Щекавиця

	Щекавиця
Назва на честь (епонім):	Щек ;
	Гора Щекавиця на початку XX століття
	50°28′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.46778° пн. ш. 30.50361° сх. д.
Країна	Україна
Регіон	Київ
Система	Київські гори
Тип	Пагорб
Висота	172,2 м
Маршрут	Так, як з боку Синагоги, так і з боку Мечеті гора обмежена крутими схилами, тому спуск можливий лише до вул. вул. Нижньоюрківської у напрямку Пивзаводу або ж до вул. Олегівської в напрямку пологового будинку №1
	Щекавиця Щекавиця (Україна)
	Щекавиця у Вікісховищі

Щекави́ця (також Скавика, Олегівка, Олегова Могила^[1]^[2], Скавиця^[3]) — гора в Києві над Подолом, що має історичне значення.

Розташування

Одразу за Подолом, огинаючи його з південного заходу, розміщувалися витягнуті в одну лінію чотири гори: південна — Замкова гора (Хоревиця, Киселівка, Фролівська гора), найближча до літописної «Гори» (пізніше дістала назву Старокиївської); далі, на північний захід, — Щекавиця, а за нею, найвіддаленіша від Дніпра, — Юрковиця (Йорданські висоти).

Між цими чотирма горами дослідники і розподілили «гради» трьох героїв літописної легенди. Звичайно, під час аналізу тих припущень, які висувалися у зв'язку з легендою про трьох братів, нам слід виходити з того, що двоє братів могли отримати свої імена від місцевих топонімічних назв, що вже існували. Втім Щекавиця так називалася ще в епоху Мономаха («идеже ныне зоветься Щековица»), так її йменували в XVIII столітті, так вона називається і в даний час.^{[джерело?]}

Історія

За легендою — на горі мешкав однин з трьох братів-засновників Києва – Щек. Біля підніжжя гори розміщені слов'янські поховання передхристиянської доби VIII — IX століть.

За однією з версій, саме тут гадюка «вкусила» Віщого Олега. На самій горі, за легендами, і був похований Віщий Олег:

І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою. (Повість временних літ)

Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Долгорукого. Перед татаро-монгольською навалою Щекавиця являла собою заселену околицю стародавнього Києва. Після набігів із пожежами і руйнуваннями спорожнілу землю уподобали хлібороби: на пласкій вершині вирощували хліб, внизу були виноградники. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені.

2 грудня 1581 київський воєвода Костянтин Острозький київській церкві Богородиці надав орне поле на горі Щекавиці^[4] 15 лютого 1619 король Сігізмунд III Ваза видав грамоту, якою надав гору міщанам Києва.^[5].

1658 року тут гетьман Війська Запорозького Іван Виговський оборонявся від військ московського боярина Василя Шереметьєва. У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 1667–1678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською.

З кінця XVII сторіччя на Щекавиці проводили свої рекреації (або ж маївки) студенти Києво-Могилянській Академії, розташованої в пішій доступності від неї. Під час маївок влаштовували змагання та вистави — в 1705 році, скажімо, тут відбулася «прем'єра» трагикомедії Феофана Прокоповича «Володимир», вправлялися у складанні віршів, завдяки чому Щекавицю порівнювали з давньогрецьким Парнасом. Глядачами були не лише студенти й викладачі, а й пересічні кияни, для яких щорічні «походи» на Щекавицю швидко стали традиційною розвагою.

Маївки на Щекавиці влаштовували до кінця XVIII століття. Збереглася поема викладача Могилянки Гната Максимовича «Ода на перший день травня 1761 року», сповнена містичної суміші надій на відродження Гетьманщини за правління Кирила Розумовського з передчуттями занепаду краю вже в найближчому майбутньому^[6].

Близько 1772 року Щекавицю перетворено на кладовище, після епідемії чуми 1770 р. Тоді померло близько 6 тисяч людей із усього 20-тисячного населення міста. Братські могили, засипані вапном, і зараз знаходяться в її схилах. Там збудовано Церкву Всіх Святих (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На кладовищі поховані Артем Ведель, Андрій Меленський, Володимир Іконников та ін.

До гори веде вулиця, яка з 1869 року^[7], зветься Олегівською. Ще в XIX столітті дослідник української старовини Михайло Максимович писав, що в 1856 році старожили показували йому ту могилу. Старі кияни знали її місце ще й на початку XX століття.

1 квітня 2011 року гору почали руйнувати^[8].

24 вересня 2020 року, рішенням Київради, був створений ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Охоронну зону заказника було встановлено між вулицями Олегівською, Лук'янівською, Нижньоюрківською, Кирилівською та Нижнім Валом.^[9]

Див. також

Примітки

↑ План Києва в Х вєкє. starkiev.com (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020.
↑ План Києва, в 10 ст. За М. В. Закревским. starkiev.com (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020.
↑ Мицик Ю. А. Київська облога 1658 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 228. — ISBN 978-966-00-0692-8.
↑ Отделъ III. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 47.
↑ Там само. С. 59—61.
↑ Олексій Мустафін. Інший першотравень. Маївка з шашликами як київська традиція. Історична правда. 2025-05-01.
↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
↑ Відеорепортаж. Архів оригіналу за 4 квітня 2011. Процитовано 1 квітня 2011.
↑ У Києві створено ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Посилання

[1] План Києва в Х вєкє. starkiev.com (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020.

[2] План Києва, в 10 ст. За М. В. Закревским. starkiev.com (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020.

[3] Мицик Ю. А. Київська облога 1658 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 228. — ISBN 978-966-00-0692-8.

[4] Отделъ III. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 47.

[5] Там само. С. 59—61.

[6] Олексій Мустафін. Інший першотравень. Маївка з шашликами як київська традиція. Історична правда. 2025-05-01.

[vkr-1869-7] Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]

[8] Відеорепортаж. Архів оригіналу за 4 квітня 2011. Процитовано 1 квітня 2011.

[9] У Києві створено ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

п о р Стародавній Київ
Райони, місцевості та урочища	«Місто Володимира» • «Місто Ярослава» • «Місто Ізяслава-Святополка» • Копирів кінець • Подолля • Оболонь • Дорогожич • Клов • Берестове • Угорське • Видобич • Красний двір • Шелвове • Пасинча бесіда • Предславине • Козарє • Городок • Милославичі • Бабин торжок • Місце хрещення киян • Самбатас • Олегова Могила
Культові споруди	Десятинна церква • Софійський собор¹ • Успенський собор • Троїцька надбрамна церква • Церква Архангела Михаїла • Собор Архангела Михаїла • Спас на Берестові • Успенська церква • Кирилівська церква • Василівська церква • Федорівська церква • Георгіївська церква • Церква з невідомою назвою (Володимирська вулця) • Ротонда² • Іллінська церква
Монастирі	Печерський • Всеволож • Микільський • Михайлівський • Вотч • Кирилівський • Стефанич • Богородичний • Янчин • Георгіївський • Звіринецький • Ірининський • Спасо-Преображенський • Василівський • Святої Марії
Печери	Варязька • Дальні • Ближні • Звіринецькі • Гнилецькі
Споруди, брами, мури	Князівські двори • Північно-східний палац • Золоті ворота • Жидівські ворота • Михайлівські ворота • Лядські ворота • Мури Печерського монастиря
Пагорби	Перунів пагорб • Гора • Хоревиця • Щековиця
Річки та водойми	Долобське • Золоча • Либідь • Почайна • Ручай • Сітомля
Мистецтво та культура	Софійські мозаїки • Михайлівські мозаїки • Бібліотека Ярослава Мудрого • Саркофаг Ярослава Мудрого • Саркофаг «княгині Ольги»
Події	Заснування міста (V—IX ст.) • Помста княгині Ольги древлянам (945) • Хрещення Русі (988) • Долобський з'їзд (1103) • Київський собор (1147)
Облоги, битви, повстання	Облога Києва (898) • Облога Києва (968) • Захоплення Києва (1018) • Київське повстання (1018) • Битва під Києвом (1036) • Київське повстання (1068) • Битва на Желяні (1093) • Київське повстання (1113) • Київське повстання (1146) • Київське повстання (1157) • Розорення Києва (1169) • Розорення Києва (1203) • Розорення Києва (1240)
¹ Жирним позначено споруди, що збереглись (повністю або частково) ² Належність до культових споруд гіпотетична