Чобану Степан Іванович
| Степан Чобану Степан Іванович Чобану | ||
|---|---|---|
 Майор | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 грудня 1963 Долинське, Ренійська міська громада, Ізмаїльський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
28 лютого 2022 (58 років) Кропивницький, Україна (в повітряному бою) | |
| Національність | українець молдовського походження | |
| Alma Mater | Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків | |
| Ступінь | льотчик-винищувач | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1987—2010, 2015—2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| 831 БрТа | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Степан Іванович Чобану (21 грудня 1963, с. Долинське, СРСР — 28 лютого 2022, м. Кропивницький, Україна) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Степан Чобану народився 21 грудня 1963 року у селі Долинському, нині Ренійської громади Ізмаїльського району Одеської області в сім'ї робітників.
У 1981 році пішов на навчання до Ізмаїльского ТСААФ, закінчив курси водія на вантажному автомобілі.
У 1982 році був призваний на строкову службу в армію, водієм санітарного автомобілю, в м.Умані, в одному з навчальних авіаційних полків, де познайомився з багатьма курсантами-льотчиками, після чого прийняв рішення на вступ до льотного училища в м.Чернігів. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (1987). Один з небагатьох курсантів, які завершили навчання на бойовому літаку МіГ-23.
З 1987 року служив в 190-му винищувальному авіаційному полку, дислокованому у місті Кіровограді, на аеродромі Канатове, проживав на вулиці Добровольського 7. 1990 року пройшов перенавчання на літак Су-27 й був направлений для подальшого проходження служби у 831-й винищувальний авіаційний полк, дислокований у місті Миргороді. З 1992 року, присягнувши на вірність народу України продовжував гідно виконувати свій військовий обов'язок у лавах Збройних сил України. В скрутні часи для країни, при дефіциті авіаційного гасу, польотів та відсутності грошового забезпечення, не дивлячись на це, як і багато їнших авіаторі продовжував виконувати поставлені задачі з чергування в складі сил ППО, та захисту нашої країни. Здобув кваліфікацію «Військовий льотчик 1 класу», його загальний наліт склав понад 1100 годин на літаках Л-39, МіГ-23 (модифікацій «М», «МЛ», «МЛД»), Су-27. Учасник багатьох навчань та досліджень військової техніки, брав участь у трьох військових парадах з нагоди Дня Незалежності України — пролітав над Хрещатиком у 1996, 2001, 2008 роках.
2010 року пішов на пенсію, але 2015 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації вирішив повернутися до лав ЗСУ. Як один з найдосвідченіших льотчиків українських Повітряних Сил, постійно виконував бойові чергування в складі сил протиповітряної оборони.
24 лютого 2022 року вивів літак з-під підступного ракетного удару країни-агресора, з честю і гідністю продовжував виконувати бойові вильоти. 28 лютого на літаку Су-27 першим піднявся в повітря і вступив у повітряний бій над містом Кропивницьким, відволікаючи на себе ворожу авіацію, був атакований ракетами, внаслідок чого загинув смертю хоробрих. Його дії забезпечили підняття у повітря решти літаків частини, виведення їх з-під удару та перебазування на резервний аеродром[1].
Похований з військовими почестями на військовому цвинтарі у м. Миргороді на Полтавщині[2].
Родина[ред. | ред. код]
Залишилась дружина та двоє синів.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- Ім’я Героя України, льотчика-винищувача Степана Чобану отримала вулиця Добровольского у м. Кропиницькому, на якій він мешкав під час проходження служби у 1987-1989 роках за адресою Добровольського, 7;
- Іменем Степана Чобану також названа вулиця (колишня Гастелло) у м. Мукачеві на Закарпатті;
- Іменем Степана Чобану сплановано назвати вулицю у м. Миргороді Полтавської області[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Льотчик-винищувач майор Степан Чобану через російську агресію у 2015 повернувся з пенсії
- ↑ У Миргороді віддали останню шану військовим льотчикам — Героям України // АрміяInform. — 2022. — 6 березня
- ↑ На честь полеглих Героїв України Степана Чобану та Олександра Оксанченка у Миргороді назвуть вулиці. 22.05.2022, 17:53
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників — звернення Президента України // Офіс Президента України. — 2022. — 3 березня.
- Коваленко, С. Віддав життя в битві за українське небо // АрміяInform. — 2022. — 8 березня.
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
