Тимошенко Семен Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Семен Костянтинович Тимошенко
Маршал Радянського Союзу Семен Тимошенко, 1940 рік
Маршал Радянського Союзу Семен Тимошенко, 1940 рік
Народився 6 (18) лютого 1895(1895-02-18)
с. Орман, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер 31 березня 1970(1970-03-31) (75 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби 1915 — 1960
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Війни/битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії,
Вторгнення СРСР до Польщі,
Радянсько-фінська війна,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу — 1940 Герой Радянського Союзу — 1965
Ordervictory rib.png
Орден Леніна — 1938 Орден Леніна — 1940 Орден Леніна — 1945 Орден Леніна — 1955
Орден Леніна — 1970 Орден Жовтневої Революції — 1968 Орден Червоного Прапора  — 1920 Орден Червоного Прапора  — 1921
Орден Червоного Прапора  — 1930 Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1947 Орден Суворова I ступеня  — 1943
Орден Суворова I ступеня  — 1944 Орден Суворова I ступеня  — 1945
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «За взяття Відня»
Медаль «За визволення Бєлграда»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
Медаль «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Почесна революційна зброя (1920)
Почесна зброя із золотим зображенням Державного герба СРСР (1968)

Нагороди Російської імперії

Георгіївський хрест 2 ступеня
2-го ст.
Георгіївський хрест 3 ступеня
4-го ст.
Георгіївський хрест 4 ступеня
4-го ст.

Нагороди інших країн

Орден Тудора Владимиреску 1-го ступеня (СРР) Орден Білого лева «За Перемогу» 1-го ступеня (ЧССР) Орден Партизанської Зірки 1-го ступеня (СФРЮ)
Медаль «30 років Халхін-Гольської Перемоги (МНР)
Маршал Радянського Союзу Семен Тимошенко (ліворуч) і генерал армії Георгій Жуков, 1940 рік

Тимоше́нко Семе́н Костянти́нович (6 [18] лютого 1895(18950218), с. Орман, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія — 31 березня 1970, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1940), двічі Герой Радянського Союзу (1940, 1965), кавалер ордену «Перемога».

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки і початок військової кар'єри[ред.ред. код]

Народився в українській родині в селі Орман (тепер — с. Фурманівка, Кілійський район, Одеська область, Україна) у селянській родині. Закінчив сільську школу.

З грудня 1914 року — у російській армії, закінчив полкову кулеметну школу. З 1915 року брав участь у Першій світовій війні, був кулеметником на Південно-Західному і Західному фронтах. Був нагороджений Георгіївськими хрестами трьох ступенів.

Під час сутички Тимошенко вбив офіцера. За іншими даними, офіцера, який постійно знущався над солдатами, до смерті забила група кулеметників. Щоб врятувати рядового від розстрілу Тимошенко взяв провину на себе, сподіваючись на те, що його як зразкового унтер-офіцера і георгіївського кавалера, покарають не надто суворо. Проте, військово-польовий суд обійшовся з Тимошенко суворо. Його позбавили всіх нагород, військового звання і засудили до чотирьох років каторги з подальшим засланням до Сибіру. У березні 1917 році Тимошенко вийшов на свободу за амністією всім політичним в'язням, оголошеною Тимчасовим урядом.

У квітні 1918 року вступив до Червоної армії. Під час Громадянської війни брав участь у обороні Царицина, був командиром ескадроном, 1-м кінногвардійським кримським кавалерійським полком, кавалерійською бригадою, з жовтня 1919року  — кавалерійською дивізією. Був п'ять разів поранений. Кавалерійська дивізія Семена Тимошенко брала участь у боях під Воронежем, Касторною, Ростовом, Житомиром і Бродами, переслідувала білих на Південному фронті. Взимку 1921 року його дивізія розгромила військо Нестора Махна під Гуляйполем.

За мужність і героїзм під час Громадянської війни нагороджений трьома орденами Червоного Прапора і Почесною революційною зброєю.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У 1922 році закінчив Вищі військово-академічні курси, у 1930 році — курси командування при Військово-політичній академії.

Із серпня 1933 року — заступник командувача військ Білоруського, у 1935—1937 роках командував Харківським військовим округом. У червні 1937 року призначений командувачем військ Північно-Кавказького, а з вересня 1937 року — Харківського військових округів. 3 лютого 1938 року — командувач Київського особливого воєнного округу. 26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Могилів-Подільської виборчої округи Віннницької області.

У вересні 1939 року очолював Вторгнення СРСР до Польщі, в результаті якого території Західної України та Західної Білорусії були приєднані до СРСР.

Взимку 1939 року почалася радянсько-фінська війна. Погано підготовлені й оснащені частини Червоної армії, під командуванням маршала Ворошилова, зазнали величезних втрат у ході бойових операцій. Хід військових дій вдалося переломити лише тоді, коли операцію очолив Семен Тимошенко. З 7 січня 1940 року він командував Північно-Західним фронтом, війська якого здійснили прорив «лінії Маннергейма».

21 березня 1940 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені при цьому відвагу і геройство командармові 1-го рангу Семенові Тимошенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». 7 травня 1940 року він отримав звання Маршала Радянського Союзу, і на посаді Народного комісара оборони СРСР (до 19.7.1941), провів велику роботу з поліпшення підготовки військ, їх реорганізації, технічного переоснащення.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Німецька карикатура

На початку Великої Вітчизняної війни 2 липня 1941 року призначений командувачем Західного фронту. Безпосередньо керував військами під час оборони Вітебська, Донбасу і Харкова. Під час Смоленської битви його війська зазнали важких втрат, але проявили героїзм і не дозволили німцям продовжити наступ на московському напрямку. 13 вересня 1941 року призначений головнокомандувачем військами Південно-Західного фронту, які зазнали поразки в битві під Києвом. З іншого боку відволікання 2-ї танкової групи вермахту з центрального напрямку на південь сповільнило просування групи армій «Центр» і дозволило радянському командуванню підготуватися до оборони Москви.

У листопаді — грудні 1941 року успішно провів контрнаступ під Ростовом-на-Дону, здобув перемогу в Єлецькій операції. Ростовська операція (1941) була однією з перших успішних наступальних операцій Червоної Армії у війні, поряд з Єльнінскою операцією і битвою за Москву. У травні 1942 року керував Харківською операцією, під час якої його війська були оточені і зазнали поразки. Командуючи Сталінградським фронтом Тимошенко зупинив противника і не допустив його виходу до Волги (липень — вересень 1942 року).

З жовтня 1942 року командував військами Північно-Західного фронту. На цій посаді провів Дем'янську і Староруську наступальні операції. Наступ закінчився провалом із великими втратами. 13 березня Маршал Тимошенко був знятий з посади командувача Північно-Західним фронтом. Існує думка, що через провал наступальних операцій (Операція «Полярна Зірка») Маршалу Тимошенко більше не довіряли командування фронтами.

З березня 1943 року й до кінця війни був представником Ставки Верховного головнокомандування, брав участь у розробці та проведенні Новоросійської десантної операції, здійснював координацію Північно-Кавказького фронту, Чорноморського флоту і Азовської військової флотилії, у результаті якої були звільнені порт та місто Новоросійськ, Тамань і Таманський півострів. Також успішно провів Яссько-Кишинівської операцію, у результаті якої були знищені німецько-румунські війська, визволені території Молдови та Румунії.

За успішне проведення військових операцій і координацію дій фронтів Семен Тимошенко був нагороджений орденом «Перемога» (4 червня 1945 року).

Оцінка[ред.ред. код]

У липні 1941 року, обговорюючи зі Сталіним дії Західного фронту в боях за Смоленськ, Георгій Жуков дав високу оцінку військовим здібностям Тимошенка:

« Маршал Тимошенко командує фронтом менше чотирьох тижнів. У ході Смоленської битви добре вивчив війська, побачив, на що вони здатні. Він зробив усе, що можна було зробити на його місці, і майже на місяць затримав противника в районі Смоленська. Думаю, що ніхто інший більше не зробив би. Війська вірять у Тимошенка, а це головне.
Оригінальний текст (рос.)

Маршал Тимошенко командует фронтом менее четырех недель. В ходе Смоленского сражения хорошо узнал войска, увидел, на что они способны. Он сделал все, что можно было сделать на его месте, и почти на месяц задержал противника в районе Смоленска. Думаю, что никто другой больше не сделал бы. Войска верят в Тимошенко, а это главное.

 »

Але в офіційних документах його дії піддаються критиці. Його звинувачують в тому, що німці добралися до Сталінграда та Кавказу.

Післявоєнний період[ред.ред. код]

У післявоєнний час командував військами Барановичського (1945–1946), Південно-Уральського (1946–1949) і Білоруського військових округів (1949–1960). У 1961–1970 роках — голова Ради комітету ветеранів війни.

Другою медаллю «Золота Зірка» маршал Радянського Союзу Тимошенко був нагороджений 18 лютого 1965 року за заслуги перед Батьківщиною і Збройними Силами СРСР, у день свого 70-річчя.

Помер 31 березня 1970 року. Похований у Москві.

Нагороди[ред.ред. код]

Російська імперія[ред.ред. код]

СРСР[ред.ред. код]

Іноземні нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Португальский Р. М., Доманк А. С., Коваленко А. П. Маршал С. К. Тимошенко. — М. : Издательство МОФ «Победа − 1945 год», 1994. (рос.)
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.


Міжнародне визнання та нагороди
Попередник:
Джек Тауерс
США
Людина тижня
журналу «Тайм»

Time Magazine logo.svg
30 червня 1941
Наступник:
Йосуке Мацуока
Японська імперія
Попередник:
Дмитро Шостакович
СРСР
Людина тижня
журналу «Тайм»

Time Magazine logo.svg
27 липня 1942
Наступник:
Сейсіро Ітагакі
Японська імперія


Попередник:
Маршал Радянського Союзу
Климент Ворошилов
19341940
Coat of arms of the Soviet Union.svg
Народний Комісар оборони СРСР

7 травня 194019 липня 1941
Наступник:
Генералісимус Радянського Союзу
Йосип Сталін
19411946