Шерембей Дмитро Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (січень 2020)
Цю статтю написано як есе, що викладає власні особисті роздуми чи почуття дописувача Вікіпедії, а не думки фахівців. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, переписавши її в енциклопедичному стилі. (січень 2020)
Дмитро Шерембей
Дмитро Шерембей у 2019 році
Народився 21 лютого 1977(1977-02-21) (47 років)
Чернігів, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність громадський діяч, правозахисник
Посада

Голова Координаційної ради 100% Життя

раніше Голова Правління БФ Пацієнти України
Сайт fb.com/dima.sherembey

Дмитро Олегович Шерембей (21 лютого 1977, Чернігів) — громадський діяч, правозахисник. Голова Координаційної ради БО «100% життя», заступник голови Національної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу[1]. Співзасновник[2] та член команди[3] БФ «Пацієнти України» (до 2014 — ЮКАБ, UCAB).

2015 році — член Ради громадського контролю НАБУ першого скликання.[4]

З 2012 року — консультант та тренер з питань адвокації та доступу до лікування.

2010—2014 роки — член Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України.

Життєпис[ред. | ред. код]

В підлітковому віці був наркоманом, юнацькі роки провів за ґратами. Останнє ув'язнення тривало 3,5 роки, на той час Дмитру виповнився 21 рік, займався розвитком християнського руху у в'язниці. Облаштовував молитовні кімнати.[5]

На початку 2000-х потрапив до Чернігівської лікарні й дізнався про своє інфікування туберкульозом, гепатитом C і ВІЛом. Був одним із сотні перших людей в Україні, які почали приймати антиретровірусні препарати.

Діяльність[ред. | ред. код]

Захист прав пацієнтів клініки Інституту епідеміології та інфекційних хвороб НАМН України (2010)[ред. | ред. код]

З 2010[6][7] тривав конфлікт між керівництвом Києво-Печерського монастиря (належить УПЦ МП), органами Державної влади та пацієнтами клініки. Суперечка сталась щодо приміщення унікального медичного закладу.

Клініка мала змініти місце розташування, виїхавши з історичної будівлі до інших приміщення на околиці міста, рішення про виселення прийняли урядовці та керівництво Національної академії медичних наук України. Намісник монастиря архієрей Павло з УПЦ МП проявляв зацікавленість у суперечці та вороже ставився до лікарні[8].

Щоразу під час загострення конфлікту пацієнти з організаціями 100 % життя та Пацієнти України проводили акції протесту під Кабміном. 2013 року протистояння завершились підписанням Меморандуму між сторонами та частковим задоволенням вимог пацієнтів[9]. В лютому 2014 року звільнився з посади Президент Національної академії медичних наук України Андрій Сердюк.[10]

Станом на серпень 2015 функціонування клініки на новому місці все ще незадовільне, новому Урядові запропоновано скасувати попереднє рішення і повернути Інституту ім. Громашевського будівлю за адресою: вулиця Лаврська, 23.[9]

Розробка центрального компоненту електронної системи охорони здоров'я eHealth (2016)[ред. | ред. код]

Електронна система охорони здоров'я eHealth — інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління медичною інформацією в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін даними через відкритий програмний інтерфейс (АРІ).

Функціонування системи забезпечується Національною службою здоров'я України. Упровадження проекту стало можливим завдяки підтримці Глобального фонду з боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, проекту USAID «HIV Reform in Action», який здійснюється Deloitte (США).

У березні 2017 року МОЗ України , БО «100% Життя», ГО Transparency International, та Державне агентство з питань електронного урядування підписали Меморандум, у якому йшлося про спільну розробку системи eHealth.[11]

Transparency International відповідала за розробку та тестування елементів системи та технічну підтримку, водночас 100% Життя стала фінансовим хабом проекту: управління ресурсами, співпраця з донорами, пацієнтський та аудиторський контроль.

У вересні 2017 року система почала працювати у тестовому режимі.  У лютому 2018 року після завершення розробки MVP (мінімального життєздатного продукту) 100 % Життя та Transparency International передали систему eHealth Міністерству охорони здоров'я України. У травні 2018 було створене Державне підприємство «Електронне здоров'я» для адміністрування системи eHealth.

У жовтні 2018 року Європейські експерти з ОЕСР визнали українську модель eHealth однією з найперспективніших у світі як систему, що допомагає пацієнтам отримувати, а лікарям — надавати якісні медичні послуги, та ключову антикорупційну ініціативу і країні.[12]

Станом на 11 січня 2020 року до системи eHealth підключено 1 709 медичних закладів, 25 195 лікарів, 29 160 559 пацієнтів, 1 291 аптечний заклад, 13 688 фармацевтів.[13]

Проект HealthLink «Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні»(2017)[ред. | ред. код]

Проект HealthLink «Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні» стартував з жовтня 2017 року. Всі зусилля проекту зосереджено на прискоренні процесу подолання епідемії ВІЛ-інфекції в Україні через можливість швидко і безпечно пройти тест на ВІЛ та почати лікування. Проект впроваджується МБФ «Альянс громадського здоров'я» [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] в партнерстві з БО «100% життя» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

HealthLink є одним із елементів медичної реформи, запускає нову модель допомоги пацієнтам, змінюючи при цьому роль самих лікарів в боротьбі з епідемією ВІЛ в Україні. Тепер через сімейних лікарів та лікарів стаціонарних лікарень можна буде отримати послугу тестування на наявність ВІЛ швидкими тестами. Тепер лікарі, збираючи анамнез пацієнта, даватимуть рекомендації пройти тестування на ВІЛ. У лікарні будуть доступні швидкі тести (тестування займає 15-20 хвилин). Одразу після тестування  соціальний працівник та/або кейс-менеджер зможе надати консультацію.[14]

Медичний центр «100% Життя» (2018)[ред. | ред. код]

Медичні центри «100% життя» надають послуги всім пацієнтам. Плюс спеціалізуються у наданні послуг представникам спільноти людей, які живуть з ВІЛ, представникам груп ризику. Модель роботи закладів будується на толерантному ставленні до пацієнтів, конфіденційності, ефективному та безпечному лікуванні. Пілотний центр було відкрито у Полтаві, 2016 рік. А вже 18 травня 2018 року перший Медичний центр «100% життя» відкрито у Києві.[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2017 року — людина року за версією журналу Новое время.[16]
  • У 2011 році — відзначений найвищою нагородою на Європейській конференції зі СНІДу за неоціненний вклад у боротьбу з епідемією, мужність та наполегливість у відстоюванні інтересів ВІЛ-позитивних людей в Україні перед державою.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Персональний склад. moz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  2. ↑ Історія створення | Пацієнти України (укр.). 27 травня 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  3. ↑ Команда | Пацієнти України (укр.). 26 травня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  4. ↑ I скликання. rgk-nabu.org. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  5. ↑ Простота хуже воровства. Дмитрий Шерембей рассказывает, как "хорошие" министры выбирают комфорт вместо изменений. nv.ua. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 11 січня 2020.
  6. ↑ Рішення Кабміну виселити з території Києво-Печерської Лаври клініку з лікування ВІЛ/СНІДу викликало різке обурення громадськості. risu.org.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  7. ↑ «Теперь я каждый день живу в страхе, что моя ВИЧ-инфицированная дочь умрет». fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  8. ↑ Настоятель Киево-Печерской Лавры сравнил клинику для больных СПИДом с «притоном». ZN.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  9. ↑ а б Подарок на праздник Крещения Руси. LB.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  10. ↑ Газета День. Звільнення Президента НАМН України після зустрічі з пацієнтами. Архів оригіналу за 11 січня 2020.
  11. ↑ Розробка центрального компоненту електронної системи охорони здоров'я eHealth. ЛЖВ (укр.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
  12. ↑ Українську модель впровадження eHealth визнали однією із найперспективніших у світі. moz.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  13. ↑ eZdorovya. eZdorovya (укр.). Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 11 січня 2020.
  14. ↑ Проект HealthLink «Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні» - Alliance for Public Health. aph.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  15. ↑ 100% Життя Медичний центр, що поруч. 100percentlife.clinic. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  16. ↑ Люди Нового Времени 2017. magazine.nv.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шерембей_Дмитро_Олегович&oldid=39942805