Харківське вище військове командно-інженерне училище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Харківське вище військове командно-інженерне училище
Kharkov air force university 01.jpg
Засновано 1941
CMNS: Харківське вище військове командно-інженерне училище на Вікісховищі
Нагрудний знак,
ЗС СРСР,
за закінчення військово-навчального закладу — вищих військових училищ та військових інститутів.

ХВВКІУ РВ — Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ імені Маршала М. І. Крилова

Центральний вхід з вул. Сумської
Старе «сталінське» містечко училища, займає квартал між вул. Динамівською та Весніна
Два нових корпуси училища (зліва білий і жовтий довгий праворуч), стадіон ХВВКІУРВ «Зірка» (в яру) і парк Горького

Створення училища[ред.ред. код]

25 лютого 1941 року, нарком оборони Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко підписав Указ про створення Харківського авіаційно-технічного училища. Ця дата є офіційною датою утворення училища.

Харківське інженерно-технічне училище[ред.ред. код]

У перший час в СРСР більшість училищ було для підготовки льотного та технічного складу ВПС. Не винятком було й створене училище в Харкові. Нормального навчального процесу так і не було через початок війни. Стрімкий наступ вермахту на території України поставив перед командуванням училища завдання в найкоротші терміни евакуювати училище. З 20 по 29 вересня 1941 року, курсантський, викладацький, а також комсклад і їх сім'ї був евакуйований до міста Душанбе. Після прибуття до нового місця, училище в швидкі терміни налагодило навчальний процес, і вже в жовтні на фронт було відправлено понад 1000 авіатехніків. У 1944 році училище переїхало до місця постійної дислокації в Харків. У зв'язку з повним руйнуванням міста, курсанти деякий час проживали в землянках, бліндажах і наметах. Після чого училище було розміщено в корпусах, а для курсантів були побудовані казарми.

Харківське вище авіаційно-інженерне військове училище (ХВАІВУ)[ред.ред. код]

У 1948 училище з інженерно-технічного перетворено в вище авіаційно-інженерне військове училище (ХВАІВУ).

Училище у складі РВСН[ред.ред. код]

Після створення Ракетних військ стратегічного призначення деякі авіаційні училища в повному складі переводилися в РВСН, так було з Харківським і Серпуховським училищами, обидва увійшли до складу РВСП. Поступово у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі була створена матеріально-технічна база для підготовки офіцерів-ракетників. Училище заслужено користувався високим авторитетом у військах, випускники ХВВКІУ цінувалися у всіх частинах РВСН. Велику роль у становленні училища, як одного з провідних внз РВСН, зіграв Головнокомандувач РВСП Маршал Радянського Союзу М. І. Крилов, після смерті якого училищу було присвоєно його ім'я. За час підготовки офіцерів-ракетників, зі стін училища вийшло понад 30 000 військових фахівців вищої кваліфікації.

Навчальний процес[ред.ред. код]

Слухачі і курсанти навчалися на 6 факультетах училища за всіма основними спеціальностями, затребуваними в РВСП: інженери-механіки, фахівці з електроніки, систем дистанційного керування і контролю, радіо-технічного управління, енергетики, автоматизованих систем управління та зв'язку, електронно-обчислювальній техніці. Училище відрізнявся сильним професорсько-викладацьким складом, представлених великою кількістю докторів і кандидатів наук. Кафедри і лабораторії ХВВКІУ були оснащені найсучаснішими на той час приладами, обладнанням, стендами і тренажерами. Училище мало володіло науково-технічною бібліотекою. Багато підручників і навчальних посібників були унікальними, вони розроблялися професорсько-викладацьким складом кафедр училища і користувалися великим попитом в інших споріднених ввнз РВСН.

Загальноосвітні кафедри давали слухачам повноцінну вузівську підготовку. Розроблені на спеціалізованих кафедрах училища навчальні програми не поступалися відповідних програм споріднених військово-інженерних академій. В училищі були створені і багато років успішно функціонували спеціалізовані вчені ради по підготовці кандидатів і докторів наук, існувала власна школа наукових кадрів.

Велика кількість випускників училища згодом стала викладачами військових вузів, відомими вченими, а також старшими офіцерами, начальниками відділів та управлінь в з'єднаннях, об'єднаннях і главкоматі РВСН. Серед випускників Харківського училища — значна кількість командирів частин і з'єднань РВСН. Найбільш знамениті воєначальники — Головнокомандувач РВСП генерал армії Ст. Н. Яковлєв і Командувач РВСП генерал-лейтенант А. А. Швайченко (2009).

Начальники училища[ред.ред. код]

  • генерал-майор авіації Рябцев Віктор Іванович, 19411942;
  • генерал-лейтенант Хадеєв Степан Петрович, 19421962;
  • генерал-лейтенант Тихонов Василь Гаврилович, 19621970;
  • генерал-лейтенант Штанько Степан Федотович, 19701981;
  • генерал-лейтенант Урлин Ігор Борисович 19811990;
  • генерал-лейтенант Толубко Володимир Борисович 19901999.

Після розпаду СРСР[ред.ред. код]

Пам'ятна табличка перед центральним входом

Після розпаду СРСР, у 1991 році, в Міністерстві оборони Росії і Главкоматі РВСН було прийнято рішення про переведення курсантів, викладачів та ряду підрозділів забезпечення Харківського училища в Академію ім. Ф. Е. Дзержинського, Серпуховське, Ростовське і Пермське ВВКІУ РВ. Деякі курсанти і багато викладачі прийняли рішення продовжувати службу в ЗС України.

З 1992 року в будівлях училища розташовується Харківський Військовий Університет (ХВУ), з 2003 року в головному корпусі — Харківський університет повітряних сил (Харківський Університет Повітряних Сил). Частина інших корпусів (наприклад, курсантські гуртожитки) продана або здана в оренду. У нових корпусах по вул. Динамівській з 2000 року розташовується Юридична академія.

Відомі випускники[ред.ред. код]

  • генерал-майор Ю. Н. Глазков (1962 рік) — Герой Радянського Союзу.
  • генерал-лейтенант А. П. Ковальов — доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки РФ, у 2001—2006 рр. начальник ВКА їм. А. Ф. Можайського.
  • генерал-майор В. Н. Красносельський, (1993 рік) — з 2007 року Міністр внутрішніх справ Придністров'я, з 30 грудня 2016 року Президент Придністровської Молдавської Республіки
  • генерал-полковник В. А. Муравйов (1960 рік) — провідний науковий співробітник Військової академії ім. Петра Великого; заслужений військовий спеціаліст; член-кореспондент Академії проблем безпеки, оборони і правопорядку; голова Міжнародного союзу громадських об'єднань «Ветерани РВСН».
  • генерал-лейтенант А. А. Швайченко (1975 рік) — з 2009 р. Командувач РВСП.
  • генерал армії В. Н. Яковлєв (1976 рік) — у 1997—2001 рр. Головнокомандувача РВСП.
  • генерал-лейтенант А. Ю. Квасніков (1979 рік).
  • полковник В. А. Шумілкін (1981 рік) — у 2002—2006 рр. міський голова міста Харкова.
  • В. П. Герасимов (1960 рік) — у 1991—1995 рр. голова адміністрації Курганської області.
  • В. Н. Лих — мер міста Знаменськ Астраханської області.
  • В. Н. Солодов — мер міста Мирний Архангельської області.

Источники[ред.ред. код]

  • История РВСН, М.1999 год.
  • Властелины ядерного оружия, М. 1988 год.

Посилання[ред.ред. код]