Хергіані Михайло Віссаріонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хергіані Михайло Віссаріонович
Народився 20 березня 1935(1935-03-20)[1]
Местія, Самеґрело-Земо Сванеті, Грузія
Помер 4 липня 1969(1969-07-04)[1] (34 роки)
Monte Civettad, Провінція Беллуно, Венето, Італія
Країна  СРСР
Діяльність альпініст
Нагороди
орден «Знак Пошани»
заслужений майстер спорту СРСР
Пам'ятник Михаїлу Хергіані

Михайло (Міхаїл, Чхумліан, Чхвімліан, Чхвімлід) Віссаріонович Хергіані (20 березня 1935 р., Местіа, Грузинська РСР — 4 липня 1969 р., плато Суальто, Італія, при сходженні) — радянський спортсмен-альпініст, легенда радянського альпінізму, неодноразовий переможець чемпіонатів СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

  • Михайло Хергіані є сином одного з перших альпіністів Сванетії Віссаріона Хергіані, сходжувача на Ушбу в 1937 р. Його дядько і двоюрідний брат — також альпіністи.
  • Дитинство і юність провів Чхумліан в Сванетії. З дитинства слухав розповіді про сходження, бродив по навколишніх горах, лазив по скелях, займався гірськими лижами і національною боротьбою.

Про своє ім'я Хергіані говорив:

«У мене … три імені. Справжнє моє ім'я Чхумліан. Так назвали мене при хрещенні на честь одного нашого далекого предка. Друге моє ім'я — Міна, так називають мене вдома батько, брати, сестри, найближчі родичі. І третє моє ім'я російське — Міхаїл. Мішею, Міхаїлом охрестили мене вперше в школі інструкторів альпінізму, не могли вимовити — Чхумліан. А тепер у мене і в паспорті написано: рос. «Михаил Хергиани»

  • В 1950 закінчив 9 класів загальноосвітньої школи;
  • В 1951 у закінчив Школу інструкторів альпінізму ВЦСПС;
  • В 1952—1956 працював інструктором в альптаборі «Металург» (ущ. Адир-су);
  • З 1956 — начальник рятувального загону альпіністського табору «Спартак» (ущ. Шхельди).

Досягнення та нагороди[ред. | ред. код]

  • 1952 — виконав норми II розряду з альпінізму і став чемпіоном ВЦРПС зі скелелазіння;
  • 1956 — майстер спорту СРСР;
  • 1956 — чемпіон СРСР за першопроходження ІІІ ст. Тютю-баші (разом з Ю. Мурзаєвим, Л. Заніловим і А. Сіньковським);
  • 1957 — чемпіон СРСР за першопроходження ІІІ ст. Донгуз-Оруна в двійці з Йосипом Кахіані;
  • 1963 — заслужений майстер спорту СРСР;
  • 1964 — чемпіон СРСР, Ушба по дзеркалах (у складі групи: Михайло Хергіані (двоюрідний брат), Шаліко Маргіані, Джумбер Кахіані, Гіві Цередіані і Джок Гугава);
  • 1966 — Орден «Знак Пошани» за видатні спортивні досягнення;
  • Всього Михайло Хергіані сім разів ставав чемпіоном СРСР зі скелелазіння.
  • За своє вміння з неймовірною швидкістю проходити складні скельні маршрути отримав від англійських альпіністів прізвисько «Тигр скель».

Загибель[ред. | ред. код]

Михайло Хергіані загинув при спробі рекордного сходження на 700-метрову стіну Суальто в італійських Доломітових Альпах.

Влітку 1969 року група радянських альпіністів вирушила в Італійські Альпи для здійснення ряду ефектних сходжень, завершивши їх рекордом на горі Суальто. На останній маршрут разом з Хергіані відправився українець В'ячеслав Онищенко.

Хергіані, який йшов першим, зірвався і став падати вниз з купою великих каменів. Онищенко, який перебував за перегином, не бачив моменту зриву, але тільки почув гуркіт і крик, приготувався до ривка. Ривок був, але тут же мотузка ослабла: її перебили камені, що летіли за Хергіані слідом.

Загалом Хергіані пролетів по кулуару близько 600 метрів і розбився об каміння.

Похований у рідному селищі Местіа в Грузії.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • В 1971 р. заснований приз імені Хергіані зі скелелазіння;
  • На його честь названа Скеля Хергіані в Криму, що служила місцем проведення низки змагань зі скелелазіння; вершина в Туркестанському хребті на Паміро-Алаї; альпіністський маршрут у Врачанському масиві в Болгарії;
  • Меморіальні дошки встановлені в альптаборі «Шхельда», на горі Хрестовій під Ялтою, на вершині Су-Альто;
  • У с. Местія (Грузія) щоліта проходили свята, присвячені Хергіані — «День Міші»;
  • Володимир Висоцький присвятив його пам'яті військову пісню «Ти йдеш по кромці льодовика …»; так само вірші про Хергіані написані Юрієм Візбором — («Пам'яті Михаїла Хергіані»), Євгеном Євтушенком («Мотузка Хергіані»);
  • У пісні Юрія Візбора «Третій полюс» є рядок: «…Здесь слышен голос Мишки Хергиани»;
  • У 1985 році в рідному домі Хергіані в с. Местія організовано меморіальний Будинок-музей;
  • В 1987 р. Міжнародний центр малих планет при Смітсонівській обсерваторії в США за пропозицією першовідкривача, радянського астронома Миколи Степановича Черних ім'ям Хергіані названо малу планету (3234 Хергіані — в каталозі малих планет), що знаходиться в кільці астероїдів між орбітами Марса та Юпітера.

Книги про Хергіані[ред. | ред. код]

  • Александр Кузнецов. «Внизу Сванетия», 1969. Книга о народе сванов, написана с помощью Михаила Хергиани и посвящена ему [1].
  • Олег Куваев в 1970 г. написал рассказ «Устремляясь в гибельные выси». В основе рассказа — личное знакомство автора с М. В. Хергиани и И. Г. Кахиани.
  • Юрий Бурлаков. «Восходитель». Серия: Сердца, отданные спорту. Москва, Физкультура и спорт, 1979.
  • Александр Берман. «Среди стихий». Москва, Физкультура и спорт, 1983. Имеет главу об восхождениях Михаила Хергиани, написанную со слов героя, но не в документальном стиле [2][недоступне посилання з грудня 2019].
  • Мирон Хергиани. «Тигр скал», Москва, Советский писатель, 1989. Брат Михаила Хергиани написал о нём книгу [3]

Ресурси Інтернета[ред. | ред. код]

  1. а б в Хергиани Михаил Виссарионович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.