Церква Всіх Святих (Щекавицьке кладовище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Всіх Святих
Vsix1.jpg
Церква Всіх Святих
50°27′58″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 30.50500° сх. д. / 50.46611; 30.50500Координати: 50°27′58″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д. / 50.46611° пн. ш. 30.50500° сх. д. / 50.46611; 30.50500
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Початок будівництва 1782
Кінець будівництва 16 липня 1782
Зруйновано 1935
Відбудовано не відбудовувалась
Стиль бароко
Церква Всіх Святих (Щекавицьке кладовище). Карта розташування: Київ
Церква Всіх Святих (Щекавицьке кладовище)
Церква Всіх Святих (Щекавицьке кладовище) (Київ)
CMNS: Церква Всіх Святих у Вікісховищі

Це́рква Всіх Святих — православний храм у Києві на горі Щекавиця, при Щекавицькому цвинтарі[1][2][3], збудований 1782 року[4] та зруйнований у 1930-ті роки. Стояла приблизно біля сучасної радіовежі[5][6][7].

Історія[ред. | ред. код]

1772 року на горі Щекавиця київський магістрат заснував кладовище для поховань мешканців Подолу, померлих від епідемії холери 1770—1772 років[8][9][10][11]. У 1780 році заклали[12][13][14], а 16 (29) липня 1782 року освятили кладовищенську церкву Всіх Святих[9][11][15][16], зведену коштом містян[К 1]. Це була мурована однобанна тридільна церква, зведена у стилі «єлизаветинського рококо»[8], своїм силуетом вона нагадувала Андріївську церкву[16]. Стіни були декоровані ліпними пілястрами коринфського ордеру, сандриками тощо, увінчувала церкву грушоподібна баня на масивному восьмигранному барабані, прикрашена позолоченими зірками[7]. Церковне свято святкували у неділю всіх святих (восьма неділя після Великодня), напівцерковним святом була і Томина неділя, коли мешканці Подолу збиралися у кладовищенській Всіхсвятській церкві для поминання померлих[12][13][14][19].

У 1809 році церковну будівлю пошкодила блискавка, тому довелося провести капітальний ремонт, в рамках якого над притвором церкви спорудили двоярусну псевдоготичну дзвіницю[8][9][11][7]. З цього приводу історик Костянтин Широцький висловився так: «Ця й дотепер чудова споруда Єлизаветинської епохи у 1809 році була спотворена перебудовою»[10]. Втім, перебудована церква стала своєрідною архітектурною домінантою Щекавиці та її околиць[8][16][7]. У 1857 році (в деяких джерелах — у 1858 році[13][7]) коштом доброчинців до церкви добудували північний приділ, освячений на честь святої Марії Магдалини[8][9][11].

У 1890 році Щекавицьке кладовище закрили для поховань, а церкву Всіх Святих зробили парафіяльною[8].

У 1903 році в церкві почав служіння о. Олександр Глаголєв, майбутній видатний церковний діяч, вчений-богослов[8].

У 1904—1905 роках Всіхсвятську церкву реконструювали за проєктом архітектора М. Горденіна[8]. В рамках реконструкції облаштували нові хори, прибудували тамбур до бабинця тощо. Після завершення робіт церкву наново освятили у жовтні 1905 року[8].

За радянської влади парафія церкви Всіх Святих дотримувалася традиційної «старослов'янської» орієнтації[8]. На початку 1930-х років міська влада планувала на місці старих закритих кладовищ облаштувати парки культури та відпочинку[4], тому 21 жовтня 1935 року президія міської ради ухвалила рішення про закриття церкви[7], а в грудні того ж року почалося її руйнування[5][20]. Приблизно тоді ж знищили і більшу частину Щекавицького кладовища[5]. Від храмового комплексу зберігся лише цегляний одноповерховий будинок причту (вул. Олегівська, 32-Б)[5].

Реліквії церкви[ред. | ред. код]

У переддвер'ї церкви зберігався старовинний портрет київського сотника Сави Туптала, батька майбутнього святого Димитрія Ростовського[11]. Також у церкві з 1870-х років зберігався мідний рельєф архангела Михаїла, який первісно прикрашав будинок Київського магістрату (після зруйнування церкви переданий до музею історії Києва)[8].

Микола Закревський у своєму «Описании Киева» згадує про ще один цікавий артефакт[11]:

«

Близько двадцятих років[К 2], у бабинці церкви, під дзвіницею, на підлозі стояла кістка, схожа на людську гомілку, але неймовірного розміру, довжиною близько одного аршина[К 3], у поперечнику вершка три[К 4], вельми важка. У тих місцях, де розташовані зв'язки з м'язів, кістка ця вже була потерта і трухлява. Вона, вочевидь, належала до кістяка якоїсь величезної тварини, можливо, допотопної, що для спеціаліста було б легко здогадатися. Де її викопали та що з нею сталося — нам невідомо

Оригінальний текст (рос. дореф.)
Около двадцатыхъ годовъ, въ притворѣ церкви, подъ колокольнею, на полу стояла у стѣны кость, похожая на человѣческую голень, но необыкновенной величины, длиною около одного аршина, въ поперечникѣ вершка три, весьма тяжелая. Въ тѣх мѣстахъ, гдѣ находятся связки изъ мускуловъ, кость эта была уже потерта и дрябла. Она очевидно принадлежала къ скелету какого нибудь огромнѣйшаго животнаго, можетъ быть допотопнаго, что для спеціалиста было бы лѣгко опредѣлить. Гдѣ ее выкопали и что съ нею сталось — намъ неизвѣстно
«

Галерея[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Сучасні дослідники, зокрема, Михайло Кальницький, стверджують, що церкву заклали у 1782 році, а завершили будівництво у 1786 році[8][17][18]
  2. 1820-х
  3. близько 71 см
  4. близько 13 см

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
  • Кирило Третяк, Тарас Пшеничний, Володимир Андрійович Поліщук, Наталія Позняк-Хоменко. Всіхсвятська церква на Щекавиці // Зруйнована віра. — 2021.
  • Кальницький М. Б. Всіхсвятська церква на Щекавицькому кладовищі // Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
  • Третяк К. О. Київ: путівник по зруйнованому місту. — К. : Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1998. — 159 с. — 1000 прим. — ISBN 966-594-061-9.
  • Гирич І. Б. Магдебурзьке серце Києва. — К. : Либідь, 2014. — 88 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0671-5.
  • Майко В. В. Православные церкви Киева 1037—1917: энциклопедический справочник. — Симферополь, 2020. — 475 с. — ISBN 978-5-905463-15-0.
  • Петров Н. И. Историко-топографическіе очерки древняго Кіева. — К. : Типографія Императорскаго Университета св. Владиміра, 1897. (рос. дореф.)
  • Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
  • Широцький К. В. Кіевъ: путеводитель. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1917. — 346 с. (рос. дореф.)
  • Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К., 1888. (рос. дореф.)
  • Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
  • Паломникъ кіевскій, или Путеводитель по монастырямъ и церквамъ кіевскім, для богомольцев, посѣщающихъ святыню Кіева. — 5-те. — К. : Тип. М. П. Фрица, 1871. (рос. дореф.)
  • Указатель святынь и священныхъ достопамятностей Кіева. — 2-ге. — К. : Въ Типографіи Кіево-Печерской Лавры, 1853. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]