Гордон Дмитро Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гордон.
Дмитро Ілліч Гордон
Дмитрий Гордон 2015.jpg
Ім'я при народженні Дмитро Ілліч Гордон
Народився 21 жовтня 1967(1967-10-21) (55 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, інтерв'юер, телеведучий, письменник
Відомий завдяки засновник проєкту «Гордон»
Alma mater Київський інженерно-будівельний інститут
Знання мов українська і російська
Роки активності 1991 — тепер. час
Посада депутат Київської міськради (2014—2016)
Військове звання UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержант
Партія безпартійний
Конфесія атеїст[1]
Батько Ілля Якович Гордон
Мати Міна Давидівна Гордон
У шлюбі з Олеся Бацман
Діти Ростислав (1992), Дмитро (1995), Єлизавета (1999), Лев (2001), Санта (2012), Аліса (2016), Ліана (2019)
Автограф Dmitry Gordon Signature 2014.png
Нагороди
Золота кнопка YouTube Срібна кнопка YouTube
Сайт gordonua.com

Депутат Київської міської ради
7-ого/8-ого скликань
самовисуванець 25 травня 2014 — 10 листопада 2016

Дмитро́ Іллі́ч Гордо́н (нар. 21 жовтня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український журналіст, телеведучий, редактор газети «Бульвар Гордона» (1995—2019), засновник інтернет-видання «Гордон», володар двох «Золотих кнопок YouTube» за кількість підписників на його YouTube-каналах «Дмитрий Гордон» і «В гостях у Гордона», що перевищує 2 мільйони[2]. У 2014—2016 роках — депутат Київської міськради.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився 21 жовтня 1967 року в Києві в Жовтневій лікарні в сім'ї інженера-будівельника Іллі Яковича та інженера-економіста Міни Давидівни (1939—2018).

Перший рік життя провів разом із батьками та бабусею в комунальній квартирі в нині знесенному трьохповерховому будинку на площі Льва Толстого (Червоноармійська вулиця, 22). В інтерв'ю Гордон не раз згадував, що у квартирі жило багато сімей, а єдиний туалет був розташований у дворі й кишів щурами[3]. В 1968 році сім'я переїхала в окрему квартиру за адресою вулиця Академіка Корольова, 15-А (нині вулиця Героїв Космосу, 15-А), квартира 20[4]. В 1980 році сім'я знов переїхала — на Оболонь, у будинок за адресою вулиця Героїв Дніпра, 22, квартира 61.

Навчався в київських школах № 205 і № 194.[5] За словами Гордона, у третьому класі вів уроки на прохання вчительки й ставив своїм однокласникам оцінки в журнал[6]. У п'ятому класі написав листи 100 артистам із проханням надіслати йому їхні фотографії з дарчим написом. Йому відповіли двоє: співаки Леонід Утьосов і Йосип Кобзон.[7] Школу закінчив у 15 років, оскільки в шостому класі не вчився: програму здав екстерном.

Освіта та служба в армії[ред. | ред. код]

1983 року вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Усі п'ять років навчання, за його спогадами, пройшли в муках, оскільки займався не своєю справою.

Після третього курсу Дмитра Гордона призвали до Радянської армії, де він відслужив два роки: спочатку в 195-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11883) в селі Медведь Шимського району Новгородської області, з якої вийшов молодшим сержантом, а потім — в 186-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11596) в околицях міста Луги Ленінградської області, у ракетних військах оперативно-тактичного призначення.

З армії прийшов кандидатом у члени КПРС, але, розчарувавшись у партії, вступати в неї відмовився.[8]

Бізнес[ред. | ред. код]

Гордон називає себе заможною людиною[9]. За словами журналіста, перші великі гроші він заробив наприкінці 1980-х: він влаштовував концерти зірок шоу-бізнесу. В інтерв'ю бізнесменові Євгену Черняку він розповів[10], як працювала схема: наприклад, концерт проводили в київському Палаці спорту, який вміщував 10 тис. осіб. Квитки коштували до 10 рублів, до 20 % прибутку, відповідно до закону про кооперацію, треба було віддати державі, решту суми розподіляли між артистом, адміністрацією, касирами, а також з неї покривали витрати на рекламу та оренду. Гордон стверджує, що у 1989—1991 роках у нього в квартирі «стояли мішки з грошима»[11]. Пізніше зароблені у такий спосіб гроші він вклав у нерухомість — квартири й торгові площі, які він продає або здає в оренду.

В останній публічній декларації[12], яку Гордон подав 2017 року як депутат Київської міськради, він вказав, що йому належить 14 квартир, а також торгова й офісна нерухомість у Києві.

Псевдомедицина[ред. | ред. код]

У 1990-х і 2000-х роках Гордон рекламував «Золоті піраміди Ю-Шинсе», що не мали жодного лікувального ефекту.[13][14][15] Людям він обіцяв чудодійне зцілення, начебто вони лікують майже всі захворювання, знімають біль, підвищують імунітет, сприяють омолодженню організму, захищають від стресу, гармонізують атмосферу будинку, покращують смакові властивості їжі, стимулюють ріст рослин та зцілюють домашніх улюбленців. «Золоті піраміди Ю-Шинсе» — металеві пірамідки, які потрібно одягати на голову. Гордон досі переконаний, що через «енергію форми» вони можуть лікувати різні хвороби і покращувати тиск.[16][17][18]

Критикувався за організацію масових заходів зустрічі людей з різними екстрасенсами, ворожками і астрологами типу Анатолія Кашпіровського, Алана Чумака та інших. В інтерв'ю Євгену Черняку сказав, що переважно на цьому заробив свій основний капітал.[19]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Журналістика[ред. | ред. код]

На другому курсі інституту почав писати статті в провідні київські газети. Перше інтерв'ю взяв 1984 року у свого кумира — легендарного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Леоніда Буряка. Його надрукувало видання «Молодогвардієць», яке виходило у Ворошиловграді (тепер — Луганськ). А перше інтерв'ю в київській пресі було опубліковано в газеті «Комсомольское знамя» з відомим радянським і українським форвардом Ігорем Бєлановим.[20] За час навчання у виші публікувався у найкращих українських газетах — «Вечернем Киеве», «Комсомольском знамени», «Молоді України», «Спортивній газеті», «Радянській Україні», «Правде Украины», «Рабочей газете», «Прапорі комунізму», «Молодій гвардії». Також співпрацював із «Комсомольской правдой». Після закінчення інституту отримав розподіл до редакції газети «Вечерний Киев». Гордон зазначав, що це було безпрецедентне рішення декана, оскільки за радянських часів завжди розподіляли за фахом[21].

У «Вечірньому Києві» Гордон працював до 1992 року, а потім перейшов до «Киевских ведомостей». Після «Киевских» у творчій долі Гордона були «Всеукраинские ведомости». У 1995 році заснував щотижневик «Бульвар» (з 2005 року — «Бульвар Гордона»). «Бульвар Гордона» був однією з найпопулярніших і найтиражніших газет в Україні. За словами Гордона, найбільший наклад газети був з 2002 до 2003 року — 570 тис. екземплярів[22]. Газету розповсюджували не тільки в Україні, але й певний час за кордоном: у Росії, США, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Німеччині.[23] До редакційної ради «Бульвару Гордона» (із 1998 року її очолював Віталій Коротич) у різний час входили видатні люди сучасності: Василь Алексєєв, Борис Андресюк, Олег Базилевич, Олег Блохін, Валерій Борзов, Михайло Боярський, Нані Брегвадзе, Сергій Бубка, Леонід Буряк, Анатолій Бишовець, Роман Віктюк, Тамара Гвердцителі, Павло Глоба, Станіслав Говорухін, Людмила Гурченко, Андрій Данилко, Армен Джигарханян, Іван Драч, Євген Євтушенко, Леонід Жаботинський, Валерій Золотухін, Анатолій Кашпіровський, Вахтанг Кікабідзе, Йосип Кобзон, Леонід Кравчук, Ігор Крутой, Валерій Леонтьєв, Муслім Магомаєв, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Борис Нємцов, Гаврило Попов, Сергій Поярков, Едіта П'єха, Олександр Розенбаум, Софія Ротару, Нікас Сафронов, Ян Табачник, Віллі Токарєв, Алан Чумак, Олександр Швець, Андрій Шевченко, Михайло Шемякін, Микола Шмельов, Нестор Шуфрич. У березні 2014 року редакційна рада «Бульвару Гордона» була розформована через російсько-український конфлікт. У 2019 році Гордон покинув посаду головного редактора газети[24] і передав її видавництво ТОВ «Мега-прес груп».

На дні народження «Бульвару Гордона» організовував концерти у Палаці «Україна», де виступали українські, російські та грузинські артисти: Муслім Магомаєв, Йосип Кобзон, Софія Ротару, Олександр Розенбаум, Любов Успенська, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Микола Басков, Нані Брегвадзе, Михайло Шуфутинський, Ірина Аллегрова, Філіп Кіркоров, Вєрка Сердючка, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Таїсія Повалій та інші. Останній великий концерт відбувся у 2010 році на 15-річчя газети.

У 1996 році Дмитро Гордон, погодившись на пропозицію гендиректора телекомпанії «ТВ-Табачук» Вадима Табачука, почав вести цикл інтерв'ю, який згодом назвав «В Гостях у Дмитра Гордона». Програма свого часу виходила на «Першому національному», «Тонісі», «Центральному каналі», 3s.tv та «112 Україна».

2008 року керівництво «Першого національного» зняло програму Гордона з ефіру через її в основному російськомовних героїв (за ліцензією, 97 % ефірного мовлення «Першого національного» мало бути українською мовою, 3 % — іншими)[25]. Програма повернулася на канал у 2010 році[26], але у 2015 році її закрили за рішенням керівництва. Тодішній голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія заявив, що у нього з Гордоном було різне бачення щодо формату та героїв програми[27].

Наприкінці листопада 2013 року створив суспільно-політичне інтернет-видання «ГОРДОН»[28]. Головним редактором видання стала дружина Гордона Олеся Бацман, яка до цього працювала редактором програми Савіка Шустера[29]. Видання запустили раніше запланованого через акції протесту в Україні, які почалися після відмови тодішньої влади від процесу євроінтеграції[28].

У лютому 2017 року на проросійському телеканалі «112 Україна» запущено авторський проєкт «Гордон», що чергувався з випусками із «Золотої колекції» програми «В гостях у Дмитра Гордона».

16 травня 2019 року оголосив, що разом з дружиною Олесею Бацман припиняє співпрацю з проросійським телеканалом «112 Україна» через вплив на нього олігарха, кума російського президента Володимира Путіна Віктора Медведчука[30]. Гордон заявив, що не з'являтиметься в ефірі «112 Україна» ні як ведучий, ні як гість. У травні-червні повідомив, що не братиме участі в програмах телеканалів NewsOne і ZIK, пов'язаних з оточенням Медведчука[31].

У 2019 році на проросійському телеканалі «НАШ», що належить колишньому нардепу-регіоналу Євгенію Мураєву, вийшло кілька випусків програми Гордона.

Гордон періодично виступає з творчими вечорами та є гостем токшоу на телебаченні. З 2017 до 2019 року проводив творчі вечори в Києві і шести обласних центрах України — Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі, Вінниці, Дніпрі, — а також в Кривому Розі, де відповідав на питання і співав[32].

У 2019 році інтерв'ю з Гордоном записав російський журналіст Юрій Дудь. Станом на травень 2023 це відео на YouTube подивилися понад 33 млн разів[33]. Інтерв'ю з Гордоном входить до п'ятірки найпопулярніших інтерв'ю на каналі Дудя. За кількістю переглядів його випереджають тільки програми з російським актором Дмитром Нагієвим, російською телеведучою Анастасією Івлєєвою і російським опозиціонером Олексієм Навальним.

За підсумками 2021 року Гордон очолив рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні[34]. Згідно з результатами дослідження, яке провела міжнародна неурядова організація Internews за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 18 % респондентів відповіли, що читають чи дивляться соцмережі Гордона. Друге місце посів Дудь (11 %), третє — український телеведучий та волонтер Сергій Притула (10 %).

За підсумками 2022 Гордон знову потрапив у топ-3 цього рейтингу[35]. 16 % опитаних українців відповіли, що у 2022 році у соцмережах читали та дивилися Притулу, друге та третє місця розділили Гордон і колишній радник Офісу президента України, блогер Олексій Арестович, за ними у соцмережах стежили по 10 % респондентів.

Політика[ред. | ред. код]

Переміг на виборах депутатів Київської міської ради, що відбулися у травні 2014 року. Балотувався у 38-му виборчому окрузі (Поділ) як самовисуванець.[36] У жовтні 2015 року його переобрали в цьому ж окрузі[37].

7 липня 2016 року спочатку проголосував за перейменування на проспект Бандери Московського проспекту в Києві. Ввечері відкликав свій голос, бо вважав, що цього пункту там немає, написавши відповідну заяву, та попросив зарахувати його проти з формулюванням: «Проспекту Бандери в Києві не має бути».[38]. Пояснив своє рішення так: «… ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали на честь комуністичних тиранів, убивць і ідолів, то тепер — на честь нацистів та їхніх прихвоснів» Гордон був єдиним депутатом Київради, який тоді не підтримав цього перейменування[39].

10 листопада 2016 року Гордон за власної ініціативи склав повноваження депутата Київради[40]. Він сказав, що обурений «деструктивною, руйнівною поведінкою» деяких депутатів і фракцій у міськраді, що багато депутатів відстоюють не інтереси киян, а власні інтереси, й намагаються «набити собі кишені», тому він не хоче брати в цьому участі.

У 2014 році балотувався у Верховну Раду в одномандатному виборчому окрузі № 220 в Києві як самовисуванець. З 25,29 % голосів посів друге місце[41]. Переміг на виборах кандидат від «Народного фронту» Вячеслав Константіновський, який здобув 32,98 % голосів. Константіновський побудував свою виборчу кампанію на гаслі «Продав Rolls-Royce — пішов на фронт», бо, за його словами, виборці більше нічого, крім цієї історії, про нього не знали[42]. Гордон говорив, що на окрузі використовували брудні технології, зокрема, поширювали листівки, на яких у фотошопі Гордона зробили дещо схожим на Константіновського, написали, що вони зведені брати й що Гордон знімає свою кандидатуру на користь «любого брата»[43].

12 січня 2019 року журналіст виклав на своєму YouTube-каналі ролик під назвою «Гордон назвав прізвище найкращого кандидата в президенти України», у якому закликав колишнього начальника Головного управління військової розвідки Міноборони України, ексголову СБУ Ігоря Смешка зареєструватися кандидатом у президенти України на виборах 2019 року[44]. Цей ролик набрав майже 2,2 млн переглядів. Смешко подав документи у Центральну виборчу комісію, його було зареєстровано як самовисуванця[45]. Під час виборчої кампанії Гордон кілька разів запрошував Смешка у свою авторську програму[46][47] й агітував за нього голосувати, проте уточнював, що робить це не як журналіст, а як громадянин[48]. Смешко на виборах посів шосте місце, за нього віддали голоси 6,04 % виборців (понад 1,1 млн осіб)[49]. Президентська кампанія Смешка обійшлася всього у 1,8 млн грн (приблизно $65 тис.)[50][51]. Гордон назвав цю виборчу кампанію найдешевшою в Україні[52]. Комітет виборців України підрахував, скільки грошей на одного виборця витратили тоді кандидати в президенти. Виявилося, що «найдешевшим» був голос виборця Смешка, який обійшовся у 4 грн (для порівняння: найбільше за один голос виборця витратив самовисуванець Роман Насіров — 997 грн)[53].

Під час дострокових парламентських виборів 2019 року Гордон керував штабом партії Смешка «Сила і Честь»[54]. Партія не подолала необхідного п'ятивідсоткового бар'єра — вона набрала 3,82 % голосів[55].

За підсумками 2019 року Смешко увійшов до десятки найпопулярніших запитів українських користувачів Google у розділі «Персона»[56].

У 2021 році записав відео з 64 питаннями-претензіями до Президента України Володимира Зеленського. За аналогією з тими, які Зеленський зачитував Петру Порошенку на дебатах у 2019 році. Жодної реакції Зеленського на відео не було[57].

YouTube-проєкти[ред. | ред. код]

У Гордона два YouTube-канали. Перший — Канал Дмитро Гордон на YouTube журналіст створив 19 червня 2011 року. Другий — Канал «В гостях у Гордона» на YouTube — 20 червня 2012 року.

На першому каналі Гордон публікує інтерв'ю, які він дає іншим журналістам, відеозвернення, випуски програми «Гордон», проводить прямі трансляції з підписниками. На другому каналі оприлюднює інтерв'ю іншими людьми в проєкті «В гостях у Дмитра Гордона».

Станом на січень 2023 року на каналі «Дмитро Гордон» 2,37 млн підписників, на каналі «В гостях у Гордона» — 3,66 млн.[58].

У 2020 році інтерв'ю Гордона з колишнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом потрапило до рейтингу найпопулярніших відео в Україні. Відео «Богдан. Крах Зеленського, Єрмак, кидок Путіна, посадка Порошенка, Коломойський. В гостях у Гордона» посіло четверте місце в рейтингу[59], станом на травень 2023 року його переглянули 7 млн разів[60]. Інтерв'ю Гордона з самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком 2020 року потрапило до найпопулярніших відео у білоруському YouTube[61].

У 2021 році інтерв'ю Гордона знову потрапило до десятки найпопулярніших в Україні відео, опублікованих у YouTubee[62]. Програма з російським репером Morgenshtern посіла у рейтингу сьоме місце, станом на травень 2023 року відео набрало 9,4 млн переглядів.

Гордон зробив понад 1100 інтерв'ю[63], зокрема з вісьмома колишніми й чинними президентами: експрезидентами України Леонідом Кравчуком і Віктором Ющенком, а також з чинним президентом Володимиром Зеленським, експрезидентом СРСР Михайлом Горбачовим, експрезидентами Грузії Едуардом Шеварднадзе і Михайлом Саакашвілі, президентом Білорусі Олександром Лукашенком і президентом Молдови Маєю Санду. У 2019 році, ще до президентських виборів в Україні, Гордон записав інтерв'ю з засновником студії «Квартал 95», актором Володимиром Зеленським. У цьому інтерв'ю Зеленський фактично вперше визнав, що балотуватиметься в президенти[64]. Критики називали це інтерв'ю програмним — у ньому Зеленський озвучив свої кроки на посаді президента[65].

За словами Гордона, найпам'ятнішим для нього стало інтерв'ю з радянським художником-карикатуристом Борисом Єфімовим[66]. На момент розмови йому було 107 років, у 108 він помер.

Свої останні інтерв'ю Нонна Мордюкова[67], Борис Єфімов[68], В'ячеслав Тихонов[69] та Едуард Хіль[70] дали Гордону.

Погляди[ред. | ред. код]

Гордон критикує СРСР і заявляє, що зрадів його розвалу. Він вважає, що 70 років, поки існувала радянська держава, були роками «геноциду власного населення»[71]. «Радянський фасад був непоганий, але це була залізна завіса й жорстка система, яка карала за непокору», — сказав журналіст[72].

Гордон підтримував дві революції в Україні — Помаранчеву революцію (2004—2005) і Євромайдан (2013—2014)[73]. 24 листопада 2004 року, після того, як Центральна виборча комісія України оголосила тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича переможцем президентських виборів, Гордон приїхав на «5 канал» і в прямому ефірі закликав українців виходити на Майдан на підтримку опозиційного кандидата Віктора Ющенка[74]. Під час протестів 2014 років він виступав проти переговорів опозиції з тодішнім президентом Віктором Януковичем. "Сьогодні опозиція підписала з Януковичем угоду про дострокові вибори наприкінці року, а я дивуюся: і що, весь цей час президентом моєї країни буде залишатися людина, яка втопила Київ у крові? «На хріна мені такий президент? — кажу я собі, — і така опозиція? А не пішли б вони всі на х…?» — заявив він 21 лютого 2014 року, ще до усунення Януковича від влади[75]. Гордон також закликав привезти Януковича в клітці на Майдан[76].

Кращим президентом в історії України вважає Леоніда Кучму. На думку Гордона, при Кучмі Україна «прожила кращі 10 років із 30 років незалежності»[77].

Послідовно критикує політику президента РФ Володимира Путіна щодо України — анексію Криму й російську агресію на Донбасі. 2019 року в прямому ефірі телеканалу «Росія 1» назвав Путіна «злочинцем»[78], після чого, за словами Гордона, російські федеральні канали припинили запрошувати його на включення[79].

Гордон вважає, що відносини між Росією і Україною налагодяться тільки після того, як РФ поверне Україні захоплені території, «покається за те, що накоїла», й компенсує завдані матеріальні збитки. «Поки Росія цього не зробить, про жодне покращення відносин мови бути не може», — переконаний журналіст[80]. Водночас Гордон підкреслює, що для себе розділяє російську державу й російський народ: російську державу він вважає ворогом і ненавидить[81], а до росіян ставиться добре[82].

Вважає своєю рідною мовою російську, у побуті переважно спілкується російською мовою, володіє українською. На думку Гордона, державною мовою в Україні має бути лише українська. Водночас заявляв, що Росія «не може приватизувати велику російську мову»[82]. За його словами, російська мова — це мова міжнаціонального спілкування, «завдяки якій українці, що розмовляють українською, можуть зрозуміти таджиків, які говорять таджицькою», вона не може бути «носієм ворожої ідеології»[83].

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Наталія[84], з якою має сина Ростислава (1992 р.н.). Ростислав — випускник Київського інституту міжнародних відносин[85], захоплюється фотографією. Від стосунків зі Златою має сина Дмитра (1995 р.н.). Він композитор[86], закінчив Музичний коледж Берклі у Бостоні. Чотириразовий чемпіон Європи з об'єднаних єдиноборств (ката зі зброєю). Друга дружина — Олена, у шлюбі народилися Єлизавета (1999 р.н.) і Лев (2001 р.н.).

Нинішня дружина — Олеся Бацман — колишня редакторка програми «Шустер LIVE» «Савік Шустер Студії»[87], із 2013 року - головна редакторка суспільно-політичного видання «Гордон». У 2012 році у них народилася донька Санта[88], у 2016-му — донька Аліса,[89], у 2019-му — донька Ліана[90].

Інша творчість[ред. | ред. код]

Окрім випуску програм, Гордон видає книги з власними інтерв'ю (уже вийшло 55 книг, зокрема, восьмитомник «Герои смутного времени»). За словами журналіста, загалом він планує видати 58 книг[91], після чого припинить цим займатися.

Крім журналістики, Гордон захоплюється естрадою. Записав приблизно 100 пісень, випустив сім альбомів і зняв вісім кліпів (із Валерієм Леонтьєвим, Олександром Розенбаумом, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Наталією Бучинською і сольних).

Книги[ред. | ред. код]

  • 1989 — «Александр Заваров»;
  • 1989 — «Сборная СССР – вице-чемпион Европы»;
  • 1990 — «На полпути к вершине»;
  • 1992 — «Анатолий Кашпировский»;
  • 1992 — «Серафима»;
  • 1992 — «Молчание — золото»;
  • 1994 — «Герои смутного времени» (в трёх томах);
  • 1999 — «Моя душа страдает смертельно…» Беседы с Кашпировским;
  • 2003 — «Герои смутного времени» (в восьми томах);
  • 2004 — «Звёзды эстрады»;
  • 2004 — «Звёзды спорта»;
  • 2004 — «Звёзды политического небосклона»;
  • 2004 — «Звёзды театра и кино»;
  • 2004 — «Лица Украины»;
  • 2004 — «В гостях у Дмитрия Гордона» (в двух томах);
  • 2005 — «С глазу на глаз»;
  • 2006 — «Как на духу»;
  • 2006 — «Диалог длиною в жизнь»;
  • 2006 — «По душам»;
  • 2006 — «Начистоту»;
  • 2006 — «Начистоту (дополненное издание)»;
  • 2006 — «Поговорим»;
  • 2007 — «Без купюр»;
  • 2007 — «О том, о сём»;
  • 2007 — «Тет-а-тет»;
  • 2008 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2009 — «Без ретуши и глянца»;
  • 2009 — «От печали до радости»;
  • 2009 — «Слово за слово»;
  • 2009 — «Высота одиночества»;
  • 2010 — «Сын за отца»;
  • 2010 — «Под увеличительным стеклом»;
  • 2010 — «Между прошлым и будущим»;
  • 2010 — «Виктор Суворов. Исповедь»;
  • 2011 — «Беспокойная память»;
  • 2012 — «Момент истины»;
  • 2012 — «Далёкое близкое»;
  • 2012 — «Десять часов в Лондоне. Березовский. Буковский. Суворов»;
  • 2013 — «Мужской разговор»;
  • 2013 — «Без утайки»;
  • 2013 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2014 — «Души отдушина»;
  • 2014 — «Правда о России и Путине»;
  • 2014 — «Виктор Суворов: исповедь перебежчика»;
  • 2014 — «Свет и тень»;
  • 2015 — «Святое и грешное»;
  • 2015 — «Не напоказ»;
  • 2016 — «Между строк»;
  • 2017 — «Память сердца»;
  • 2017 — «Прикосновение»;
  • 2017 — «Как перед Богом»;
  • 2018 — «На перепутье»;
  • 2018 — «Украинский излом»;
  • 2018 — «Проникновение»;
  • 2019 — «Зеленский и…».

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 2006 — «А ми удвох»
  • 2006 — «Вперше»
  • 2006 — «Я улыбаюсь тебе»
  • 2006 — «Маета»
  • 2006 — «Чужая жена»
  • 2012 — «Все еще впереди»
  • 2014 — «Река надежды»

Відеокліпи[ред. | ред. код]

2009 року Гордон знявся в епізодичній ролі у фільмі російського режисера Іллі Хржановського «Дау» про життя відомого радянського фізика Льва Ландау. Журналіст зіграв комбрига Червоної армії[92]. У 2021 році знявся в українській комедії «Сусідка», у якій зіграв самого себе[93].

Інтернет-меми[ред. | ред. код]

Гордон — автор кількох російськомовних мемів. Один з них стосується фрази «Я тобі кадик вирву, сука». Її журналіст сказав у березні 2019 року під час публічного конфлікту з представниками партії ВО «Свобода», які йому погрожували[94]. Після цієї фрази, за словами Гордона, багато хто почав цікавитися, як виривати кадик, і він записав спеціальне відео на цю тему[95], яке теж стало вірусним[96][97].

У грудні 2020 року під час інтерв'ю з російським бізнесменом та опозиціонером Михайлом Ходорковським Гордон запитав, у яких умовах той перебував під час свого 10-річного ув'язнення. Цей діалог спровокував сотні мемів і фотожаб[98][99][100]:

Дмитро Гордон: У яких умовах ви сиділи?

Михайло Ходорковський: Барак.

Дмитро Гордон: Обама…

Михайло Ходорковський: Ну типу…

У лютому 2021 року Гордон дав інтерв'ю білоруському опозиційному YouTube-каналу «Країна для життя»[101]. ЗМІ звернули увагу, що в інтерв'ю він за 30 секунд три рази пожартував у стилі «Барак? Обама!»[102]:

Євген Соленко: Не будемо вас затримувати, але є одне питання…

Дмитро Гордон: І за це вам спасибі. А то бачите в Білорусі як затримують.

Євген Соленко: Це так. Але точно не так довго! Одне питання. Таке, напевно, особисте, цікаве. Потрібна ваша порада (в оригіналі російською — совет).

Дмитро Гордон: Совет да любовь.

Євген Соленко: Так, на цьому можна й закінчити. Дуже дякую, Дмитре, але я все ж уточню. Я спостерігаю за вашою роботою дуже давно, стежу за вами…

Дмитро Гордон: Я знав, що за мною хтось стежить.

Журналіст стверджує, що жарт про Обаму не був заготовлений і що він нерідко вдається до такого прийому в інтерв'ю, щоб розслабити й «перемкнути» співрозмовника[103].

За словами журналіста, він не міг уявити, що цей жарт стане таким популярним у мережі[103]. Про подібне заявив і Ходорковський[104].

2020 року Гордон запустив інтернет-магазин Gordon Shop, де продає речі зі своїм зображенням і висловлюваннями[105].

У липні 2021 року колишній генеральний продюсер телеканалу «Наш» Євген Дудник під творчим псевдонімом Жетон дебютував у ролі співака й присвятив свою першу пісню Гордону і його мему про кадик[106]. У кліпі знявся і сам журналіст.

Критика[ред. | ред. код]

Досить часто Гордон ставав об'єктом критики з різних причин: він брав компліментарні інтерв'ю у Поклонської та Гіркіна, дружив з багатьма путіністами та українофобами, у тому числі з Кобзоном, працював на проросійському каналі Євгена Мураєва «Наш». Часто він змінює свою позицію, через що багато хто його звинувачує в опортунізмі та безпринципності.

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Наталія Поклонська й Ігор Гіркін[ред. | ред. код]

11 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з українофобкою, українською колаборанткою з Росії, так званою «прокуроркою» тимчасово окупованого РФ Криму Наталією Поклонською.

18 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з російським терористом в міжнародному розшуку Ігорем Гіркіним, який на той час підозрювався у причетності до збиття Boeing 777 рейсу MH17.[107] Суд у Нідерландах 17.11.2022 року визнав Ігоря Гіркіна винними у справі про збитий над Донбасом Боїнг, вирок — довічне ув'язненя.

Гордона критикували за легітимізацію ворогів України та компліментарні інтерв'ю.[108][109][110][111][112][113][114][115][116][117]

18 травня 2020 року Гордон заявив, що його інтерв'ю з Гіркіним та інтерв'ю з Поклонською були зроблені «у співдружності з українськими спецслужбами» і їх записи вже передані до Гаазького суду й будуть використані як «свідчення» у справі про анексію Криму і розв'язування війни на Донбасі.[117][118]

19 травня 2020 року у СБУ заявили, що інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним є особистою ініціативою Гордона.[119][120][121][122]

8 червня 2020 року стало відомо, що суд у справі щодо збиття літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році має намір долучити до справи інтерв'ю Гордона з колишнім ватажком бойовиків «ДНР» Гіркіним.[123][124]

Конфлікт із Соловйовим[ред. | ред. код]

З 2019 року триває публічна заочна перепалка Гордона з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим.

Вона почалася у вересні 2019 року, коли Соловйов в ефірі своєї програми на телеканалі «Росія 1» розкритикував заяву Гордона про існування "плану «Новоросія»: за інформацією українського журналіста, у 2014 році Росія планувала захопити частину південних і східних областей України, але план провалився[125]. Соловйов сказав, що це наклеп, тому українського журналіста потрібно судити за сказане, що він його зневажає і що Гордон «ганьбить хороше єврейське прізвище»[126].

Гордон у відповідь назвав Соловйова «запеклим пропагандистом» і розцінив сказане на свою адресу як «орден». Журналіст порадив Соловйову подивитися на свої руки, оскільки на них «кров українців і росіян, які під впливом його брехливої, мерзенної пропаганди пішли воювати один проти одного», і припустив, що російський телеведучий любить «не так Росію, як купюри із зображеннями американських президентів»[127].

Після цього Соловйов неодноразово ображав українського журналіста, називав його «бездарністю»[128], «мерзотником», «негідником»[129], «мерзотою нацистською»[130], «дегенератом» і «ідіотом», дорікав за використання російської мови[131].

Після згадок в ефірі Гордон записував відеовідповіді Соловйову. Український журналіст говорив, що в його розумінні Соловйов — «людина абсолютно без принципів», для якої головне — гроші[132], що після «сраних програм» телеведучого на Донбасі гинуть українські військовослужбовці, називав його «лідером російських інформаційних спецзагонів»[133], «скотиною», «негідником» і «злочинцем»[134], а також висловлював думку, що Соловйов потребує «невідкладної медичної допомоги»[135].

Гордон зазначав, що йому «навіть приємно», що Соловйов постійно згадує його в ефірах. «Якщо таке гівно говорить погано про мене, значить, я не зовсім пропаща людина», — сказав Гордон у травні 2020 року[136].

У липні 2020 року український журналіст присвятив Соловйову пісню «Італійський партизан», створену за мотивами композиції «Комарово» Ігоря Ніколаєва. У ній він назвав Соловйова «вечірнім мудозвоном» і «солов'їним послідом»[137]. На початку 2021 року YouTube заблокував відео «Італійський партизан», яке до того моменту подивилися понад 1 млн разів. Гордон розповів, що отримав претензію від Ніколаєва за порушення авторських прав[133], і припустив, що Ніколаєв надіслав скаргу на прохання Соловйова.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гордон о Боге: "Ничего "там" нет!" на YouTube
  2. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон продемонстрировал две Золотые кнопки ютуба на YouTube
  3. ↑ Пишет и показывает Дмитрий Гордон. [Архівовано 8 листопада 2020. у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Гордон обратился к Путину, Зеленскому и российским матерям (рос.). Процитовано 17 лютого 2023. 
  5. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о своей учебе в школе на YouTube
  6. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон: Школу я закончил в 15 лет на YouTube
  7. ↑ Дмитрий Гордон: «Я люблю выполнять законы. Когда ты выполняешь законы, ты неуязвим». [Архівовано 2021-07-09 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о том, почему не вступил в Компартию и об открытом архиве КГБ СССР в Киеве на YouTube
  9. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о том, богатый ли он человек и о заработках и расходах на YouTube на YouTube
  10. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами BigMoney #95 на YouTube
  11. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон. Как заработать миллион в Украине. "Жирный Бизнес" на YouTube
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  13. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Реклама пирамидок Ю-Шинсе от Гордона на YouTube
  14. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Биография афериста Гордона - слуги олигарха Ахметова на YouTube
  15. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон — не шахрай, він — мародер. За його плечима — цілий цвинтар обманутих людей, — «Розрив» на YouTube
  16. ↑ Дмитро Гордон: «Я рекламував «золоту піраміду», бо вважаю це геніальним винаходом». Радіо Свобода. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2021. 
  17. ↑ Супрун: МОЗ ніколи не видавало ліцензії для «золотих пірамідок». Радіо Свобода. 16 серпня 2019. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. 
  18. ↑ Новим міністром охорони здоров’я може стати Михайло Радуцький. Хто це? (Спойлер: він заснував «Борис», вижив у цунамі та спілкувався з екстрасенсом). Бабель (інтернет-видання). 1 серпня 2019. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. 
  19. ↑ ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами | BigMoney #95. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 31 липня 2020. 
  20. ↑ «Це не мої команди, у яких грають легіонери. Я розумію, навіщо вони тут». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020. 
  21. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон: Я единственный в СССР, кто после строительного института получил распределение в газету на YouTube
  22. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Дмитрий Гордон: большие деньги, «Бульвар», уроки Кашпировского и дружба с президентами. Интервью изданию «Бабель» на YouTube
  23. ↑ Сайт газеты «Бульвар Гордона». Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 29 липня 2011. 
  24. ↑ Гордон покинув посаду головного редактора газети «Бульвар Гордона» і став головою наглядової ради сайта «ГОРДОН». Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020. 
  25. ↑ Довженко, Отар (27 червня 2008). Нічого особистого. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  26. ↑ Дмитро Гордон повертається на Перший національний. detector.media (укр.). 22 квітня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  27. ↑ [1] [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.] Зураб Аласания у соцмережі «Facebook»
  28. ↑ а б Дмитро Гордон запускає суспільно-політичне видання (ДОПОВНЕНО). detector.media (укр.). 23 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  29. ↑ Алеся Бацман: «Пять лет на всех эфирах Савика Шустера я сидела у него в „ухе“». [Архівовано 2020-07-16 у Wayback Machine.] (рос.)
  30. ↑ Дмитро Гордон і Олеся Бацман ідуть з каналу «112 Україна» через Віктора Медведчука. detector.media (укр.). 16 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  31. ↑ Гордон заявив, що після купівлі ZIK оточенням Медведчука не буде з'являтися в ефірі цього телеканала. ГОРДОН (укр.). 14 червня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  32. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Творческий вечер Дмитрия Гордона "Глаза в глаза" в Харькове и Днепре на YouTube
  33. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон - Украина, Россия, Ukraine, Russia (English subs) на YouTube
  34. ↑ Гордон, Дудь і Притула очолили рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні: хто потрапив у 20-тку. 24.tv (укр.). 17 листопада 2021. Процитовано 23 травня 2023. 
  35. ↑ Притула, Гордон і Арестович – найпопулярніші блогери в Україні – опитування. gordonua.com (укр.). 29 листопада 2022. Процитовано 23 травня 2023. 
  36. ↑ Луценко, Андрейко, Назарова, Матузко та Гордон проходять до Київради — офіційні дані. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 19 червня 2014. 
  37. ↑ Korrespondent.net. Выборы 2015: Кто прошел в Киевсовет (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017. 
  38. ↑ Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4.
  39. ↑ Гордон о переименовании Московского проспекта в проспект Бандеры: Я был единственным депутатом Киевсовета, который проголосовал против / ГОРДОН. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 28 травня 2020. 
  40. ↑ Гордон добровольно сложил полномочия депутата Киевсовета. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017. 
  41. ↑ Одномандатний виборчий округ № 220 (м. Київ). Результати голосування [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
  42. ↑ Кандидат пояснив, чому погодився на рекламу з Ролс-Ройсом і для чого йде у ВР. Українська правда (укр.). 7 жовтня 2014. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  43. ↑ Двали, Наталия (28 жовтня 2014). Гордон: У страны, которая искренне выходит на Майдан, а после продает голоса на выборах, нет будущего. ГОРДОН (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  44. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон назвал фамилию лучшего кандидата в президенты Украины на YouTube
  45. ↑ Вибори 2019: хто кандидати в президенти?. BBC News Україна (укр.). 10 січня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  46. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  47. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  48. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Дмитрий Гордон на телеканале ZIK. 22.01.2019 на YouTube
  49. ↑ Центральна виборча комісія. Вибори Президента України 2019, результати голосування 31.03.2019. Архів оригіналу за 23.04.2019. Процитовано 12.07.2021. 
  50. ↑ Роман Романюк, Эльдар Сарахман (13 червня 2019). "Я сказал Смешко:" Если вы не пойдете, пойду я... "– Дмитрий Гордон. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  51. ↑ Елена Зварыч (2019-04-8). Генеральный прорыв. В чем секрет успеха Смешко и удастся ли ему получить «золотую акцию» в Верховной Раде. Фокус (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  52. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о результате Смешко на президентских выборах на YouTube
  53. ↑ Ольга Кириленко (2019-04-2). КВУ: Порошенку один голос коштував 141 гривню, Зеленському — 16, Смешку — 4. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  54. ↑ Гордон очолив передвиборний штаб партії Ігоря Смешка. detector.media (укр.). 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  55. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 12 липня 2021. 
  56. ↑ Google представляє топ-запити 2019 року в Україні. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 10 грудня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  57. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон напрямую обратился к Зеленскому и озвучил 64 главные претензии к нему на YouTube
  58. ↑ YouTube-каналы Гордона получили по "Золотой кнопке" за более 2 млн подписчиков. Видео. ГОРДОН (рос.). 2020-5-27. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  59. ↑ Що дивилися в Україні на YouTube в 2020 році. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  60. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Богдан. Крах Зеленского, Ермак, кидок Путина, посадка Порошенко, Коломойский. В гостях у Гордона на YouTube
  61. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Лукашенко. Ссоры с Путиным, Тихановская, "Вагнер", Зеленский, Порошенко, Крым. В гостях у Гордона на YouTube
  62. ↑ Oфіційний Блоґ — Google Україна: Що дивилися в Україні на YouTube в 2021 році. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. 
  63. ↑ Дмитрий Гордон: Каждое утро Путин видит в зеркале Гитлера // Вдох-выдох на YouTube
  64. ↑ "Зеленский: Если меня выберут президентом, сначала будут обливать грязью, затем – уважать, а потом – плакать, когда уйду. ГОРДОН (рос.). 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 12 липня 2021. 
  65. ↑ Скляревська, Гала (28 грудня 2018). "О чем не спросил Гордон у Зеленского-кандидата. detector.media (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  66. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о своих самых запомнившихся интервью на YouTube
  67. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Нонна Мордюкова. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  68. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Борис Ефимов. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  69. ↑ «БУЛЬВАР ГОРДОНА», № 5 (145) 2008. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  70. ↑ Эдуард Хиль (2011) на YouTube
  71. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о том, есть ли за что любить СССР и о мавзолее Ленина на YouTube
  72. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о том, почему так не любит СССР на YouTube
  73. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о причинах, по которым украинцы выходят на Майдан и отличиях первого и второго Майданов на YouTube
  74. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Дмитрий Гордон призывает украинцев выйти на Майдан, 2004 год на YouTube
  75. ↑ "Гордон: На хрена мне такой президент и такая оппозиция, а не пошли бы они все на х...?. ГОРДОН (рос.). 2014-2-21. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  76. ↑ "Гордон: Януковича нужно в клетке привезти на Майдан. ГОРДОН (рос.). 2014-2-24. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  77. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о сексизме, политиках с будущим, Кучме и Тимошенко-премьере на YouTube
  78. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон на канале "Россия 1": Путин — преступник! на YouTube
  79. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о том, почему его перестали звать на российские каналы на YouTube
  80. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон: Россия должна вернуть Крым и Донбасс Украине. НАШ 12.11 на YouTube
  81. ↑ "Гордон: Я ненавиджу державу Росія. За хамство великодержавне, за шовінізм і за те, що лізе в інші країни насаджувати свій нікчемний спосіб життя. ГОРДОН (укр.). 2020-12-3. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  82. ↑ а б YouTube full-color icon (2017).svg Гордон о русских, русском языке, российской власти и "русском мире" на YouTube
  83. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон: Русский – не язык страны агрессора, а язык межнационального общения на YouTube
  84. ↑ Каспарова, Юлія (21 листопада 2021). Дмитро Гордон вперше зізнався, хто була його першою дружиною. ТСН (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. 
  85. ↑ Чьи дети учатся в КИМО. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 23 липня 2011. 
  86. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Сын Гордона Дмитрий. Школа-тюрьма, Голливуд, работа со Стрейзанд, черный пояс. В гостях у Гордона на YouTube
  87. ↑ «Гордость страны». Как мы, только лучше. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 27 червня 2013. 
  88. ↑ Кто из телезвезд стал родителем В 2012 году. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 27 червня 2013. 
  89. ↑ У известного телеведущего, редактора и писателя Дмитрия Гордона родился шестой ребенок. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 4 серпня 2016. 
  90. ↑ ГОРДОН СТАВ БАТЬКОМ УСЬОМЕ - ЗМІ. ТаблоID. 13 жовтня 2019. Процитовано 23 травня 2023. 
  91. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  92. ↑ "Гордон: Добкин и Шуфрич были мною расстреляны. Лично. GORDONUA.COM (рос.). 14 листопада 2016. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021. 
  93. ↑ Віолетта Орлова (22 лютого 2019). Мішина, Гордон і не тільки: вийшов трейлер української комедії "Сусідка" (фото, відео). УНІАН (укр.). Процитовано 23 травня 2023. 
  94. ↑ Главред (19 березня 2019). "Я тебе кадык вырву, с*ка": Гордон после скандала с Фарион жёстко ответил на угрозы. Главред (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  95. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Гордон показывает, как правильно вырвать кадык на YouTube
  96. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Кадык и Обама. Дурнев и Дантес троллят Гордона на YouTube
  97. ↑ gazeta.ua (22 грудня 2020). "Гордон продемонстрував, як правильно виривати кадик: відео. gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  98. ↑ "Барак Обама": Гордон підірвав мережу невдалим жартом на інтерв'ю з Ходорковським – меми. 24.tv (укр.). 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  99. ↑ Новий мем: Гордон, який жартує занадто буквально про бараки і Обаму — відео. nv.ua (укр.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 22 липня 2021. 
  100. ↑ Meduza (23 грудня 2020). Дмитрий Гордон то ли неудачно, то ли гениально пошутил во время беседы с Михаилом Ходорковским. Внимание на лицо Ходорковского. meduza.io (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  101. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  ДМИТРИЙ ГОРДОН - В Беларуси намечается прощание с советской властью. на YouTube
  102. ↑ Дмитрий Гордон за 30 секунд выдал сразу три шутки в стиле «Барак? Обама!». Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  103. ↑ а б Павел Заяц (29 грудня 2020). "Это не домашняя заготовка": Гордон объяснил знаменитую шутку про Обаму. segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  104. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 22 липня 2021. 
  105. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  106. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg ЖЕТОН — Жизнь без кадыка (feat. Дмитрий Гордон) / Премьера, 2021 на YouTube
  107. ↑ MH17: Four charged with shooting down plane over Ukraine. BBC News (англійською). 19 червня 2019. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. 
  108. ↑ Кокотюха, Андрій (7 червня 2020). Гордон як ліквідатор жанру інтерв’ю. detector.media. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. 
  109. ↑ Казанжи, Зоя (14 травня 2020). Що не так з інтерв'ю Гордона з Поклонською. nv.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. 
  110. ↑ Комісія з журналістської етики негативно оцінила скандальні інтерв’ю Гордона. Укрінформ. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. 
  111. ↑ «Спецоперація» Гордона і російська пропаганда: експерти розповіли, як подібні інтерв’ю впливають на українців. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 червня 2020. 
  112. ↑ “Чи не пора йому взяти інтерв’ю в Бузини?” Реакція соцмереж на ефір Гордона з Гіркіним. Новинарня. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. 
  113. ↑ Казарін, Павло (12 травня 2020). Дмитро Гордон взяв інтерв’ю у Наталі Поклонської. Що це було?. Українська правда (російською). Архів оригіналу за 13 травня 2021. 
  114. ↑ Інтерв'ю Гордона з Поклонською: ляпас Україні чи право журналіста. BBC News Україна. 12 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020. 
  115. ↑ Реакції на інтерв'ю Гордона з Поклонською: від «пропіарив воєнного злочинця» до «нічого не порушив». Радіо Свобода. 13 травня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2020. 
  116. ↑ Інтерв’ю Гордона з Гіркіним: як реагують в Україні та у Росії – випуск новин. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020. 
  117. ↑ а б І назвав «інтелектуалом». Гордон записав інтерв'ю з колишнім ватажком бойовиків на Донбасі Гіркіним — під його офіс прийшли протестувати. nv.ua. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. 
  118. ↑ Гордон заявив, що брав інтерв’ю за сприяння спецслужб, а флешки надіслав у Гаагу. Українська правда. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. 
  119. ↑ Інтерв'ю з Гіркіним і "флешки в Гаазі". У СБУ розповіли, чи співпрацював з ними Гордон. suspilne.media. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. 
  120. ↑ У СБУ відповіли, чи працювали з Гордоном щодо інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2020. 
  121. ↑ СБУ: інтерв’ю з Поклонською та Гіркіним є ініціативою Дмитра Гордона. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2020. 
  122. ↑ СБУ: Інтерв'ю Гордона з Гіркіним є його власною ініціативою | DW | 19.05.2020. Deutsche Welle. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 26.05.2021. 
  123. ↑ Суд Нідерландів долучить до справи MH17 інтерв'ю Гіркина Гордону. hromadske.ua. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021. 
  124. ↑ MH17: суд Нідерландів долучить до справи інтерв'ю Гіркіна Гордону - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. 
  125. ↑ "Украинский журналист осудил Соловьева за «поганый язык и поганые мысли». lenta.ru (рос.). 2019-10-2. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021. 
  126. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Воскресный вечер с Владимиром Соловьёвым от 29.09.19 на YouTube
  127. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Гордон – Соловьёву: Лично вы, ваш поганый язык и поганые мысли, виновны в гибели сотен, тысяч людей на YouTube
  128. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Истерика Соловьёва на песню Гордона и ответ Гордона на YouTube
  129. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  «Негодяй и МЕРЗАВЕЦ»: Соловьёв резко ответил на обвинения украинского журналиста Дмитрия Гордона на YouTube
  130. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Соловьёв без церемоний ответил Гордону: "Я презираю тебя и твоих хозяев!" на YouTube
  131. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон заявил, что его интервью с Поклонской было нужно СБУ // Вечер с Соловьёвым от 19.05.20 на YouTube
  132. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Гордон – Соловьёву: Наши пацаны погибли от рук тех, кто после твоих сраных программ пошли их убивать на YouTube
  133. ↑ а б YouTube full-color icon (2017).svg Забаненная песня Гордона о Соловьёве снова в ютубе. Посмотрел сам – передай другому на YouTube
  134. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg  Гордон: Соловьёв – пиараст в чистом виде на YouTube
  135. ↑ YouTube full-color icon (2017).svg Соловьёв, в понедельник жди! Гордон ответил Соловьёву на его истерику в эфире на YouTube
  136. ↑ "Гордон відповів Соловйову: Вово, не сци! Відео. GORDONUA.COM (укр.). 2020-5-26. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021. 
  137. ↑ "Італійський партизан: Гордон присвятив пісню кремлівському пропагандисту Соловйову — відео. nv.ua (укр.). 2020-6-14. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 липня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гордон Дмитро Ілліч
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гордон Дмитро Ілліч
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гордон_Дмитро_Ілліч&oldid=39594714