Шестаков Євген Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шестаков Євген Вікторович
Народився 24 листопада 1964(1964-11-24) (56 років)
Камишлов, Свердловська область, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність письменник
Alma mater Томський державний університет
Знання мов російська
Сайт hultura.ru

Євген Вікторович Шестаков (24 листопада 1964(19641124), Камишлов, Свердловська область) — російський письменник-гуморист, автор монологів, актор, блогер[1].

Автор серії роликів «Гітлер і ...», перший з яких отримав назву «Гітлер і скайп»[2][3], а також серії відеороликів про Лаврентія Августовича і його помічника Шурку.

Біографія[ред. | ред. код]

У віці двох років переїхав у місто Новокузнецьк, де закінчив школу № 87. Навчався в Томському університеті на історичному факультеті, але навчання не закінчив[4][5]. Видавав рукописний журнал «РучейникЪ», де користувався псевдонімом «Карл Тойфель». У 1984 проходив військову службу в Тоцький-4, в комендантській роті мотострілецької дивізії в званні сержанта.

Він писав сценарії для команди КВК «Дитячий лейтенант Шмідт». Публікується в різних журналах, працював на радіо та телебаченні. Коли у Геннадія Хазанова відбувся концерт у Томську, Євгеній на виході зустрів артиста і подав йому папку зі своїми композиціями. Тексти Хазанова були відредаговані, і він заявив про Шестакова в Москві. Пока не було квартири, Євгеній жив на дачі у Хазанова.

Євген Шестаков — автор монологів, що виконувалися на естраді Юхимом Шифріним[6], Геннадієм Хазановим[7], Михайлом Євдокимовим[8], Михайлом Грушевським[4][5]. Намагався співпрацювати з Михайлом Задорновим, але досвід був невдалим: Задорнов пропонував Шестакову 500 доларів за написані тексти в обмін на те, що останній відмовиться від свого авторства[9].

Написав книги «П'яні їжачки»[10], «П'яні казки», «Дятел обладнаний дзьобом»[11]. Автор мініатюри «Ведмідь і баби»[12] і «Пісні про кота»[13].

Публікувався в ряді періодичних видань, серед яких: «Вогник»[14], «Магазин», «Московський комсомолець», «Літературна газета», «Століття». Робив передачі на ОРТ (зокрема, деякий час був причетний до випуску гумористичної програми «З легким паром!», яку вів Михайло Євдокимов)[15] і «Радіо Свобода»[4]. Брав участь в програмі Євгена Петросяна «Криве дзеркало»[16].

Також, він — автор роликів (текст і голос) «Гітлер і скайп»[17], «Гітлер про torrents.ru» і інших відео цієї серії, зробленої у співпраці з А. Бочаровим. Один час разом з ним робив «непідцензурний і уморний» інтернет-канал «Хультура»[2].

Автор серії відеороликів про депутата Лаврентія Августовича (вик. Е. Шестаков) і його помічника Шурку (А. Бочаров)[18] і політичного відеоблогу[19].

Його мініатюри які він пише від осіб деяких політиків часто приймають на віру, що викликає обурння у фігурантів, зокрема у Мединського і Валуєва [20].

Громадська позиція[ред. | ред. код]

Відвідував акцію протесту на Болотній площі після того, як опозиційно налаштовані організації право-ліберального спрямування, заявили про фальсифікації на виборах в Державну думу у грудні 2011 року[10]. На своїх сторінках у соціальних мережах неодноразово висміював багато російських реалій зразка початку і середини 2010-х років, зокрема, мілітаризм і культ особистості Путіна[21][22][23], московські пробки і політику Собяніна[24], міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова[25] і міністра культури Володимира Мединського[26].

Нагороди[ред. | ред. код]

Лауреат премії «Тріумф»[27], премії «Золоте теля» «Літературної Газети» («Клубу 12 стільців»), московського кубка гумору та ін[28].

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Колишня дружина — Тетяна

Євген Вікторович проживає в Підмосков'ї.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Друзья Григория Малыгина собирают деньги в помощь его семье. В Томске. 2012-09-22. 
  2. а б Есть ли жизнь после ТВ?. Вокруг ТВ. 2009-10-09. 
  3. Новый ролик Андрея Бочарова «взбесил» рунет. Sostav.ru. 2009-09-15. 
  4. а б в Томск литературный / Томские писатели. Земля томская. Краеведческий портал. 
  5. а б Шестаков-рэп. MayDay. 2018-12-16. 
  6. Писатель-сатирик Евгений Шестаков: "«Аншлаг» - комбинат по производству тяжелого впечатления". Комсомольская правда. 2007-06-02. 
  7. Евгений Шестаков (2017-03-10). Текст от 10 марта 2017 года. Facebook. 
  8. Выпускники ТГУ встретятся в Москве. В Томске.ru. 2009-03-15. 
  9. Писатель-сатирик Шестаков заявил, что Задорнов хотел покупать его тексты, чтобы публиковать их от своего имени. Гордон. 2017-11-13. 
  10. а б «Дед Мороз, кто вы? ООО на упрощенке или ПБЮЛ?». «Красная Бурда» подготовила вопросы Деду Морозу и прочла их в эфире в гостях на радио «КП» [аудио]. Комсомольская правда. 2011-12-19. 
  11. «Дятел оборудован клювом»
  12. «Медведь и бабы». Архів оригіналу за 2017-08-25. Процитовано 2017-08-25. 
  13. Евгений Шестаков (2014-10-14). Вы хочете песен? Они нельзя. 
  14. Евгений ШЕСТАКОВ: ЦАРЬ ГОРОХОВЫЙ. Предисловие. Огонёк. 1998-04-26. 
  15. Евгений Шестаков (2017-03-05). Текст от 5 марта 2017 года. Facebook. 
  16. Вокруг света с каналом "Россия 1": премьеры на выходные. Vesti.ru. 2013-12-06. 
  17. «Гитлер и скайп»
  18. "Лаврентий Августович": "Идиотов много и в России, и в США". Собеседник. 2015-07-19. 
  19. Актер Андрей Бочаров возрождает свой популярнейший видеоблог. Собеседник. 2015-06-14. 
  20. Ведомство Мединского пообещало разобраться с писателем-сатириком. Политсовет (ru). Процитовано 2020-08-16. 
  21. СУТЬ СОБЫТИЙ. Эхо Москвы. 2011-08-05. 
  22. Главное - Путин: российский юморист метко высмеял пропаганду Кремля. Online.UA. 2017-03-19. 
  23. Выноси портрет Путина! Юморист жестко высмеял "победобесие" в России. Online.UA. 2017-03-31. 
  24. «Зае...ло, зае...ло, «Яндекс.Пробки» – девять баллов!». Собянин стал героем народного творчества, которое актуально не только для Москвы, но и для Тюмени (ВИДЕО). Прослушать материал. Ura.ru. 2012-10-17. 
  25. Российский комик высмеял угрозы Лаврова Европе. Politeka. 2017-02-18. 
  26. Ведомство Мединского пообещало разобраться с писателем-сатириком. Политсовет. 2012-08-23. 
  27. Лауреаты молодежного "Триумфа". Коммерсантъ. 2001-01-16. 
  28. Лауреат премии…

Посилання[ред. | ред. код]