Шевченко Іван Теодосович

Шевченко Іван Теодосович
Народився	22 березня 1905(1905-03-22) Новий Стародуб, Новостародубська волость, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер	7 липня 1993(1993-07-07) (88 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Місце проживання	Київ
Країна	СРСР, Україна
Національність	українець
Діяльність	хірург
Alma mater	Харківський національний медичний університет
Галузь	онкологія
Заклад	Національний інститут раку (Україна)
Посада	директор Київського науково-дослідного рентгено-радіологічного та онкологічного інституту
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди
в «Енциклопедії українознавства» по батькові помилково подано як Теодорович

Івáн Теодóсович (Феодóсійович) Шевчéнко (22 березня 1905, Новий Стародуб, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія, тепер Петрівський район, Кіровоградська область, Україна — 7 липня 1993, Київ, Україна) — український науковець-клініцист, хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України. Директор Київського науково-дослідного рентгено-радіологічного та онкологічного інституту (1945—1971).

Біографія

Народився в багатодітній селянській родині. Закінчив Херсонську фельдшерську школу, 1930 року — Харківський медичний інститут. Працював лікарем-хірургом на Харківщині, надалі — в Києві: головний лікар санаторно-курортного управління, завідувач хірургічного відділення одного з медичних об'єднань, начальник курортно-санаторної служби Південно-Західної залізниці. Закінчив аспірантуру при Київському медичному інституті. 1940 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Про передраковий стан». Призначений доцентом кафедри хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів. Серед вчителів і наставників: професор І. Я. Пивовонський, академіки О. О. Богомолець, М. Н. Бурденко.

Під час німецько-радянської війни — військовий лікар, начальник медичної служби оборонних формувань Народного комісаріату шляхів сполучення, провідний хірург медичної служби госпіталів Шостої Армії.

У 1945-71 роках очолював Київський рентгено-радіологічний та онкологічний науково-дослідний інститут МОЗ України, у 1975-76 роках — керівник його другого клінічного відділення (тепер — науково-дослідний відділ пухлин голови, шиї та модифікуючих методів лікування Національного інституту раку), з 1971 року — завідувач кафедри онкології Київського інституту вдосконалення лікарів, головний спеціаліст республіки в галузі онкології (1975).

Дружина — Калерія Ганіна, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки України.

Могила Івана Шевченка

Помер на 89-му році життя 7 липня 1993 року. Похований на Байковому кладовищі поряд із дружиною (ділянка № 27а, 50°25′05″ пн. ш. 30°30′18″ сх. д.).

Наукова діяльність

Автор понад 250 наукових праць, з них 13 монографій. Одна з основних праць, монографія «Злоякісні пухлини та хвороби, що їм передують» (К., 1965,1973), стала узагальненням двадцятип'ятирічної роботи автора в онкологічній клініці Київського науково-дослідного рентгено-радіологічного та онкологічного інституту.

Досліджував проблеми профілактики, діагностики і патогенетичного лікування злоякісних пухлин, взаємодії пухлин і організму, онкогенетики. Автор розробки рентгено-радіумхірургічного методу з опромінюванням операційного поля після видалення пухлин. Разом з дружиною, професором К. П. Ганіною започаткував новий напрямок у медицині — онкогенетику. Під його керівництвом виконано і захищено 18 докторських і 54 кандидатські дисертації.

Організатор системи протиракової боротьби в Україні у повоєнні роки. За його участі створено широку мережу онкодиспансерів в областях республіки, розроблено триступеневу форму охоплення населення профілактичним оглядом.

За ініціативи і під безпосереднім керівництвом професора Шевченка у 1960-і роки в Києві було споруджено новий комплекс інституту з 8 корпусів (вул. Ломоносова, 33/43, тепер Національний інститут раку). Учасник Міжнародних протиракових конгресів (Сан-Паулу, Бразилія, 1954 рік, Х'юстон, США, 1970 рік та ін.). З 1956 очолював Українське наукове товариство лікарів-онкологів. Почесний член Всесоюзного, а також Білоруського та Казахського наукових товариств лікарів-онкологів. Багаторічний член Товариства культурних зв'язків з українцями за кордоном.

Нагороди, звання

Нагороджений шістьма орденами: Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів та іншими, медалями.

Доктор медичних наук (1950), професор (1951), заслужений діяч науки України (1963).

Пам'ять

На фасаді одного з корпусів Національного інституту раку відкрито меморіальну дошку з барельєфним портретом І. Т. Шевченка (1996, бронза, скульптор І. Шаповал).

Примітки

1. Сайт кафедри онкології НМУ імені академіка О. О. Богомольця. Історія кафедри
2. Сайт кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицьової хірургії НМУ імені академіка О. О. Богомольця. Клінічні бази кафедри
3. Зображення меморіальної дошки на Карта Интересного Киева^{[недоступне посилання з червня 2019]}

Література

1. Українська Радянська Енциклопедія. — К.,1985. — Т.12.  — С.388.
2. Звід пам'яток історії та культури України. — К., 1999. — Том «Київ». — Ч. 1. — С.410.
3. Енциклопедія українознавства. — Париж — Нью-Йорк, 1954 — 89, у 10-ти томах.
4. Плачинда С. Сонце в його долонях // Сільські вісті. — 1975. — 3 квітня.
5. Кириленко Є. Істині присвячую життя // Вісті з України. — 1975. — № 11. — Березень. — С.5.