Чезаре Дзаваттіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чезаре Дзаваттіні
італ. Cesare Zavattini
Cesare Zavattini (1980).jpg
Дзезаре Дзаваттіні у 1980 році
Дата народження 20 вересня 1902(1902-09-20)
Місце народження Луццара, Реджо-Емілія Італія
Дата смерті 13 жовтня 1989(1989-10-13) (87 років)
Місце смерті Рим, Італія
Громадянство Італія Італія
Професія сценарист, письменник, режисер
Alma mater університет Парми[d]
Роки активності 1935-1989
IMDb ID 0953790
Офіційний вебсайт
Commons-logo.svg Чезаре Дзаваттіні у Вікісховищі

Чеза́ре Дзаватті́ні (італ. Cesare Zavattini; 20 вересня 1902, Луццара, Італія — 13 жовтня 1989, Рим, Італія) — італійський письменник, сценарист, теоретик кіно.

Життєпис[ред. | ред. код]

Чезаре Дзаваттіні народився 20 вересня 1902 року в невеликому поселенні Луццара в сім'ї власника кафе і булочниці. У молодших класах школи Дзаваттіні навчався в місті Бергамо, де жив у родички — садівниці. Потім Чезаре разом з батьками переїхав у передмістя Рима, де батько влаштувався завідувати фабричною їдальнею, а мати поступила кухаркою. Продовжив навчання в столиці, проживаючи у одного залізничника. Часто пропускав заняття через пристрасть до театру і після провалу на випускних іспитах Чезаре було відправлено закінчувати гімназію в Алатрі, що за сотню кілометрів від Риму[1], де він організував перший в Чочарії учнівський страйк. Потім Чезаре влаштувався вихователем до коледжу в Пармі і одночасно поступив на юридичний факультет університету цього міста. У коледжі, разом з одним зі своїх учнів, Джованні Гурескі, майбутнім письменником-гумористом і карикатуристом, Дзаваттіні випускав підпільний гумористичний журнал. Він продовжив журналістську діяльність і незабаром став редактором місцевої газети «Gazzetta di Parma».

Дзаваттіні проходив військову службу у Флоренції де зблизився з групою антифашистськи налаштованих літераторів, що випускали журнал «Соларіа», і почав співпрацювати в цьому виданні. Одночасно він вів гумористичну рубрику в міланському журналі «Секоло ХХ». Через хворобу батька Чезаре довелося повернутися у 1929 році в Луццару і зайнятися справами батьківського кафе. Йому довелося відмовитися від вигідних пропозицій видавництва Ріццолі (італ. Rizzoli Editore) і перервати розпочату роботу над книгою «Поговоримо про мене».

У 1930 році після смерті батька Чезаре Дзаваттіні поїхав до Мілана, де влаштувався на роботу коректором у видавництві Ріццолі. Невдовзі, у видавництві Бомпіані, опублікував свою першу книгу «Поговоримо про мене», що мала успіх у критиків та читачів.

У 1936 році Дзаваттіні став головним редактором кількох видань видавництва Ріццолі. За його ініціативою почали виходити два нові журнали, один з яких, «Ле гранді фірме» («Підписи великих»), через два роки було закрито за особистим розпорядженням Муссоліні за антифашистський дух.

У 1934 році Чезаре Дзаваттіні спільно з кінодраматургом Джачі Мондаіні написав сюжет комедії «Дам мільйон», за яким режисер Маріо Камеріні поставив фільм за участю актора Вітторіо Де Сіка, з яким згодом Дзаваттіні тісно співпрацював, як з режисером, і став автором сценаріїв до багатьох його фільмів.

Як кінематографічний письменник, сценарист номер один італійського кіно Дзаваттіні остаточно сформувався до 1942 року, коли створив сценарії двох фільмів, які разом зі ще одним-двома творами передбачили народження неореалізму. Це були стрічки «Чотири кроки в хмарах» (режисер Алессандро Блазетті, 1942) та «Діти дивляться на нас» (1943) Вітторіо Де Сіка.

Під час гітлерівської окупації Риму Чезаре Дзаваттіні з сім'єю переховувався у друзів в гірському поселенні Бовілле. Через рік перебування там Вітторіо Де Сіка прислав за ним вантажівку і попросив повернутися до Риму, де починалася робота над фільмом «Ворота неба».

Після війни Чезаре Дзаваттіні писав сюжети, сценарії, формулював і обстоював свої ідейно-художні погляди на кіно. З кінця 1960-х і в 1970-х роках віддавав перевагу літературній роботі.

Чезаре Дзаваттіні батько двох синів — Маріо (нар. 1925) та Артуро, який став кінооператором.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

Рік Фільм Оригінальна назва Примітки
1935 Дам мільйон Daro un milione
1936 Танець годинникових стрілок La danza delle lancette
1938 Дам мільйон I'll Give a Million американська версія фільму «Daro un milione», 1935
1939 Блондинка під замком Bionda sotto chiave
1940 Неможливе сімейство Una famiglia impossibile
Обезголовлений св. Іоанн San Giovanni decollato
1941 Сім гріхів I Sette peccati
Впала жінка E caduta una donna
Тереза-П'ятниця Teresa Venerdì у титрах не вказаний, спільно з Альдо де Бенедетті (немає в титрах), Вітторіо Де Сіка, Герардо Герарді, Маргерітою Мальїоне і Франко Ріганті
1942 Попереду вільно! Avanti c'e posto!
Дон Сезар де Базан Don Cezare di Bazan
Чотири кроки в хмарах Quattro passi tra le nuvole
Школа боязких La Scuola dei timidi
1943 Завжди є яке-небудь «але» C'è sempre un no…
Діти дивляться на нас I Bambini ci guardano спільно з Чезаре Джуліо Віола, Адольфо Франчі, Маргерітою Мальїоне, Герардо Герарді, Вітторіо Де Сікою, Марією Докселофер (немає в титрах) і Маріо Монічеллі (немає в титрах)
Джан Бурраска Gian Burrasca
Стріла у боці La Freccia nel fianco
Четверта сторінка Quarta pagina
1944 Ворота неба La Porta del cielo спільно з Вітторіо Де Сікою, Адольфо Франчі, Дієго Фаббрі, Карло Муссо і Енріко Рібульзі (немає в титрах)
Тиша, йде зйомка! Silenzio, si gira!
1945 Чоловік-бідняк Il Marito povero
1946 Ангел і диявол L'Angelo e li diavolo
Велика зоря La Grande aurora
Війна війні Guerra alla guerra
Один день в житті Un giorno nella vita
Співаю, але впівголосу Canto, ma sottovoce
Свідок Il Testimone
Так веліло світло Il Mondo vuole cosi
Шуша Sciuscià спільно з Серджіо Амедеї, Адольфо Франчі і Чезаре Джуліо Віолою
1947 Загублені в мороці Sperduti nel buio
Незнайомець з Сан-Марино Lo sconosciuto ds San-Marino
Перевізник Il Passatore
Трагічне полювання La Caccia tragica спільно з Коррадо Альваро, Мікеланжело Антоніоні, Умберто Барбаро, Джузеппе Де Сантісом, Карло Ліццані і Джанні Пуччіні
1948 Викрадачі велосипедів Ladri di biciclette спільно з Вітторіо Де Сікою, Сузо Чеккі д'Аміко, Адольфо Франчі, Оресте Б'янколе і Жерардо Гуер'єрі
Біля стін Малапаги Le Mura di Malapaga
Фабіола Fabiola
1949 Весна E Primavera
1950 Ансельмо квапиться Anselmo ha fretta
Неділя в серпні Una Domenica d'agosto
Двадцять років Vent'anni
Зачарована скеля La Roccia incantata
Червоне небо Il Cielo e rosso
Легше верблюдові… E Piu facile che un cammello
Перше Причастя Prima comunione
Диво в Мілані Miracolo a Milano сюжет, адаптація спільно з Вітторіо Де Сікою, Сузо Чеккі д'Аміко, Марио К'ярі і Адольфо Франчі
1951 Матінко моя, оце так! Mamma mia che impressione
1952 Голос тиші La Voce del cilenzio
Добрий ранок, слон Buon giorno, elefante
П'ять бідняків на автомобілі Cinque poveri in automobile
Рим об 11 годині Roma ore 11
Умберто Д. Umberto D.
Шинель спільно з Альберто Латтуадою, Джорджіо Проспері, Джордано Корсі, Енцо Куррелі, Луїджі Малеброй і Леонардо Сінісгаллі
1953 Вокзал Терміні Stazione Termini спільно з Труменом Капоте, Луїджі К'яріні, Беном Гектом (немає в титрах) і Джорджіо Проспері
Заборонені жінки Donne proibite
Кохання в місті Amore in città
Ми — жінки Siamo donne
Ряба конячка Cavallina storna
Листи засуджених до смерті італійського Опору Lettere di condannatin a more della Resistenza italiana документальний
Проспект La Passeggiata
Той, що впав з неба Piovuto dal cielo
Дайте чоловіка Анні Дзаккео Un Marito per Anna Zaccheo у радянському прокаті під назвою «Втрачені марення»
1954 Золото Неаполя L'Oro di Napoli спільно з Джузеппе Мароттою і Вітторіо Де Сікою
Сан-Мініато, липень 1944 року San Miniato, luglio'44 документальний
1955 Знак Венери Il Segno di Venere
1956 Дах Il Tetto
Люди і вовки Uomini e lupi
1957 Була п'ятниця, 17-е число Era di venerdi, 17
Героїня дня La Donna di giorno
Черниця Летиція Suor Letizia
1958 Любов і базікання Amore e chiacchiere
1959 Синява в синяві Nel blu dipinto di blu
1960 Війна Rat
Губна помада Il Rossetto
Чочара La Ciociara
1961 Довга зелена панчоха La Lunga calza verde анімаційний
Італійки і любов Le Italiane e l'amore
Найманий вбивця Il Sicario
Оповідання про Революцію Historias de la revolución
Страшний суд Il Giudizio universale
1962 Боккаччо-70 Boccaccio-70 епізод «Лотерея»
Самітники Альтоні I Sequestrati di Altona спільно з Еббі Манном
Молодий повстанець El Joven rebelde
Острів Артура L'Isola di Arturo
1963 Бум Il Boom
Учора, сьогодні, завтра Ieri, oggi, domani епізод «Мара»
Таємниці Риму I Misteri di Roma
1964 Контрсекс Controsesso
Шлюб по-італійськи Matrimonio all'italiano
1966 Новий світ Un Mondo nuovo
Полювання на лисиць Caccia alla volpe спільно з Нілом Саймоном
Поїдемо до міста Andremo in citta
1967 Відьми Le Streghe епізоди: «Відьма, спалена живцем»; «Незвичайна ніч»
Сім братів Черві Sette fratelli Cervi
Сім разів жінка Sette volte donna спільно з Пітером Болдуїном
1968 Каприз по-італійськи Capriccio all'italiana епізод «Ревнивиця»
Коханці Amanti за твором Брунелло Ронді, спільно з Тоніно Гуеррою, Пітером Болдуїном, Джуліаном Циметом і Енніо де Кончіні
1970 Соняшники I Girasoli спільно з Тоніно Гуеррою і Джорджі Мдівані
Сад Фінці-Контіні Il Giardino dei Finzi-Contini в титрах не вказаний
1972 Ми назвемо його Андреа Lo chiameremo Andrea спільно з Леонардо Бенвенуті і Пь'єро де Бернарді
1973 Коротка відпустка Una breve vacanza за твором Родольфо Сонего, спільно з Рафаелем Дж. Сальвією (немає в титрах)
1977 Просте серце Un cuore semplice
1978 Діти Санчеса Sanchez' children
1979 Лігабуе Ligabue телевізійний
1981 Правда-а-а-а! Veritáaaa Fernseh
1995 Прогулянка в хмарах A Walk In The Clouds сюжет
2008 Людина і його собака Un homme et son chien сюжет

Режисер[ред. | ред. код]

Продюсер[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Чезаре Дзаваттіні[2]
Рік Категорія / Нагорода Фільм Результат
Премія «Оскар»
1948 Найкращий оригінальний сценарій Шуша (разом з Серджо Амідеї, Адольфо Франчі і Чезаре Гуільйо Віола) Номінація
1950 Найкращий сценарій Викрадачі велосипедів Нагорода
1957 Найкращий Умберто Д. Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1949 Срібна стрічка за найкращий сценарій Викрадачі велосипедів Нагорода
Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет Нагорода
1950 Срібна стрічка за найкращий сюжет/сценарій Весна (разом з Сузо Чеккі д'Аміко і Ренато Кастеллані) Нагорода
1951 Срібна стрічка за найкращий сюжет/сценарій Перше Причастя (разом з Алессандро Блазетті) Нагорода
1957 Срібна стрічка за найкращий сюжет/сценарій Дах Нагорода
Венеційський кінофестиваль
1979 Приз П'єтро Б'янкі Нагорода
1982 Почесний Золотий лев Нагорода
Московський кінофестиваль
1979 Почесний приз за внесок у кінематограф Нагорода
Давид ді Донателло
1982 Приз Лукіно Вісконті Нагорода

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Дзаваттини Ч. Дневники жизни и кино. Статьи, интервью. Добряк Тото. Составление Г.Д.Богемского. Перевод с итальянского А.С.Богемской.. — М. : «Искусство», 1982.(рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]