Довпотів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Довпотів
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Войнилівська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 2622855301
Основні дані
Перша згадка 1448
Населення 800
Площа 13,11 км²
Густота населення 61,02 осіб/км²
Поштовий індекс 77315
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°05′40″ пн. ш. 24°26′12″ сх. д. / 49.09444° пн. ш. 24.43667° сх. д. / 49.09444; 24.43667Координати: 49°05′40″ пн. ш. 24°26′12″ сх. д. / 49.09444° пн. ш. 24.43667° сх. д. / 49.09444; 24.43667
Водойми Сівка
Місцева влада
Адреса ради 77312, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, смт. Войнилів, вул. Шевченка, 114 , тел. 96-2-33
Карта
Довпотів. Карта розташування: Україна
Довпотів
Довпотів
Довпотів. Карта розташування: Івано-Франківська область
Довпотів
Довпотів

До́впотів — село Калуського району Івано-Франківської області. Належить до Войнилівської селищної ради.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується 6 січня 1448 року в книгах галицького земського суду[1].

У люстрації 1469 року Сандівой Хомницький сплачує 100 марок за маєток Долпетов[2].

У 1565 село належало підкоморію галицькому Олександру Сенявському. В селі було 13 подвір'їв, млин, фільварок[3].

У реєстрі церков Войнилівського деканату на 4.03.1733 в Довпотові значиться церква Введення Пресвятої Богородиці, вже не була новою, було 12 дворів.[4]

До 1788 село належало поміщиці Софії Ястшембській[5].

У 1788-1806 селом володів шляхтич-правник Ігнацій Любич-Червінський, один із перших галицьких етнографів, дослідник Бойківщини (перший вжив у друці етнонім «бойки»). На фактичному матеріалі села Довпотів він написав наукову працю «Околиця Задністрянська між Стриєм і Лімницею» (1811), першу монографію про Бойківщину (також першу монографію в польській етнографії)[6].

Далі село належало вдові каштеляна Беньковського, яка заповіла маєток своєму родичу графу Голейовському, а той у 1872 продав його Францішку Розвадовському, сину Віктора.

У 1880 в селі проживало 570 греко-католиків, 35 римо-католиків і 9 юдеїв[7].

Головним завдання товариства «Рідна школа» у Довпотові була «опіка над дошкільною і позашкільною молоддю». Очолював гурток, до якого в 1938 році входили 94 особи, Андрій Павлишин[8].

У 1939 в селі проживало 1370 мешканців (1215 українців-грекокатоликів, 20 українців-римокатоликів, 130 поляків і 5 євреїв)[9]. В селі діяла парова цегельня, яка виробляла цеглу і черепицю[10].

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району.

Довпотів став центром діяльності ОУН-УПА у Войнилівському районі[11].

19 травня 1959 р. Войнилівський райвиконком ліквідував Довпотівську сільраду з приєднанням до Слобідської сільради.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

  • Церква св. Параскеви (храмове свято 10 листопада) 1907, пам'ятка архітектури місцевого значення № 767[12][13].
  • Народний дім.
  • Школа І-ІІ ст[14] на 200 місць,
  • ФАП,
  • 293 двори, 844 мешканці.

Вулиці[ред. | ред. код]

У селі є вулиці[15]:

  • Стефаника
  • Довбуша
  • Івана Франка
  • Лесі Українки
  • Личаківка
  • Марка Вовчка
  • Марка Черемшини
  • Січових Стрільців
  • Тараса Шевченка
  • Церковна
  • Чорновола

Люди[ред. | ред. код]

Народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.168, № 1916 (лат.)
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 31 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Географічний словник Королівства Польського, 1900, т. XV, ч. 1, стор. 427
  4. Василь Говгера. Організаційна структура Львівської епархії XVIII ст. (1700—1772). — с. 695, 1076.
  5. ЦДІАЛ України, ф. 166, оп. 4, од. зб. 387, арк. 56-59, 60-65, 66-69, 70-73
  6. Р. Ф. Кирчів. Етнографічне дослідження Бойківщини. — К.: Наукова думка, 1978. — 176 с.
  7. Географічний словник Королівства Польського, 1881, т. II, стор. 109
  8. Діяльність кружків українського педагогічного товариства «Рідна школа» на Калущині 30-ті рр. ХХ ст.
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 32.
  10. Калушанин збирає зразки цегли, з якої будувався Калуш. ФОТО — Вікна, 2017.02.07
  11. У Довпотові пам'ятають про бій з німцями
  12. Церква Св. Параскеви
  13. Івано-Франківська єпархія УПЦ КП, Калуське благочиння, с. Довпотів Калуського району
  14. Калуська районна державна адміністрація/Відділ освіти
  15. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району