Цвігун Марина Вікторівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цвігун.
Цвігун Марина Вікторівна
Ім'я при народженні рос. Марина Викторовна Мамонова
Народилася 28 березня 1960(1960-03-28) (64 роки)
Сталіно, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність adventurer, журналістка, засновник релігії
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов російська
Членство Національна спілка журналістів України і Біле братство
Партія КПРС
Сайт usmalos.com

Марина Вікторівна Цвігун, Вікторія Вікторівна Преображенська (до шлюбу Мамонова, нар. 28 березня 1960, Сталіно, УРСР, СРСР) — засновниця та керівниця з Юрієм Кривоноговим деструктивного тоталітарного культу Біле братство. Оголосила себе поєднанням Діви Марії та Ісуса Христа. Використовувала ритуальне ім'я Марія Деві Христос. Після ув'язнення змінила ім'я та прізвище на Вікторія Преображенська, заснувала кілька організацій езотеричного спрямування; веде письменницьку та образотворчу діяльність.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Донецьку (тоді Сталіно) 28 березня 1960 року. На тлі гіперопіки родичів з дитинства почувалася винятковою. Писала вірші. В 15 років, потай від батьків, прийняла хрещення за православним обрядом, але церкву не відвідувала систематично[1].

Марина вступила в шлюб, народила дитину. Вступила на заочне навчання на факультеті журналістики у Києві. Закінчивши його, влаштувалася редакторкою заводської газети «Веселка» у Донецьку, де вступила до лав КПРС і була обрана депутаткою районної ради[1].

Біле Братство[ред. | ред. код]

У 1990 році Юрій Кривоногов організував «Інститут душі „Атма“», під егідою якого видавав різноманітні брошури, читав лекції про «біоенергетику» та східні духовні практики[2]. Він розробив власне релігійне вчення, проте мав складнощі з його пропагандою, тому шукав особу, яка представляла б Інститут для громадськості[1].

Через конфлікт зі своїм чоловіком[1] Марина відвідувала лекції Кривоногова. Вперше на його лекцію вона потрапила випадково[2]. В 1990 році[2], після чергового аборту[1], Марина стала вважати себе іншою людиною. Вона відреклася від сина[2] Віталія[3] та розлучилася з чоловіком[2]. У травні 1990 року Марина познайомилася з Кривоноговим на його лекції в Дніпропетровську. Визнання Кривоноговим Марини Цвігун месією має дві версії. За першою, він одразу вирішив, що Марина богообрана. За іншою, Марина спершу передала йому записку про свій містичний досвід, пережитий після аборту[1].

Вони одружилися та переїхали на постійне проживання до Києва. Кривоногов проголосив її Месією, втіленням Бога, «Живим Богом Марією Деві Христос», Матір'ю Світу. Собі Кривоногов обрав релігійне ім'я Юоанн Свамі[1]. «Інститут душі „Атма“» в 1990 році було перейменовано на «Велике Біле Братство ЮСМАЛОС», а юридично зареєстровано в 1991 році[4].

10 листопада 1993 року разом з іншими адептами «Білого братства» бере участь у захопленні Софіївського собору у Києві. Екс-прокурор Віктор Шокін, який тоді вів справу «Білого братства», згадував, що у дуже багатьох адептів секти виявили психічні відхилення, але саму Цвігун визнали осудною[2].

Ув'язнення[ред. | ред. код]

Ще 1 квітня 1992 року Прокуратура України відкрила провадження щодо Марини Цвігун, а 9 лютого 1996 року Київський міський суд засудив її до 4 років позбавлення волі[5]. Ще під час слідства Цвігун розлучилася з Кривоноговим, відгукуючись про нього як про зрадника[2], що нібито приписував їй фальшиві заяви про необхідність самогубства учасників «Білого братства»[1]. Сам Кривоногов не відрікся від твердження, що Марина — месія[6]. На Ґрунті цього в Братстві відбувся розкол на прихильників Марії Деві Христос та Юоанна Свамі[1]. Перебуваючи в ув'язненні, Марина демонструвала іншим в'язням методики психологічного впливу, аби переконати їх, що вона богообрана[6].

13 серпня 1997 року достроково звільнена. Намагалася повторно зареєструвати «Велике Біле Братство ЮСМАЛОС», але безуспішно[2].

Після звільнення[ред. | ред. код]

Повернувшись в серпні 1997 року в Донецьк, Марина одружилася з Віталієм Ковальчуком[2], одним з керівників «Білого Братства»[3]. Від імені Марія Деві Христос — Цвігун відмовилася[2].

Після невдалої спроби виїхати до Нідерландів Марина Цвігун переїхала до Москви, де продовжує езотеричну діяльність під псевдонімом Вікторії Преображенської[2].

Після 2013 публічно засуджувала Євромайдан, писала вірші на підтримку Віктора Януковича та терористів Донбасу[7][8]. Пропагувала відмову від паспортів як «печатки сатани» і групову ізоляцію від решти суспільства. З нею пов'язується акція з поширення графіті та листівок із лозунгом «чип на лбу»[9]. Відгукувалася про Юлію Тимошенко як про «лжемесію», що посягає на місце Марії Деві Христос. Прихильниця теорії змови про рептилоїдів, які прагнуть поневолити слов'ян[10]. Асоціює себе з біблійним образом, «Жінкою, зодягненою в сонце». Стверджує, що її поява була передбачена численними пророками[11].

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну заявила, що у всьому винний підступний захід (країни Євросоюзу і США), і що Росія лише захищалася, а також підтримала геноцидну політику Володимира Путіна стосовно України[джерело?].

Творчість[ред. | ред. код]

Марина Цвігун — авторка серії російськомовних книг на тему езотерики[12], а також пише поезію[13] та малює картини «космістичної» тематики[14].

Як Вікторія Преображенська пише «авторським стилем» із заміною префіксів рас-, бес-, вос-, ис- на раз-, без-, воз-, з-[11].

Веде інтернет-радіо «Виктория РА»[15].

Родина[ред. | ред. код]

Перший чоловік Марини Цвігун, після розлучення в 1990 році, знову одружився в 1999. Їхній син Віталій 1979 року народження проживав у Донецьку. В 1993 році його намагався вбити невідомий та серйозно поранив ножем через те, що Віталій — син Марини Цвігун. Віталій бачився з матір'ю під час її ув'язнення та пізніше, але, за його словами, між ним не було емоційного зв'язку. Він змінив прізвище та став кухарем і музикантом[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Морі, Євгеній (10 листопада 2021). Кінець світу перенесено на невизначений термін. Історія секти "Біле братство" в Україні. Суспільне. Процитовано 01.09.2023.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Велике Біле Братство ЮСМАЛОС. ВУЕ (укр.). Процитовано 1 вересня 2023.
  3. ↑ а б в Исповедь сына Марии Дэви Христос: "Из-за мамы меня чуть не убили" 18.11.2013. ВЕСТИ (рос.). 18 листопада 2013. Процитовано 2 вересня 2023.
  4. ↑ 1993 року в Києві відбулася спроба захоплення приміщення Софійського собору сектантами Білого братства. nmiu.org. Процитовано 1 вересня 2023.
  5. ↑ Енциклопедія шахрайств: Марина Цвігун. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 6 травня 2017.
  6. ↑ а б Бренд Богині - Український тиждень (укр.). 7 листопада 2008. Процитовано 2 вересня 2023.
  7. ↑ Белое братство-2. Мария Дэви Христос начала в РФ проповеди о захвате Украины рептилоидами [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Новое время, 15.04.2015
  8. ↑ Провідник "Білого братства" з'явилася в РФ і пише вірші про "київську хунту" — Світ — tsn.ua. tsn.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  9. ↑ Кременовська, Ірина (29 жовтня 2018). «Чип на лбу»: в Україні діє небезпечне сектантське угруповання, кероване з РФ. ГОВОРИ! (укр.). Процитовано 1 вересня 2023.
  10. ↑ ДУСЯ (15 квітня 2015). Мария Дэви Христос занялась журналистикой и борется за Новороссию из Москвы. detector.media (укр.). Процитовано 3 вересня 2023.
  11. ↑ а б Земли «ЮСМАЛОС», ПрогРАмма Спасения. Пророчества о Явлении Матери Мира. usmalos.com (рос.). Процитовано 3 вересня 2023.
  12. ↑ Земли «ЮСМАЛОС», ПрогРАмма Спасения. Книги. usmalos.com (рос.). Процитовано 3 вересня 2023.
  13. ↑ Земли «ЮСМАЛОС», ПрогРАмма Спасения. Поэтические Сборники. usmalos.com (рос.). Процитовано 3 вересня 2023.
  14. ↑ Виктория Преображенская «Ладья миллионов лет» в выставочном зале «Смольный»,. Museum.ru. Процитовано 03.09.2023.
  15. ↑ Земли «ЮСМАЛОС», ПрогРАмма Спасения. Радио «Виктория РА». usmalos.com (рос.). Процитовано 3 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Белое братство-2. Мария Дэви Христос начала в РФ проповеди о захвате Украины рептилоидами [Архівовано 16 вересня 2017 у Wayback Machine.]
  2. Дворкин А. Л. Глава 18 «Белое братство» // «Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования». — 3-е изд., перераб. и доп. — Нижний Новгород, 2006. — С. 633—643. — 813 с. — 6000 экз. — ISBN 5-88213-050-6
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Цвігун_Марина_Вікторівна&oldid=41990549