Щекавиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щекавиця
Франц де Мезер - Гора Щекавиця.jpg
Гора Щекавиця на початку XX століття

50°28′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.46778° пн. ш. 30.50361° сх. д. / 50.46778; 30.50361Координати: 50°28′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.46778° пн. ш. 30.50361° сх. д. / 50.46778; 30.50361
Країна Україна Україна
Регіон Київ
Система Київські гори
Тип Пагорб
Висота 172,2 м
Маршрут Так, як зі сторони Синагоги, так і з боку Мечеті гора обмежена крутими схилами, тому спуск можливий лише до вул. вул. Нижньоюрківської у напрямку Пивзаводу або ж до вул. Олегівської в напрямку пологового будинку №1
Ідентифікатори і посилання
Щекавиця. Карта розташування: Україна
Щекавиця
Щекавиця
Щекавиця (Україна)
CMNS: Щекавиця у Вікісховищі

Щекави́ця (також Скавика, Олегівка, Олегова Могила[1][2]) — гора в Києві над Подолом, що має історичне значення.

Розташування[ред. | ред. код]

Одразу за Подолом, огинаючи його з південного заходу, розміщувалися витягнуті в одну лінію чотири гори: південна — Замкова гора (Хоревиця, Киселівка, Фролівська гора), найближча до літописної «Гори» (пізніше дістала назву Старокиївської); далі, на північний захід, — Щекавиця, а за нею, найвіддаленіша від Дніпра, — Юрковиця (Йорданські висоти).

Між цими чотирма горами дослідники і розподілили «гради» трьох героїв літописної легенди. Звичайно, під час аналізу тих припущень, які висувалися у зв'язку з легендою про трьох братів, нам слід виходити з того, що двоє братів могли отримати свої імена від місцевих топонімічних назв, що вже існували. Втім Щекавиця так називалася ще в епоху Мономахаидеже ныне зоветься Щековица»), так її йменували в XVIII столітті, так вона називається і в даний час.[джерело?]

Історія[ред. | ред. код]

Олег біля кісток коня на Щекавиці. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

За легендою — це гора одного з трьох братів-засновників Києва – Щека. Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Долгорукого. Перед татаро-монгольською навалою Щекавиця являла собою заселену околицю стародавнього Києва. Після набігів із пожежами і руйнуваннями спорожнілу землю уподобали хлібороби: на пласкій вершині вирощували хліб, внизу були виноградники. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені.

2 грудня 1581 київський воєвода Костянтин Острозький київській церкві Богородиці надав орне поле на горі Щекавиці[3] 15 лютого 1619 король Сігізмунд III Ваза видав грамоту, якою надав гору міщанам Києва.[4].

1658 року тут гетьман Іван Виговський оборонявся від військ московського боярина Василя Шереметьєва. У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 16671678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською.

Близько 1772 року Щекавицю перетворено на кладовище, після епідемії чуми 1770 р. Тоді померло близько 6 тисяч людей із усього 20-тисячного населення міста. Братські могили, засипані вапном, і зараз знаходяться в її схилах. Там збудовано Церкву Всіх Святих (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На кладовищі поховані Артем Ведель, Андрій Меленський, Володимир Іконников та ін.

Біля підніжжя гори розміщені слов'янські поховання передхристиянської доби VIII — IX століть. За однією з версій, саме тут гадюка «вкусила» Віщого Олега. На самій горі, за легендами, і був похований Віщий Олег:

« І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою. (Повість временних літ) «
Радіовежа на горі Щекавиці. Вигляд з боку Олегівської вулиці

До гори веде вулиця, яка з 1869 року[5], зветься Олегівською. Ще в XIX столітті дослідник української старовини Михайло Максимович писав, що в 1856 році старожили показували йому ту могилу. Старі кияни знали її місце ще й на початку XX століття.

1 квітня 2011 року гору почали руйнувати[6].

24 вересня 2020 року, рішенням Київради, був створений ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Охоронну зону заказника було встановлено між вулицями Олегівською, Лук'янівською, Нижньоюрківською, Кирилівською та Нижнім Валом.[7]

Оргія на Щекавиці[ред. | ред. код]

У вересні 2022 року, після погроз Путіна завдати ядерного удару, серед користувачів мережі з Києва поширився мем "оргія на Щекавиці в момент ядерного удару".[8] Українці з інших міст почали об'єднуватися навколо своїх визначних місць. Одним з популярних куплетів став:[8]

Ой не ходи, Грицю, та й на Щекавицю
Там на Щекавиці нема на що дивиться 
На оргію не прийдуть дівки-чарівниці 
А прийде три ботани, і то аби напиться.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. План Києва в Х вєкє. http://starkiev.com/карты-киева/ (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020. 
  2. План Києва, в 10 ст. За М. В. Закревским. http://starkiev.com/карты-киева/ (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020. 
  3. Отделъ III. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 47.
  4. Там само. С. 59—61.
  5. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  6. Відеорепортаж. Архів оригіналу за 4 квітня 2011. Процитовано 1 квітня 2011. 
  7. У Києві створено ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  8. а б Щекавиця. Гора, на якій готується оргія "в момент ядерного удару", ВВС, 29 вересня 2022

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]