Хода Леонід Олексійович
| Леонід Хода Леонід Олексійович Хода | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||
| Загальна інформація | |||||
| Народження |
29 серпня 1975 (48 років) Закарпатська область, Українська РСР, СРСР | ||||
| Національність | українець | ||||
| Alma Mater | Київський інститут сухопутних військ | ||||
| Військова служба | |||||
| Роки служби | 1998—2004, 2014 — т. ч. | ||||
| Приналежність |
 Україна | ||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||
| Війни / битви | |||||
| Командування | |||||
| |||||
| Нагороди та відзнаки | |||||
| |||||
Леонід Олексійович Хода (нар. 29 серпня 1975, Закарпатська область) — український військовослужбовець, полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022).
Життєпис[ред. | ред. код]
1998 року закінчив Київський інститут сухопутних військ за спеціальністю «танкіст-інженер»[1].
Потім проходив військові курси з підвищення кваліфікації. Брав участь у міжнародних навчаннях. Дослужився до начальника штабу, але 2004 року звільнився через скорочення армії.
Після звільнення з армії створив свою будівель компанію, мав міжнародні замовлення, та почав працювати за кордоном.
З початком Революції гідності повернувся в Україну.
Після початку російської агресії на сході України у 2014 році повернувся до лав ЗСУ, де брав участь у формуванні 4-го батальйону територіальної оборони «Закарпаття», який згодом увійшов до складу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Починав із заступника командира батальйону, потім став командиром батальйону, потім заступником командира 128 бригади.
За період 2014—2016 років з батальйоном був у Станиці Луганській, аеропорту Донецька, та Маріуполі. Всі 8 років постійно перебував в зоні АТО/ООС[2].
До 2020 року — заступник командира 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. З 19 вересня 2020 року — командир 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
У листопаді 2021 року 128 ОГШБр зайшла на ротацію в зону ООС і в зв'язку з повномасштабним російським вторгненням з цього часу на фронті[2]
Під час російського вторгнення в Україну 2022 року стримував наступ противника в Чернігівській області. За період війни під його командуванням було знищено понад 50 бойових машин та особовий склад противника[3].
Після Чернігівської області брав участь у боях на Запоріжжі, в Кураховому, Сєвєродонецьку та Лисичанську[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (10 березня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
- почесний громадянин міста Чернігова (21 вересня 2022)[5][6].
Військові звання[ред. | ред. код]
- підполковник (на 19.09.2020);
- полковник (на 10.03.2022).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В. Дем'яненко, О. Уретій. Перед кожним воїном бригади я схиляю голову, мені за честь воювати з такими людьми — комбриг Леонід Хода // АрміяInform. — 2023. — 20 лютого.
- ↑ а б в Герої Чернігівщини
- ↑ Президент вручив нагороди військовим та членам родин загиблих захисників, яким присвоєно звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 29 квітня.
- ↑ Указ Президента України від 10 березня 2022 року № 122/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Командувач оперативного командування «Північ» Віктор Ніколюк отримав відзнаку «Почесний громадянин Чернігова» // АрміяInform. — 2022. — 1 жовтня.
- ↑ Рішення Чернігівської міської ради від 21 вересня 2022 року № 21/VIII-2 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Чернігова» полковнику ЗСУ Ході Л. О.».
|
- Полковники (Україна)
- Народились 29 серпня
- Народились 1975
- Уродженці Закарпатської області
- Військовики 128-ї гірсько-піхотної бригади
- Військовики 1-ї окремої гвардійської танкової бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Почесні громадяни Чернігова
- Учасники боїв за Чернігів