Ігнацій Червінський
Ігнацій Червінський гербу Любич, Ігнацій Любич-Червінський (пол. Ignacy Czerwiński herbu Lubicz; 1749 / 1769 — після 1834[1]) — польський правник, землевласник, краєзнавець, історик, етнограф (дослідник Бойківщини), публіцист. Кавалер австрійського ордену Леопольда[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Перед 1782 був пленіпотентом (уповноваженим) подільських маєтків Потоцьких та власником (чи посесором) деяких сіл на Житомирщині (1776 року шляхетство Червінських було підтверджене в Житомирському земському суді)[3].
З'явився в Галичині 1782 року, коли представив у Львівському земському суді документи, необхідні для внесення його родини до книги шляхетства (це прохання було задоволене 1783 року)[4].
У Галичині працював юристом (в галузі земельного права), займався маєтковими справами галицьких землевласників. Взяв в оренду села Глинна і Белзець[5].
1785 року придбав с. Цецову (нині Зборівський р-н)[6].
1788 року придбав с. Довпотів (нині Калуський р-н) і володів ним до 1806, коли продав поміщиці Беньковській[7].
1806 придбав у Любомирських і поміщиці Беньковської Грядецький маєток біля Львова (Гряда, Воля (Вілька) Грядецька, Гомулець і Ситихів). Підписуючись під своїми публікаціями, від 1806 року додавав до свого прізвища слова «Громадянин Львівської округи». Деякі інші публікації підписував криптонімом «З Гряди»[8].
Керував маєтком у с. Гряда до 1822, потім, розділивши його між синами, Рудольфом і Яном, відійшов від господарських справ (невдале господарювання синів призвело до продажу грядівського маєтку 1829 року)[9].
Праці[ред. | ред. код]
Друкувався в польських виданнях Gazeta Lwowska, Pamiętnik Lwowski та Nowy Pamiętnik Warszawski[10].
1805 — Червінський анонімно видав декілька статей про бойківське народне весілля[11].
«Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…»[ред. | ред. код]
1811 — видав у Львові свій magna opus — книжку «Задністрянські околиці між Стриєм і Лімницею…»[12].
Краєзнавчо-етнографічно-соціологічна розвідка охоплює територію майже всього сучасного Калуського району, східну частину Долинського та південно-західну частину Галицького (нині Івано-Франківська область)[13].
Матеріали для книжки Червінський збирав у 1788—1806 рр., коли володів селом Довпотів (тепер Калуського району)[14].
Видання складається з 14 розділів:
- Фізичне положення за дністрянської околиці.
- Сліди давнього населення і причини його зникнення.
- Причини заснування сіл і звідки взялися поселенці.
- Які повинності підданих у цій околиці і який їх початок.
- Який є простий люд з погляду своєї релігії.
- Який є простий люд щодо свого пана.
- Одяг чоловіків, жінок і дівчат.
- Майно, спосіб життя, їжа з додатком пов'язаних із усім цим забобонів.
- Вигляд людини, звичаї, хиби та чесноти.
- Сватання, весілля та родини з їх обрядами.
- Забави, танці, свята, вечорниці.
- Похорони, їх обряди і жертви, або Обіди за померлих.
- Які перешкоди і засоби для виправлення простого люду.
- В якому стані була тутешня околиця раніше і в якому є зараз[15].
Розглядаючи селянина як основу суспільства, виступаючи проти його ігнорування Червінський водночас у своїй праці виступав проти поглиблення селянської реформи, проведеної цісарем Йосифом II (закон від 10 лютого 1789), проти скасування панщизняних повинностей селян, за зміцнення влади поміщиків над селянами[16].
І.Франко оцінив монографію Червінського як «першу в нашому краї спробу краєзнавчо-етнографічної праці»[13].
У сучасній Польщі книжку Червінського визнають першою польською монографією з етнографії [17].
У ній вперше в друкованій праці згадано етнонім «бойки»[18].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Р. Ф. Кирчів. С. 33-34
- ↑ Там само. — С. 20
- ↑ Там само. — С. 16
- ↑ ЦДІА у Львові, ф. 165, оп. 3, спр. 4902, арк. 1-5.
- ↑ ЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 2-5, 6-9.
- ↑ ЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 10-14, 15-18, 19-23, 24-27, 39-43.
- ↑ ЦДІА у Львові, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 56-59, 60-65, 66-69, 70-73.
- ↑ Там само — С. 15]
- ↑ Там само. — С. 33
- ↑ Там само. — С. 15, 18
- ↑ Там само. — С. 17
- ↑ Czerwiński I. Okolica zadniestrska między Stryjem i Łomnicą, czyli opis ziemi, dawnich klęsk lub odmian tej okolicy. – Lw.: 1811. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
- ↑ а б Там само — С. 12]
- ↑ Там само. — С. 16-17
- ↑ Там само. — С. 23, 25
- ↑ Там само. — С. 19-21
- ↑ Zbigniew Jasiewicz. Etnologia polska. Między etnografią a antropologią kulturową. // Nauka, 2/2006. – S. 66 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
- ↑ Там само. — С. 11]
Джерела[ред. | ред. код]
- Р. Ф. Кирчів. Етнографічне дослідження Бойківщини. — К.: Наукова думка, 1978. — 176 с.