Цифрова підстанція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цифрова́ підста́нція (ЦПС) — підстанція, обладнана комплексом цифрових пристроїв (терміналів) для вирішення завдань релейного захисту та автоматики (РЗА) і АСК ТП — реєстрації аварійних подій (РАП), обліку та контролю якості електроенергії, телемеханіки[1]. Все обладнання комунікується між собою і центральним сервером об'єкта по послідовних каналах зв'язку на єдиних протоколах.

Цілі та завдання[ред. | ред. код]

Цілі створення цифрової підстанції[1][2]:

  • Уніфікація інформаційних протоколів обміну даними.
  • Забезпечення інтероперабельності пристроїв.
  • Скорочення кабельного господарства.
  • Забезпечення спостережуваності каналів збору, передавання інформації та управління.
  • Зниження метрологічних втрат у вторинних колах.
  • Спрощення способів тиражування первинної інформації.
  • Спрощення механізмів повірки пристроїв.
  • Застосування пристроїв з оновлюваним програмним забезпеченням.
  • Уніфікація механізмів конфігурування підстанції.
  • Формування єдиної системи діагностики. Перехід до виконання віддаленої функціональної діагностики.
  • Забезпечення інформаційної безпеки енергооб'єкта.
  • Перехід до обслуговуються підстанцій.
  • Зниження капітальних витрат по кабелю і монтажу;
  • Усунення монополії постачальника термінального обладнання за рахунок стандартизації і уніфікації мережевих інтерфейсів і протоколів;
  • Зниження експлуатаційних витрат;
  • Підвищення надійності роботи підстанції за рахунок:
    • коштів самодіагностики терміналів та інформаційних мереж з можливістю раннього виявлення позаштатних режимів роботи обладнання;
    • виключення несанкціонованих і неправильних дій персоналу;
    • застосування волоконно-оптичних ліній зв'язку, що забезпечують ідеальну гальванічну розв'язку.

Переваги при переході до передавання сигналів у цифровому вигляді на всіх рівнях управління ПС:

  • істотне скорочення витрат на кабельні вторинні ланцюги і канали їх прокладки за рахунок наближення джерел цифрових сигналів до первинного обладнання;
  • підвищення електромагнітної сумісності сучасного вторинного устаткування - мікропроцесорних пристроїв і вторинних ланцюгів завдяки переходу на оптичні зв'язку;
  • спрощення і, в кінцевому підсумку, здешевлення конструкції мікропроцесорних інтелектуальних електронних пристроїв за рахунок виключення трактів введення аналогових сигналів;
  • уніфікації інтерфейсів пристроїв IED, спрощення взаємозамінності цих пристроїв (у тому числі заміна пристроїв одного виробника на пристрої іншого виробника) тощо.

Склад та комплектація[ред. | ред. код]

Цифрова підстанція комплектується інтелектуальним вторинним устаткуванням, що працює на єдиному стандартному протоколі обміну інформацією - IEC 61850. Містить високовольтні цифрові вимірювальні оптичні трансформатори струму і напруги, багатофункціональні прилади вимірювання та обліку, станційна шина і шина процесу, система синхронізації, система відображення та управління підстанцією (SCADA)[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ЦИФРОВАЯ ПОДСТАНЦИЯ 220/110/35/10 КВ[недоступне посилання з липень 2019]
  2. а б ЦИФРОВАЯ ПОДСТАНЦИЯ И ЕЕ ОСНОВНЫЕ ФРАГМЕНТЫ. Архів оригіналу за 6 листопада 2011. Процитовано 5 листопада 2011.