренції | |||
| Твори | бронзові двері базиліки Сан П'єтро, вежа в замку Сфорца, Мілан, Великий шпиталь, Собор в місті Бергамо | |||
|
| ||||
 Філарете у Вікісховищі | ||||
Філарете (справжнє ім'я Антоніо ді П'єтро Аверліно, прізвисько Філарете італ. Filarete — улюблинець слави, бл. 1400 — бл. 1467 чи 1469) — італійський архітектор доби Відродження, скульптор, теоретик архітектури.
Біографія[ред. | ред. код]
Точних даних про рік та місце народження митця не збережено. За припущеннями, народився у Флоренції. Його головним вчителем вважають Лоренцо Гіберті.
Звістка про майстра дісталась Риму. Папа римський Євген IV викликав Філарете у Рим, де він Дванадцять (12) років працював скульптором над оздобами бронзових дверей старої базиліки Св. Петра, розібраної заради побудови нового собору за проектами Браманте, Рафаеля Санті, Мікеланджело.
Міланський період 1451—1465[ред. | ред. код]
На запрошення володаря міста Мілан Франческо Сфорца, перебрався до Ломбардію, де працював архітектором над удосконаленням замку Сфорца, Великого шпиталю (Оспедале Маджоре), собору в місті Бергамо. Серед знайомих Філарете в Мілані — відомий інженер і архітектор Арістотель Фіораванті.
Теоретик і практик архітектури ранішнього Відродження, він був вимушений працювати в умовах консервативних місцевих будівельних традицій, настояних на настановах пізньої готики. Філарете критично відгукувався на цю практику, що забезпечило йому появу ворогів в Мілані. Проєкти Філарете в Мілані лише почали будувати за пропозиціями Філарете, але добудовували місцеві майстри і за власними консервативними традиціями. Готичні традиції місцевим майстрам були ближчі і зрозуміліші, ніж авангардні винаходи Філарете. Ображений Філарете покинув архітектурну практику і зосередився на архітектурній теорії. Він — автор власного «Трактату про архітектуру».
Трактат про архітектуру[ред. | ред. код]
Трактат побудований у формі діалогу. Найбільша його частина присвячена розповіді про два ідеальні міста — Плузіаполіс та Сфорцинду.
Ідеальне місто Сфорцинда названа так на честь міланського покровителя Філарете — Франческо Сфорца. План цього міста сильно контрастував з середньовічним, плутаним розплануванням і Флоренції, і Риму, і Мілану. В його основі симетрія, ясність, ідеальні геометричні фігури. В добу Відродження ідеальних міст не будували, але ідея не померла і була успадкована архітекторами північної Італії в нову добу. Сам трактат Філарете не був надрукованим. Але його копіювали і в рукописах він дійщов до 19 століття. У 1894 р. його надрукували. Оригінал трактату зберігає Національна Бібліотека міста Флоренція.
Джерела[ред. | ред. код]
- Михайлов Б. П. Трактат об архитектуре Антонио Аверлино (Филарете) // Сообщения Института истории искусств. — Вып.7: Архитектура. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1956
- Tigler P. Die Architekturtheorie des Filarete. — Berlin: 1963.
- Bonfini A. La latinizzazione del Trattato d'architettura di Filarete(1488–1489). — Pisa: 2000.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в RKDartists
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Філарете
