Хергіані Михайло Віссаріонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пам'ятник Михаїлу Хергіані

Михайло (Міхаїл, Чхумліан, Чхвімліан, Чхвімлід) Віссаріонович Хергіані (20 березня 1935 р., Местіа, Грузинська РСР — 4 липня 1969 р., плато Суальто, Італія, при сходженні) — радянський спортсмен-альпініст, легенда радянського альпінізму, неодноразовий переможець чемпіонатів СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

  • Михайло Хергіані є сином одного з перших альпіністів Сванетії Віссаріона Хергіані, сходжувача на Ушбу в 1937 р. Його дядько і двоюрідний брат — також альпіністи.
  • Дитинство і юність провів Чхумліан в Сванетії. З дитинства слухав розповіді про сходження, бродив по навколишніх горах, лазив по скелях, займався гірськими лижами і національною боротьбою.

Про своє ім'я Хергіані говорив:

„У мене … три імені. Справжнє моє ім'я Чхумліан. Так назвали мене при хрещенні на честь одного нашого далекого предка. Друге моє ім'я — Міна, так називають мене вдома батько, брати, сестри, найближчі родичі. І третє моє ім'я російське — Міхаїл. Мішею, Міхаїлом охрестили мене вперше в школі інструкторів альпінізму, не могли вимовити — Чхумліан. А тепер у мене і в паспорті написано: рос. «Михаил Хергиани».“

  • В 1950 закінчив 9 класів загальноосвітньої школи;
  • В 1951 у закінчив Школу інструкторів альпінізму ВЦСПС;
  • В 1952—1956 працював інструктором в альптаборі «Металург» (ущ. Адир-су);
  • З 1956 — начальник рятувального загону альпіністського табору «Спартак» (ущ. Шхельди).

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1952 — виконав норми II розряду з альпінізму і став чемпіоном ВЦРПС зі скелелазіння;
  • 1956 — майстер спорту СРСР;
  • 1956 — чемпіон СРСР за першопроходження ІІІ ст. Тютю-баші (разом з Ю. Мурзаєвим, Л. Заніловим і А. Сіньковським);
  • 1957 — чемпіон СРСР за першопроходження ІІІ ст. Донгуз-Оруна в двійці з Йосипом Кахіані;
  • 1963 — заслужений майстер спорту СРСР;
  • 1964 — чемпіон СРСР, Ушба по дзеркалах (у складі групи: Михайло Хергіані (двоюрідний брат), Шаліко Маргіані, Джумбер Кахіані, Гіві Цередіані і Джок Гугава);
  • 1966 — Орден «Знак Пошани» за видатні спортивні досягнення;
  • Всього Михайло Хергіані сім разів ставав чемпіоном СРСР зі скелелазіння.
  • За своє вміння з неймовірною швидкістю проходити складні скельні маршрути отримав від англійських альпіністів прізвисько «Тигр скель».

Загибель[ред. | ред. код]

Михайло Хергіані загинув при спробі рекордного сходження на 700-метрову стіну Суальто в італійських Доломітових Альпах.

Влітку 1969 року група радянських альпіністів вирушила в Італійські Альпи для здійснення ряду ефектних сходжень, завершивши їх рекордом на горі Суальто. На останній маршрут разом з Хергіані відправився українець В'ячеслав Онищенко.

Хергіані, який йшов першим, зірвався і став падати вниз з купою великих каменів. Онищенко, який перебував за перегином, не бачив моменту зриву, але тільки почув гуркіт і крик, приготувався до ривка. Ривок був, але тут же мотузка ослабла: її перебили камені, що летіли за Хергіані слідом.

Загалом Хергіані пролетів по кулуару близько 600 метрів і розбився об каміння.

Похований у рідному селищі Местіа в Грузії.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • В 1971 р. заснований приз імені Хергіані зі скелелазіння;
  • На його честь названа Скеля Хергіані в Криму, що служила місцем проведення низки змагань зі скелелазіння; вершина в Туркестанському хребті на Паміро-Алаї; альпіністський маршрут у Врачанському масиві в Болгарії;
  • Меморіальні дошки встановлені в альптаборі «Шхельда», на горі Хрестовій під Ялтою, на вершині Су-Альто;
  • У с.Местія (Грузія) щоліта проходили свята, присвячені Хергіані — «День Міші»;
  • Володимир Висоцький присвятив його пам'яті військову пісню «Ти йдеш по кромці льодовика …»; так само вірші про Хергіані написані Юрієм Візбором — («Пам'яті Михаїла Хергіані»), Євгеном Євтушенком («Мотузка Хергіані»);
  • У пісні Юрія Візбора «Третій полюс» є рядок: «…Здесь слышен голос Мишки Хергиани»;
  • У 1985 році в рідному домі Хергіані в с.Местія організовано меморіальний Будинок-музей;
  • В 1987 р. Міжнародний центр малих планет при Смітсонівській обсерваторії в США за пропозицією першовідкривача, радянського астронома Миколи Степановича Черних ім'ям Хергіані названо малу планету (3234 Хергіані — в каталозі малих планет), що знаходиться в кільці астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

Книги про Хергіані[ред. | ред. код]

  • Александр Кузнецов. «Внизу Сванетия», 1969. Книга о народе сванов, написана с помощью Михаила Хергиани и посвящена ему [1].
  • Олег Куваев в 1970 г. написал рассказ «Устремляясь в гибельные выси». В основе рассказа — личное знакомство автора с М. В. Хергиани и И. Г. Кахиани.
  • Юрий Бурлаков. «Восходитель». Серия: Сердца, отданные спорту. Москва, Физкультура и спорт, 1979.
  • Александр Берман. «Среди стихий». Москва, Физкультура и спорт, 1983. Имеет главу об восхождениях Михаила Хергиани, написанную со слов героя, но не в документальном стиле [2][недоступне посилання з грудня 2019].
  • Мирон Хергиани. «Тигр скал», Москва, Советский писатель, 1989. Брат Михаила Хергиани написал о нём книгу [3]

Ресурси Інтернета[ред. | ред. код]