Гордон Дмитро Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гордон.
Дмитро Ілліч Гордон
Ім'я при народженні Дмитро Ілліч Гордон
Народився 21 жовтня 1967(1967-10-21) (56 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР→Україна Україна
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, інтерв'юер, телеведучий, письменник
Відомий завдяки засновник проєкту «Гордон»
Alma mater Київський інженерно-будівельний інститут
Знання мов українська і російська
Роки активності 1991 — тепер. час
Посада депутат Київської міськради (2014—2016)
Партія безпартійний
Конфесія ітсизм[1]
Батько Ілля Якович Гордон
Мати Міна Давидівна Гордон
У шлюбі з Олеся Бацман
Діти Ростислав (1992), Дмитро (1995), Єлизавета (1999), Лев (2001), Санта (2012), Аліса (2016), Ліана (2019)
Автограф
Нагороди
Золота кнопка YouTube Срібна кнопка YouTube
Сайт gordonua.com

Депутат Київської міської ради
7-ого/8-ого скликань
самовисуванець 25 травня 2014 — 10 листопада 2016

Дмитро́ Іллі́ч Гордо́н (нар. 21 жовтня 1967, Київ, Українська РСР, СРСР) — український журналіст, телеведучий, редактор газети «Бульвар Гордона» (1995—2019), засновник інтернет-видання «Гордон», власник двох «Золотих кнопок YouTube» за кількість підписників на його YouTube-каналах «Дмитрий Гордон» і «В гостях у Гордона», що перевищує 2 мільйони[2]. У 2014—2016 роках — депутат Київської міськради.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився 21 жовтня 1967 року в Києві в Жовтневій лікарні в сім'ї інженера-будівельника Іллі Яковича та інженера-економіста Міни Давидівни (1939—2018).

Перший рік життя провів разом із батьками та бабусею в комунальній квартирі в нині знесеному трьохповерховому будинку на площі Українських Героїв (Велика Васильківська вулиця, 22). В інтерв'ю Гордон не раз згадував, що у квартирі жило багато сімей, а єдиний туалет був розташований у дворі й кишів щурами[3]. У 1968 році сім'я переїхала в окрему квартиру за адресою вулиця Академіка Корольова, 15-А (нині вулиця Героїв Космосу, 15-А), квартира 20[4]. У 1980 році сім'я знов переїхала — на Оболонь, у будинок за адресою вулиця Героїв Дніпра, 22, квартира 61.

Навчався у київських школах № 205 і № 194.[5] За словами Гордона, у третьому класі вів уроки на прохання учительки й ставив своїм однокласникам оцінки в журнал[6]. У п'ятому класі написав листи 100 артистам із проханням надіслати йому їхні фотографії з дарчим написом. Йому відповіли двоє: співаки Леонід Утьосов і Йосип Кобзон.[7] Школу закінчив у 15 років, оскільки в шостому класі не вчився: програму здав екстерном.

Освіта та служба в армії[ред. | ред. код]

1983 року вступив до Київського інженерно-будівельного інституту. Усі п'ять років навчання, за його спогадами, пройшли в муках, оскільки займався не своєю справою.

Після третього курсу Дмитра Гордона призвали до Радянської армії, де він відслужив два роки: спочатку в 195-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11883) в селі Медведь Шимського району Новгородської області, з якої вийшов сержантом, а потім — в 186-й навчальній ракетній бригаді (в/ч 11596) в околицях міста Луги Ленінградської області, у ракетних військах оперативно-тактичного призначення.

З армії прийшов кандидатом у члени КПРС, але, розчарувавшись у партії, вступати до неї відмовився.[8]

Бізнес[ред. | ред. код]

Гордон називає себе заможною людиною[9]. За словами журналіста, перші великі гроші він заробив наприкінці 1980-х: він влаштовував концерти зірок шоу-бізнесу. В інтерв'ю бізнесменові Євгену Черняку він розповів[10], як працювала схема: наприклад, концерт проводили в київському Палаці спорту, який вміщував 10 тис. осіб. Квитки коштували до 10 рублів, до 20 % прибутку, відповідно до закону про кооперацію, треба було віддати державі, решту суми розподіляли між артистом, адміністрацією, касирами, а також із неї покривали витрати на рекламу та оренду. Гордон стверджує, що у 1989—1991 роках у нього в квартирі «стояли мішки з грошима»[11]. Пізніше зароблені у такий спосіб гроші він вклав у нерухомість — квартири й торгові площі, які він продає або здає в оренду.

В останній публічній декларації[12], яку Гордон подав 2017 року як депутат Київської міськради, він вказав, що йому належить 14 квартир, а також торгова й офісна нерухомість у Києві.

Псевдомедицина[ред. | ред. код]

У 1990-х і 2000-х роках Гордон рекламував «Золоті піраміди Ю-Шинсе», які, як стверджують критики, не мали жодного лікувального ефекту[13][14][15]. Водночас сам журналіст піраміду «Ю-Шинсе» називав офіційно запатентованим медичним приладом, за допомогою якого зцілився його друг[16]. Піраміди «Ю-Шинсе» — металеві пірамідки, які потрібно одягати на голову. Гордон переконаний, що через «енергію форми» вони можуть лікувати різні хвороби й покращувати тиск[17]. «Бульвар Гордона» неодноразово рекламував «Шилентин», заявлений як ліки від раку, гепатиту, діабету, туберкульозу та герпесу. За інформацією Радіо Свобода, Антимонопольний комітет визнав препарат дієтичною добавкою без лікувальних властивостей. «Шилентин» як і «Золоті піраміди Ю-Шинсе» виробляла компанія «Сілверхорст», керівником якої був знайомий Гордона, видавець його газети. За словами Гордона, препарати мали ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, а за рекламу має відповідати не головний редактор, а рекламний відділ.[18]

Журналіста також критикували за організацію масових зустрічей людей із різними екстрасенсами, ворожками і астрологами, наприклад, Анатолієм Кашпіровським, Аланом Чумаком та іншими. В інтерв'ю Євгену Черняку Гордон сказав, що переважно на гастролях цих людей і зірок шоубізнесу заробив свій перший капітал і успішно вклав його у нерухомість[16].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Журналістика[ред. | ред. код]

На другому курсі інституту почав писати статті в провідні київські газети. Перше інтерв'ю взяв 1984 року у свого кумира — легендарного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Леоніда Буряка. Його надрукувало видання «Молодогвардієць», яке виходило у Ворошиловграді (тепер — Луганськ). А перше інтерв'ю в київській пресі було опубліковано в газеті «Комсомольское знамя» з відомим радянським і українським форвардом Ігорем Бєлановим.[19] За час навчання у виші публікувався у найкращих українських газетах — «Вечернем Киеве», «Комсомольском знамени», «Молоді України», «Спортивній газеті», «Радянській Україні», «Правде Украины», «Рабочей газете», «Прапорі комунізму», «Молодій гвардії». Також співпрацював із «Комсомольской правдой». Після закінчення інституту отримав розподіл до редакції газети «Вечерний Киев». Гордон зазначав, що це було безпрецедентне рішення декана, оскільки за радянських часів завжди розподіляли за фахом[20].

У 1990 році у Києві брав інтерв'ю у Віктора Цоя[21]. У «Вечірньому Києві» Гордон працював до 1992 року, а потім перейшов до «Киевских ведомостей». Після «Киевских» у творчій долі Гордона були «Всеукраинские ведомости». У 1995 році заснував щотижневик «Бульвар» (з 2005 року — «Бульвар Гордона»). «Бульвар Гордона» був однією з найпопулярніших і найтиражніших газет в Україні. За словами Гордона, найбільший наклад газети був з 2002 до 2003 року — 570 тис. екземплярів[22]. Газету розповсюджували не тільки в Україні, але й певний час за кордоном: у Росії, США, Ізраїлі, Іспанії, Італії, Німеччині.[23] До редакційної ради «Бульвару Гордона» (із 1998 року її очолював Віталій Коротич) у різний час входили видатні люди сучасності: Василь Алексєєв, Борис Андресюк, Олег Базилевич, Олег Блохін, Валерій Борзов, Михайло Боярський, Нані Брегвадзе, Сергій Бубка, Леонід Буряк, Анатолій Бишовець, Роман Віктюк, Тамара Гвердцителі, Павло Глоба, Станіслав Говорухін, Людмила Гурченко, Андрій Данилко, Армен Джигарханян, Іван Драч, Євген Євтушенко, Леонід Жаботинський, Валерій Золотухін, Анатолій Кашпіровський, Вахтанг Кікабідзе, Йосип Кобзон, Леонід Кравчук, Ігор Крутой, Валерій Леонтьєв, Муслім Магомаєв, Євгенія Мірошниченко, Микола Мозговий, Борис Нємцов, Гаврило Попов, Сергій Поярков, Едіта П'єха, Олександр Розенбаум, Софія Ротару, Нікас Сафронов, Ян Табачник, Віллі Токарєв, Алан Чумак, Олександр Швець, Андрій Шевченко, Михайло Шемякін, Микола Шмельов, Нестор Шуфрич. У березні 2014 року редакційна рада «Бульвару Гордона» була розформована через російсько-український конфлікт. У 2019 році Гордон покинув посаду головного редактора газети[24] і передав її видавництво ТОВ «Мега-прес груп».

На дні народження «Бульвару Гордона» організовував концерти у Палаці «Україна», де виступали українські, російські та грузинські артисти: Муслім Магомаєв, Йосип Кобзон, Софія Ротару, Олександр Розенбаум, Любов Успенська, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Микола Басков, Нані Брегвадзе, Михайло Шуфутинський, Ірина Аллегрова, Філіп Кіркоров, Вєрка Сердючка, Ірина Білик, Наталія Могилевська, Таїсія Повалій та інші. Останній великий концерт відбувся у 2010 році на 15-річчя газети.

У 1996 році Дмитро Гордон, погодившись на пропозицію гендиректора телекомпанії «ТВ-Табачук» Вадима Табачука, почав вести цикл інтерв'ю, який згодом назвав «В гостях у Дмитра Гордона». Програма свого часу виходила на «Першому національному», «Тонісі», «Центральному каналі», 3s.tv та «112 Україна».

2008 року керівництво «Першого національного» зняло програму Гордона з ефіру через її в основному російськомовних героїв (за ліцензією, 97 % ефірного мовлення «Першого національного» мало бути українською мовою, 3 % — іншими)[25]. Програма повернулася на канал у 2010 році[26], але у 2015 році її закрили за рішенням керівництва. Тодішній голова правління Національної суспільної телерадіокомпанії України Зураб Аласанія заявив, що у нього з Гордоном було різне бачення щодо формату та героїв програми[27].

Наприкінці листопада 2013 року створив суспільно-політичне інтернет-видання «ГОРДОН»[28]. Головним редактором видання стала дружина Гордона Олеся Бацман, яка до цього працювала редактором програми Савіка Шустера[29]. Видання запустили раніше запланованого через акції протесту в Україні, які почалися після відмови тодішньої влади від процесу євроінтеграції[28].

У лютому 2017 року на проросійському телеканалі «112 Україна» запущено авторський проєкт «Гордон», що чергувався з випусками із «Золотої колекції» програми «В гостях у Дмитра Гордона».

16 травня 2019 року оголосив, що разом із дружиною Олесею Бацман припиняє співпрацю з проросійським телеканалом «112 Україна» через вплив на нього олігарха, кума російського президента Володимира Путіна Віктора Медведчука[30]. Гордон заявив, що не з'являтиметься в ефірі «112 Україна» ні як ведучий, ні як гість. У травні-червні повідомив, що не братиме участі в програмах телеканалів NewsOne і ZIK, пов'язаних із оточенням Медведчука[31].

У 2019 році на проросійському телеканалі «НАШ», що належить колишньому нардепу-регіоналу Євгенію Мураєву, вийшло кілька випусків програми Гордона.

Гордон періодично виступає з творчими вечорами та є гостем токшоу на телебаченні. З 2017 до 2019 року проводив творчі вечори в Києві і шести обласних центрах України — Одесі, Харкові, Львові, Запоріжжі, Вінниці, Дніпрі, — а також в Кривому Розі, де відповідав на питання і співав[32].

У 2019 році інтерв'ю з Гордоном записав російський журналіст Юрій Дудь. Станом на травень 2023 це відео на YouTube подивилися понад 33 млн разів[33]. Інтерв'ю з Гордоном входить до п'ятірки найпопулярніших інтерв'ю на каналі Дудя. За кількістю переглядів його випереджають тільки програми з російським актором Дмитром Нагієвим, російською телеведучою Анастасією Івлєєвою і російським опозиціонером Олексієм Навальним.

За підсумками 2021 року Гордон очолив рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні[34]. Згідно з результатами дослідження, яке провела міжнародна неурядова організація Internews за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), 18 % респондентів відповіли, що читають чи дивляться соцмережі Гордона. Друге місце посів Дудь (11 %), третє — український телеведучий та волонтер Сергій Притула (10 %).

За підсумками 2022 Гордон знову потрапив у топ-3 цього рейтингу[35]. 16 % опитаних українців відповіли, що у 2022 році у соцмережах читали та дивилися Притулу, друге та третє місця розділили Гордон і колишній радник Офісу президента України, блогер Олексій Арестович, за ними у соцмережах стежили по 10 % респондентів.

Політика[ред. | ред. код]

Переміг на виборах депутатів Київської міської ради, що відбулися у травні 2014 року. Балотувався у 38-му виборчому окрузі (Поділ) як самовисуванець.[36] У жовтні 2015 року його переобрали в цьому ж окрузі[37].

7 липня 2016 року спочатку проголосував за перейменування на проспект Бандери Московського проспекту в Києві. Увечері відкликав свій голос, бо вважав, що цього пункту там немає, написавши відповідну заяву, та попросив зарахувати його проти з формулюванням: «Проспекту Бандери в Києві не має бути».[38]. Пояснив своє рішення так: «… ми переходимо з однієї істерії в іншу: якщо раніше вулиці називали на честь комуністичних тиранів, убивць і ідолів, то тепер — на честь нацистів та їхніх прихвоснів» Гордон був єдиним депутатом Київради, який тоді не підтримав цього перейменування[39].

У 2023 році Гордон сказав, що змінив свою позицію щодо Бандери і тепер проголосував би за перейменування. Журналіст пояснив, що на нього дуже вплинуло інтерв'ю з авторитетним українсько-американським істориком Сергієм Плохієм[40], який є одним із найкращих «бандерознавців». В інтерв'ю Плохій сказав Гордону: «В професійних істориків немає героїв. Бандера — це передусім символ боротьби за незалежність». Ця фраза, за словами Гордона, перевернула його сприйняття постаті Бандери.

10 листопада 2016 року Гордон за власної ініціативи склав повноваження депутата Київради[41]. Він сказав, що обурений «деструктивною, руйнівною поведінкою» деяких депутатів і фракцій у міськраді, що багато депутатів відстоюють не інтереси киян, а власні інтереси, й намагаються «набити собі кишені», тому він не хоче брати в цьому участі.

У 2014 році балотувався у Верховну Раду в одномандатному виборчому окрузі № 220 в Києві як самовисуванець. З 25,29 % голосів посів друге місце[42]. Переміг на виборах кандидат від «Народного фронту» Вячеслав Константіновський, який здобув 32,98 % голосів. Константіновський побудував свою виборчу кампанію на гаслі «Продав Rolls-Royce — пішов на фронт», бо, за його словами, виборці більше нічого, крім цієї історії, про нього не знали[43]. Гордон говорив, що на окрузі використовували брудні технології, зокрема, поширювали листівки, на яких у фотошопі Гордона зробили дещо схожим на Константіновського, написали, що вони зведені брати й що Гордон знімає свою кандидатуру на користь «любого брата»[44].

12 січня 2019 року журналіст виклав на своєму YouTube-каналі ролик під назвою «Гордон назвав прізвище найкращого кандидата в президенти України», у якому закликав колишнього начальника Головного управління військової розвідки Міноборони України, ексголову СБУ Ігоря Смешка зареєструватися кандидатом у президенти України на виборах 2019 року[45]. Цей ролик набрав майже 2,2 млн переглядів. Смешко подав документи у Центральну виборчу комісію, його було зареєстровано як самовисуванця[46]. Під час виборчої кампанії Гордон кілька разів запрошував Смешка у свою авторську програму[47][48] й агітував за нього голосувати, проте уточнював, що робить це не як журналіст, а як громадянин[49]. Смешко на виборах посів шосте місце, за нього віддали голоси 6,04 % виборців (понад 1,1 млн осіб)[50]. Президентська кампанія Смешка обійшлася всього у 1,8 млн грн (приблизно $65 тис.)[51][52]. Гордон назвав цю виборчу кампанію найдешевшою в Україні[53]. Комітет виборців України підрахував, скільки грошей на одного виборця витратили тоді кандидати в президенти. Виявилося, що «найдешевшим» був голос виборця Смешка, який обійшовся у 4 грн (для порівняння: найбільше за один голос виборця витратив самовисуванець Роман Насіров — 997 грн)[54]. Підтримав та проголосував за Володимира Зеленського у другому турі президентських виборів.

Під час дострокових парламентських виборів 2019 року Гордон керував штабом партії Смешка «Сила і Честь»[55]. Партія не подолала необхідного п'ятивідсоткового бар'єра — вона набрала 3,82 % голосів[56].

За підсумками 2019 року Смешко увійшов до десятки найпопулярніших запитів українських користувачів Google у розділі «Персона»[57].

У 2021 році записав відео з 64 питаннями-претензіями до президента України Володимира Зеленського. За аналогією з тими, які Зеленський зачитував Петру Порошенку на дебатах у 2019 році. Жодної реакції Зеленського на відео не було[58].

YouTube-проєкти[ред. | ред. код]

У Гордона два YouTube-канали. Перший — Канал Дмитро Гордон на YouTube журналіст створив 19 червня 2011 року. Другий — Канал «В гостях у Гордона» на YouTube — 20 червня 2012 року.

На першому каналі Гордон публікує інтерв'ю, які він дає іншим журналістам, відеозвернення, випуски програми «Гордон», проводить прямі трансляції з підписниками. На другому каналі оприлюднює інтерв'ю з іншими людьми в проєкті «В гостях у Дмитра Гордона».

Станом на січень 2023 року на каналі «Дмитро Гордон» 2,37 млн підписників, на каналі «В гостях у Гордона» — 3,66 млн.[59].

У 2020 році інтерв'ю Гордона з колишнім керівником Офісу президента Андрієм Богданом потрапило до рейтингу найпопулярніших відео в Україні. Відео «Богдан. Крах Зеленського, Єрмак, кидок Путіна, посадка Порошенка, Коломойський. В гостях у Гордона» посіло четверте місце в рейтингу[60], станом на травень 2023 року його переглянули 7 млн разів[61]. Інтерв'ю Гордона з самопроголошеним президентом Білорусі Лукашенком 2020 року потрапило до найпопулярніших відео у білоруському YouTube[62].

У 2021 році інтерв'ю Гордона знову потрапило до десятки найпопулярніших в Україні відео, опублікованих у YouTubee[63]. Програма з російським репером Morgenshtern посіла у рейтингу сьоме місце, станом на травень 2023 року відео набрало 9,4 млн переглядів.

Гордон зробив понад 1100 інтерв'ю[64], зокрема з вісьмома колишніми й чинними президентами: експрезидентами України Леонідом Кравчуком і Віктором Ющенком, а також з чинним президентом Володимиром Зеленським, експрезидентом СРСР Михайлом Горбачовим, експрезидентами Грузії Едуардом Шеварднадзе і Михайлом Саакашвілі, президентом Білорусі Олександром Лукашенком і президентом Молдови Маєю Санду. У 2019 році, ще до президентських виборів в Україні, Гордон записав інтерв'ю з засновником студії «Квартал 95», актором Володимиром Зеленським. У цьому інтерв'ю Зеленський фактично вперше визнав, що балотуватиметься у президенти[65]. Критики називали це інтерв'ю програмним — у ньому Зеленський озвучив свої кроки на посаді президента[66].

За словами Гордона, найпам'ятнішим для нього стало інтерв'ю з радянським художником-карикатуристом Борисом Єфімовим[67]. На момент розмови йому було 107 років, у 108 він помер.

Свої останні інтерв'ю Нонна Мордюкова[68], Борис Єфімов[69], В'ячеслав Тихонов[70] та Едуард Хіль[71] дали саме Гордону.

Погляди[ред. | ред. код]

Гордон критикує СРСР і заявляє, що зрадів його розвалу. Він вважає, що 70 років, поки існувала радянська держава, були роками геноциду власного населення[72]. «Радянський фасад був непоганий, але це була залізна завіса й жорстка система, яка карала за непокору» — сказав журналіст[73].

Гордон підтримував дві революції в Україні — Помаранчеву революцію (2004—2005) і Євромайдан (2013—2014)[74]. 24 листопада 2004 року, після того, як Центральна виборча комісія України оголосила тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича переможцем президентських виборів, Гордон приїхав на «5 канал» і в прямому ефірі закликав українців виходити на Майдан на підтримку опозиційного кандидата Віктора Ющенка[75]. Під час протестів 2014 років він виступав проти переговорів опозиції з тодішнім президентом Віктором Януковичем. "Сьогодні опозиція підписала з Януковичем угоду про дострокові вибори наприкінці року, а я дивуюся: і що, весь цей час президентом моєї країни буде залишатися людина, яка втопила Київ у крові? «На хріна мені такий президент? — кажу я собі, — і така опозиція? А не пішли б вони всі на х…?» — заявив він 21 лютого 2014 року, ще до усунення Януковича від влади[76]. Гордон також закликав привезти Януковича в клітці на Майдан[77].

Кращим президентом в історії України вважає Леоніда Кучму. На думку Гордона, при Кучмі Україна «прожила кращі 10 років із 30 років незалежності»[78].

Послідовно критикує політику президента РФ Володимира Путіна щодо України — анексію Криму й російську агресію на Донбасі. 2019 року в прямому ефірі телеканалу «Росія 1» назвав Путіна злочинцем[79], після чого, за словами Гордона, російські федеральні канали припинили запрошувати його на включення[80].

Гордон вважає, що відносини між Росією і Україною налагодяться тільки після того, як РФ поверне Україні захоплені території, «покається за те, що накоїла», й компенсує завдані матеріальні збитки. «Поки Росія цього не зробить, про жодне покращення відносин мови бути не може», — переконаний журналіст[81]. Водночас Гордон підкреслює, що для себе розділяє російську державу й російський народ: російську державу він вважає ворогом і ненавидить[82], а до росіян ставиться добре[83].

Вважає своєю рідною мовою російську, у побуті переважно спілкується російською мовою, володіє українською. На думку Гордона, державною мовою в Україні має бути лише українська. Водночас заявляв, що Росія «не може приватизувати велику російську мову»[83]. За його словами, російська мова — це мова міжнаціонального спілкування, «завдяки якій українці, що розмовляють українською, можуть зрозуміти таджиків, які говорять таджицькою», вона не може бути «носієм ворожої ідеології»[84].

Повномасштабна війна Росії проти України[ред. | ред. код]

З перших днів війни Гордон у соцмережах і YouTube критикує дії Росії та її керівництво й розповідає про злочини, які російські військовослужбовці скоюють в Україні. Він першим попередив, що росіяни незаконно облаштували фільтраційні табори для українців, які залишають окуповані території, що нагадують фільтраційні табори НКВС СРСР, і застосовують там тортури[85]. Це відео на каналі «В гостях у Гордона» переглянули понад 1,6 млн разів.

Через 15 хвилин після початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну Гордон виклав у YouTube ролик[86] із закликом до українців захищати свою землю, а за кілька годин — звернення до росіян[87]: лідерів думок він закликав публічно виступати проти війни, а матерів російських солдатів — не відправляти синів убивати українців. За 11 днів до вторгнення, 13 лютого, Гордон із центру Києва записав звернення до Путіна та росіян[88], яке набрало понад 3,1 млн переглядів. Гордон, звертаючись до Путіна, сказав, що українці захищатимуть свою країну, свої будинки й нікуди не підуть, а росіян він закликав не дозволяти використовувати їхніх дітей у війні «як м'ясо».

Гордон неодноразово публічно звертався до росіян із закликом забиратися з України, називав Путіна «фашистом» і «параноїком, що збожеволів»[89]. Він зазначав, що Путін, розпочавши війну проти України, зробив фатальну помилку, бо думав, що «українці піднімуть білий прапор і зустрінуть загарбників хлібом-сіллю», але в підсумку зазнав поразки; бажав йому дожити до суду й «горіти в пеклі»[90]. Водночас, на думку журналіста, перед судом має постати не лише Путін, а й російські пропагандисти, які розпалювали ненависть до українців, насамперед Володимир Соловйов[91].

Росію Гордон називав «глибоко хворою нацистською, фашистською країною», у якої відсутня ідеологія та національна ідея[92]. На його думку, після поразки у війні проти України в Росії може розпочатись громадянська війна[93].

Водночас журналіст наголошував: його висловлювання — не русофобія, а «тверезий погляд на речі». «Якщо країна складається зі злочинців і бовдурів, це не русофобія, а констатація медичного факту», — сказав він[94].

У Росії та Білорусі за поширення заяв Гордона переслідують громадян, зокрема і за кримінальними статтями. У травні 2022 року у Росії заарештували жительку Санкт-Петербурга Вікторію Петрову[95]. Дівчині інкримінують статтю про поширення «фейків» про російську армію, їй загрожує 10 років в'язниці. Петрову заарештували за публікацію антивоєнного поста в соцмережі «ВКонтакте», до якого вона прикріпила кілька роликів із різних YouTube-каналів, зокрема і з каналу Гордона. У лютому 2023 року стало відомо, що в Білорусі суд дав півтора року колонії жителю Житковицького району за репост у «ВКонтакте» одного з роликів Гордона[96]. У цьому ролику журналіст, звертаючись до Путіна та Лукашенка, сказав: «Горіть у пеклі, чорти!». Суд вирішив, що у такий спосіб білорус образив президентів двох країн. Окрім того, у листопаді 2022 року стало відомо, що російського музиканта Андрія Макаревича внесли до списку «іноагентів» у Росії за інтерв'ю, яке він дав Гордон[97].

У січні 2023 року російський бізнесмен, засновник приватної військової компанії «Вагнер», що бере участь у війні проти України, Євген Пригожин анонсував закриття YouTube в Росії найближчим часом[98]. Він заявив, що 40 % контенту в YouTube політизовано і направлено проти Росії, і розкритикував росіян, які на відеохостингу «слухають розповіді українських лідерів», серед яких він назвав Гордона та російського юриста і блогера Марка Фейгіна. Гордон зазначив, що Пригожин «правильно зробив», коли назвав його українським лідером[99]. Він нагадав, що на двох YouTube-каналах у нього 6 млн підписників, «а переглядів там мільярди», його дивляться в багатьох країнах і його слово має вагу.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Наталія[100], з якою має сина Ростислава (1992 р.н.). Ростислав — випускник Київського інституту міжнародних відносин[101], захоплюється фотографією. Від стосунків зі Златою має сина Дмитра (1995 р.н.). Він композитор[102], закінчив Музичний коледж Берклі у Бостоні. Чотириразовий чемпіон Європи з об'єднаних єдиноборств (ката зі зброєю). Друга дружина — Олена, у шлюбі народилися Єлизавета (1999 р.н.) і Лев (2001 р.н.).

Нинішня дружина — Олеся Бацман — колишня редакторка програми «Шустер LIVE» «Савік Шустер Студії»[103], із 2013 року - головна редакторка суспільно-політичного видання «Гордон». У 2012 році у них народилася донька Санта[104], у 2016-му — донька Аліса,[105], у 2019-му — донька Ліана[106].

Інша творчість[ред. | ред. код]

Окрім випуску програм, Гордон видає книги з власними інтерв'ю (уже вийшло 57[107] книг, зокрема, восьмитомник «Герои смутного времени»). За словами журналіста, загалом він планує видати 58 книг[108], після чого припинить цим займатися.

Крім журналістики, Гордон захоплюється естрадою. Записав приблизно 100 пісень, випустив сім альбомів і зняв вісім кліпів (із Валерієм Леонтьєвим, Олександром Розенбаумом, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Наталією Бучинською і сольних).

Книги[ред. | ред. код]

  • 1989 — «Александр Заваров»;
  • 1989 — «Сборная СССР – вице-чемпион Европы»;
  • 1990 — «На полпути к вершине»;
  • 1992 — «Анатолий Кашпировский»;
  • 1992 — «Серафима»;
  • 1992 — «Молчание — золото»;
  • 1994 — «Герои смутного времени» (в трёх томах);
  • 1999 — «Моя душа страдает смертельно…» Беседы с Кашпировским;
  • 2003 — «Герои смутного времени» (в восьми томах);
  • 2004 — «Звёзды эстрады»;
  • 2004 — «Звёзды спорта»;
  • 2004 — «Звёзды политического небосклона»;
  • 2004 — «Звёзды театра и кино»;
  • 2004 — «Лица Украины»;
  • 2004 — «В гостях у Дмитрия Гордона» (в двух томах);
  • 2005 — «С глазу на глаз»;
  • 2006 — «Как на духу»;
  • 2006 — «Диалог длиною в жизнь»;
  • 2006 — «По душам»;
  • 2006 — «Начистоту»;
  • 2006 — «Начистоту (дополненное издание)»;
  • 2006 — «Поговорим»;
  • 2007 — «Без купюр»;
  • 2007 — «О том, о сём»;
  • 2007 — «Тет-а-тет»;
  • 2008 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2009 — «Без ретуши и глянца»;
  • 2009 — «От печали до радости»;
  • 2009 — «Слово за слово»;
  • 2009 — «Высота одиночества»;
  • 2010 — «Сын за отца»;
  • 2010 — «Под увеличительным стеклом»;
  • 2010 — «Между прошлым и будущим»;
  • 2010 — «Виктор Суворов. Исповедь»;
  • 2011 — «Беспокойная память»;
  • 2012 — «Момент истины»;
  • 2012 — «Далёкое близкое»;
  • 2012 — «Десять часов в Лондоне. Березовский. Буковский. Суворов»;
  • 2013 — «Мужской разговор»;
  • 2013 — «Без утайки»;
  • 2013 — «Березовский и Коржаков. Кремлёвские тайны»;
  • 2014 — «Души отдушина»;
  • 2014 — «Правда о России и Путине»;
  • 2014 — «Виктор Суворов: исповедь перебежчика»;
  • 2014 — «Свет и тень»;
  • 2015 — «Святое и грешное»;
  • 2015 — «Не напоказ»;
  • 2016 — «Между строк»;
  • 2017 — «Память сердца»;
  • 2017 — «Прикосновение»;
  • 2017 — «Как перед Богом»;
  • 2018 — «На перепутье»;
  • 2018 — «Украинский излом»;
  • 2018 — «Проникновение»;
  • 2019 — «Зеленский и…»;
  • 2020 — «По душам»;
  • 2020 — «Свет в конце тоннеля».

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 2006 — «А ми удвох»
  • 2006 — «Вперше»
  • 2006 — «Я улыбаюсь тебе»
  • 2006 — «Маета»
  • 2006 — «Чужая жена»
  • 2012 — «Все еще впереди»
  • 2014 — «Река надежды»

Відеокліпи[ред. | ред. код]

2009 року Гордон знявся в епізодичній ролі у фільмі російського режисера Іллі Хржановського «Дау» про життя відомого радянського фізика Льва Ландау. Журналіст зіграв комбрига Червоної армії[109]. У 2021 році знявся в українській комедії «Сусідка», у якій зіграв самого себе[110].

Інтернет-меми[ред. | ред. код]

Гордон — автор кількох російськомовних мемів. Один з них стосується фрази «Я тобі кадик вирву, суко». Її журналіст сказав у березні 2019 року під час публічного конфлікту з представниками партії ВО «Свобода», які побажали йому смерті[111][112]. Після цієї фрази, за словами Гордона, багато хто почав цікавитися, як виривати кадик, і він записав спеціальне відео на цю тему[113], яке теж стало вірусним[114][115].

У грудні 2020 року під час інтерв'ю з російським бізнесменом та опозиціонером Михайлом Ходорковським Гордон запитав, у яких умовах той перебував під час свого 10-річного ув'язнення. Цей діалог спровокував сотні мемів і фотожаб[116][117][118]:

Дмитро Гордон: У яких умовах ви сиділи?

Михайло Ходорковський: Барак.

Дмитро Гордон: Обама…

Михайло Ходорковський: Ну типу…

У лютому 2021 року Гордон дав інтерв'ю білоруському опозиційному YouTube-каналу «Країна для життя»[119]. ЗМІ звернули увагу, що в інтерв'ю він за 30 секунд три рази пожартував у стилі «Барак? Обама!»[120]:

Євген Соленко: Не будемо вас затримувати, але є одне питання…

Дмитро Гордон: І за це вам спасибі. А то бачите в Білорусі як затримують.

Євген Соленко: Це так. Але точно не так довго! Одне питання. Таке, напевно, особисте, цікаве. Потрібна ваша порада (в оригіналі російською — совет).

Дмитро Гордон: Совет да любовь.

Євген Соленко: Так, на цьому можна й закінчити. Дуже дякую, Дмитре, але я все ж уточню. Я спостерігаю за вашою роботою дуже давно, стежу за вами…

Дмитро Гордон: Я знав, що за мною хтось стежить.

Журналіст стверджує, що жарт про Обаму не був заготовлений і що він нерідко вдається до такого прийому в інтерв'ю, щоб розслабити й «перемкнути» співрозмовника[121].

За словами журналіста, він не міг уявити, що цей жарт стане таким популярним у мережі[121]. Про подібне заявив і Ходорковський[122].

2020 року Гордон запустив інтернет-магазин Gordon Shop, де продає речі зі своїм зображенням і висловлюваннями[123].

У липні 2021 року колишній генеральний продюсер телеканалу «Наш» Євген Дудник під творчим псевдонімом Жетон дебютував у ролі співака й присвятив свою першу пісню Гордону і його мему про кадик[124]. У кліпі знявся і сам журналіст.

27 лютого 2022 року в ефірі російського телеканала «Дождь» Гордон сказав, що ненавидить російську державу та російську армію, яка «сіє смерть» в Україні, а потім звернувся до російських солдатів зі словами: «Пиздуйте на хуй звідси, йобані підараси!»[125]. Ця фраза теж стала мемом, а російський репер Morgenshtern використав її у своєму антивоєнному кліпі на пісню «12»[126].

У 2022 році Гордон випустив колекцію арт-токенів (NFT), яку назвав Super Gordon. До неї входить 3500 зображень журналіста у різних образах — у костюмі Супермена, у кепці McDonald's, зі статуеткою «Оскар», з козацькою оселедцем, з головою російського пропагандиста Володимира Соловйова тощо[127].

Критика[ред. | ред. код]

Досить часто Гордон ставав об'єктом критики з різних причин: він брав компліментарні інтерв'ю у Поклонської та Гіркіна, дружив з багатьма путіністами та українофобами, у тому числі з Кобзоном, кілька його інтерв'ю вийшло на проросійському каналі Євгена Мураєва «Наш».

Українська медіаексперта, шеф-редакторка порталу «Детектор медіа» Наталя Лігачова, реагуючи на закиди про компліментарні інтерв'ю Гордона, зазначала, що він ‒ професіонал своєї справи і може брати різні інтерв'ю, але такий стиль бесіди ‒ один із методів заручитися підтримкою співрозмовника[128]. Сам Гордон теж це визнавав і зазначав, що це його «фішка»[129] «Ти маєш людину примусити, аби вона розповідала те, що, можливо, не розповість нікому і ніколи… Якщо ти хочеш людину привернути до себе, привертай, інакше не буде нічого», ‒ пояснив свій стиль Гордон.

Щодо зміни думки про деяких людей чи події журналіст зазначав, що він, як і всі люди, може змінити своє ставлення до чогось чи когось, якщо йому відкриють нові факти, нададуть логічні пояснення, чому його думка хибна[130], чи аргументують, що він раніше помилявся.

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Наталія Поклонська й Ігор Гіркін[ред. | ред. код]

11 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з українофобкою, українською колаборанткою з Росії, так званою «прокуроркою» тимчасово окупованого РФ Криму Наталією Поклонською.

18 травня 2020 року Гордон опублікував інтерв'ю з російським терористом в міжнародному розшуку Ігорем Гіркіним, який на той час підозрювався у причетності до збиття Boeing 777 рейсу MH17.[131] Суд у Нідерландах 17 листопада 2022 року визнав Ігоря Гіркіна винними у справі про збитий над Донбасом Boeing, вирок — довічне ув'язненя[132].

Гордона критикували за нібито легітимацію ворогів України та «компліментарні» інтерв'ю.[133][134][135][136][137][138][139][140][141][142]

18 травня 2020 року Гордон заявив, що його інтерв'ю з Гіркіним та інтерв'ю з Поклонською були зроблені «у співдружності з українськими спецслужбами» і їх записи вже передані до Гаазького суду й будуть використані як «свідчення» у справі про анексію Криму і розв'язування війни на Донбасі.[142][143]

19 травня 2020 року у СБУ заявили, що інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним є особистою ініціативою Гордона.[144][145][146][147]

Пізніше Гордон уточнив, що це була спільна операція з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, більшість запитань готували співробітники цього відомства за погодженням з Офісом генерального прокурора[148]. Тодішній керівник ГУР Василь Бурба це підтвердив[149]. Він розповів, що ГУР і Гордон спільно працювали над інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним і що президент України Володимир Зеленський був у курсі цих спецоперацій. У Telegram-каналах[150] публікували переписку Гордона з Бурбою, у якій ішлося про організацію інтерв'ю.

Тодішній заступник генпрокурора Гюндуз Мамедов розповів[151], що дані з інтерв'ю з Поклонською та Гіркіним слідство використає у провадженнях проти них. Видання «Бабель» з'ясувало, які саме заяви Поклонської і Гіркіна, що пролунали в інтерв'ю, були важливими для слідства[152].

8 червня 2020 року стало відомо, що суд у справі щодо збиття літака рейсу MH17 над Донбасом у 2014 році має намір долучити до справи інтерв'ю Гордона з колишнім ватажком бойовиків «ДНР» Гіркіним.[153][154] У 2021 році ці матеріали заслуховували в суді[155].

Конфлікт із Соловйовим[ред. | ред. код]

З 2019 року триває публічна заочна перепалка Гордона з російським пропагандистом Володимиром Соловйовим.

Вона почалася у вересні 2019 року, коли Соловйов в ефірі своєї програми на телеканалі «Росія 1» розкритикував заяву Гордона про існування "плану «Новоросія»: за інформацією українського журналіста, у 2014 році Росія планувала захопити частину південних і східних областей України, але план провалився[156]. Соловйов сказав, що це наклеп, тому українського журналіста потрібно судити за сказане, що він його зневажає і що Гордон «ганьбить хороше єврейське прізвище»[157].

Гордон у відповідь назвав Соловйова «запеклим пропагандистом» і розцінив сказане на свою адресу як «орден». Журналіст порадив Соловйову подивитися на свої руки, оскільки на них «кров українців і росіян, які під впливом його брехливої, мерзенної пропаганди пішли воювати один проти одного», і припустив, що російський телеведучий любить «не так Росію, як купюри із зображеннями американських президентів»[158].

Після цього Соловйов неодноразово ображав українського журналіста, називав його «бездарністю»[159], «мерзотником», «негідником»[160], «мерзотою нацистською»[161], «дегенератом» і «ідіотом», дорікав за використання російської мови[162].

Після згадок в ефірі Гордон записував відеовідповіді Соловйову. Український журналіст говорив, що в його розумінні Соловйов — «людина абсолютно без принципів», для якої головне — гроші[163], що після «сраних програм» телеведучого на Донбасі гинуть українські військовослужбовці, називав його «лідером російських інформаційних спецзагонів»[164], «скотиною», «негідником» і «злочинцем»[165], а також висловлював думку, що Соловйов потребує «невідкладної медичної допомоги»[166].

Гордон зазначав, що йому «навіть приємно», що Соловйов постійно згадує його в ефірах. «Якщо таке гівно говорить погано про мене, значить, я не зовсім пропаща людина», — сказав Гордон у травні 2020 року[167].

У липні 2020 року український журналіст присвятив Соловйову пісню «Італійський партизан», створену за мотивами композиції «Комарово» Ігоря Ніколаєва. У ній він назвав Соловйова «вечірнім мудозвоном» і «солов'їним послідом»[168]. На початку 2021 року YouTube заблокував відео «Італійський партизан», яке до того моменту подивилися понад 1 млн разів. Гордон розповів, що отримав претензію від Ніколаєва за порушення авторських прав[164], і припустив, що Ніколаєв надіслав скаргу на прохання Соловйова.

Переслідування в Росії[ред. | ред. код]

21 березня 2022 року Слідчий комітет Росії відкрив кримінальну справу проти Гордона[169]. Його звинуватили в публічних закликах до розв'язування агресивної війни, розпалюванні ненависті за ознакою національності та публічному поширенні буцімто неправдивої інформації про дії російських силовиків[170]. Гордон у відповідь заявив, що у нього немає іншої реакції, окрім гордості. «Я служу Україні, служу народу України і є прямою загрозою для російської диктатури. Справа проти мене в Росії свідчить про те, що я на інформаційному фронті все роблю вірно», ‒ зазначив журналіст[171].

6 квітня 2022 року стало відомо, що журналіста внесли до переліку організацій та фізичних осіб, яких у Росії вважають причетними до екстремістської діяльності чи тероризму[172], а 28 квітня голова Слідкому РФ Олександр Бастрикін доручив перевірити зміст книг Гордона[173]. Сам журналіст зазначив, що взагалі здивувався, дізнавшись, що його книги продають у Росії[174].

19 липня 2022 року стало відомо, що МВС Росії оголосило Гордона в розшук[175], а за два дні суд у Москві його заочно арештував[176]. Гордон у відповідь сказав, що після нападу Росії на Україну та окупації Криму він багато років бореться в інформаційному полі проти РФ, тому рішення МВС Росії його не здивувало, і додав: «Я чхати на них хотів, нехай поцілують мене в дупу… Вони мене в розшук оголосили… З таким само успіхом оголошую в розшук МВС Росії»[177].

2 вересня 2022 року у Росії Гордона занесли до реєстру фізичних осіб ‒ «іноземних агентів»[178]. Коментуючи рішення російського Мін'юсту, Гордон заявив, що «у Москві зовсім збожеволіли»[179]. «Вони хворі на голову? Я не можу бути „іноагентом“, я ж не громадянин Російської Федерації», ‒ сказав журналіст.

Гордон заявив, що він єдина людина в Україні, проти якої Росія застосувала такий спектр заходів[180]. Він пояснив, що його платформи в інтернеті — YouTube-канали, сторінки в соцмережах, сайт «ГОРДОН» — мають сукупну аудиторію понад 10 млн осіб. «Вісім років війни я послідовно борюся проти Кремля та Путіна. Моє слово або слово тих, кого я запрошую на інтерв'ю, має величезний резонанс. Тому я — ворог № 1 для Путіна та Кремля», — заявив він.

Наприкінці 2022 року Гордон подав позов проти Росії до Європейського суду з прав людини. Він попросив суд визнати неправомірним його кримінальне переслідування «за прямі, правдиві висловлювання про агресію Росії проти України». «Визнавши порушення Європейської конвенції з прав людини з боку Росії, ЄСПЛ фактично підтвердить, що прямі, радикальні висловлювання українців на адресу Росії є виправданими й допустимими з погляду міжнародного права», — пояснив журналіст[181].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гордон о Боге: "Ничего "там" нет!" на YouTube
  2. ↑  Гордон продемонстрировал две Золотые кнопки ютуба на YouTube
  3. ↑ Пишет и показывает Дмитрий Гордон. [Архівовано 8 листопада 2020. у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Гордон обратился к Путину, Зеленскому и российским матерям (рос.), процитовано 17 лютого 2023
  5. ↑  Гордон о своей учебе в школе на YouTube
  6. ↑  Гордон: Школу я закончил в 15 лет на YouTube
  7. ↑ Дмитрий Гордон: «Я люблю выполнять законы. Когда ты выполняешь законы, ты неуязвим». [Архівовано 2021-07-09 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑  Гордон о том, почему не вступил в Компартию и об открытом архиве КГБ СССР в Киеве на YouTube
  9. ↑  Гордон о том, богатый ли он человек и о заработках и расходах на YouTube на YouTube
  10. ↑  ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами BigMoney #95 на YouTube
  11. ↑  Гордон. Как заработать миллион в Украине. "Жирный Бизнес" на YouTube
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑  Реклама пирамидок Ю-Шинсе от Гордона на YouTube
  14. ↑  Биография афериста Гордона - слуги олигарха Ахметова на YouTube
  15. ↑  Гордон — не шахрай, він — мародер. За його плечима — цілий цвинтар обманутих людей, — «Розрив» на YouTube
  16. ↑ а б  ДМИТРИЙ ГОРДОН. В 22 года дома стояли мешки с деньгами  на YouTube
  17. ↑ Дмитро Гордон: «Я рекламував «золоту піраміду», бо вважаю це геніальним винаходом». Радіо Свобода. 24 липня 2019. Архів оригіналу за 21 січня 2021.
  18. ↑ Дмитро Гордон: «Я рекламував «золоту піраміду», бо вважаю це геніальним винаходом»
  19. ↑ «Це не мої команди, у яких грають легіонери. Я розумію, навіщо вони тут». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  20. ↑  Гордон: Я единственный в СССР, кто после строительного института получил распределение в газету на YouTube
  21. ↑ Йя-Хха — Виктор Цой: Интервью Д.Гордону в Киеве 1990г
  22. ↑  Дмитрий Гордон: большие деньги, «Бульвар», уроки Кашпировского и дружба с президентами. Интервью изданию «Бабель» на YouTube
  23. ↑ Сайт газеты «Бульвар Гордона». Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 29 липня 2011.
  24. ↑ Гордон покинув посаду головного редактора газети «Бульвар Гордона» і став головою наглядової ради сайта «ГОРДОН». Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 9 липня 2020.
  25. ↑ Довженко, Отар (27 червня 2008). Нічого особистого. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  26. ↑ Дмитро Гордон повертається на Перший національний. detector.media (укр.). 22 квітня 2010. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  27. ↑ [1] [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]  Зураб Аласания у соцмережі «Facebook»
  28. ↑ а б Дмитро Гордон запускає суспільно-політичне видання (ДОПОВНЕНО). detector.media (укр.). 23 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  29. ↑ Алеся Бацман: «Пять лет на всех эфирах Савика Шустера я сидела у него в „ухе“». [Архівовано 2020-07-16 у Wayback Machine.] (рос.)
  30. ↑ Дмитро Гордон і Олеся Бацман ідуть з каналу «112 Україна» через Віктора Медведчука. detector.media (укр.). 16 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  31. ↑ Гордон заявив, що після купівлі ZIK оточенням Медведчука не буде з'являтися в ефірі цього телеканала. ГОРДОН (укр.). 14 червня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  32. ↑  Творческий вечер Дмитрия Гордона "Глаза в глаза" в Харькове и Днепре на YouTube
  33. ↑  Гордон - Украина, Россия, Ukraine, Russia (English subs) на YouTube
  34. ↑ Гордон, Дудь і Притула очолили рейтинг найпопулярніших блогерів в Україні: хто потрапив у 20-тку. 24.tv (укр.). 17 листопада 2021. Процитовано 23 травня 2023.
  35. ↑ Притула, Гордон і Арестович – найпопулярніші блогери в Україні – опитування. gordonua.com (укр.). 29 листопада 2022. Процитовано 23 травня 2023.
  36. ↑ Луценко, Андрейко, Назарова, Матузко та Гордон проходять до Київради — офіційні дані. Архів оригіналу за 16 липня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
  37. ↑ Korrespondent.net. Выборы 2015: Кто прошел в Киевсовет (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  38. ↑ Прощай Г. Московський проспект перейменували на Степана Бандери // Газета по-українськи. — 2016. — № 56 (1912) (12 лип.). — С. 1, 4.
  39. ↑ Гордон о переименовании Московского проспекта в проспект Бандеры: Я был единственным депутатом Киевсовета, который проголосовал против / ГОРДОН. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 28 травня 2020.
  40. ↑ {{Cite web |url=https://gordonua.com/ukr/publications/plohiy-v-stor-zalishayutsya-lyudi-yak-dyut-u-perelomn-klyuchov-momenti-na-sogodn-ce-kravchuk-ta-zelenskiy-1623208.html%7Ctitle=Плохій[недоступне посилання]: В історії залишаються люди, які діють у переломні, головні моменти. На сьогодні це Кравчук та Зеленський
  41. ↑ Гордон добровольно сложил полномочия депутата Киевсовета. Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  42. ↑ Одномандатний виборчий округ № 220 (м. Київ). Результати голосування [Архівовано 12 липня 2021 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Кандидат пояснив, чому погодився на рекламу з Ролс-Ройсом і для чого йде у ВР. Українська правда (укр.). 7 жовтня 2014. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  44. ↑ Двали, Наталия (28 жовтня 2014). Гордон: У страны, которая искренне выходит на Майдан, а после продает голоса на выборах, нет будущего. ГОРДОН (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  45. ↑  Гордон назвал фамилию лучшего кандидата в президенты Украины на YouTube
  46. ↑ Вибори 2019: хто кандидати в президенти?. BBC News Україна (укр.). 10 січня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  47. ↑  Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  48. ↑  Игорь Смешко. "ГОРДОН" (2019) на YouTube
  49. ↑  Дмитрий Гордон на телеканале ZIK. 22.01.2019 на YouTube
  50. ↑ Центральна виборча комісія. Вибори Президента України 2019, результати голосування 31.03.2019. Архів оригіналу за 23.04.2019. Процитовано 12.07.2021.
  51. ↑ Роман Романюк, Эльдар Сарахман (13 червня 2019). "Я сказал Смешко:" Если вы не пойдете, пойду я... "– Дмитрий Гордон. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  52. ↑ Елена Зварыч (2019-04-8). Генеральный прорыв. В чем секрет успеха Смешко и удастся ли ему получить «золотую акцию» в Верховной Раде. Фокус (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  53. ↑  Гордон о результате Смешко на президентских выборах на YouTube
  54. ↑ Ольга Кириленко (2019-04-2). КВУ: Порошенку один голос коштував 141 гривню, Зеленському — 16, Смешку — 4. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  55. ↑ Гордон очолив передвиборний штаб партії Ігоря Смешка. detector.media (укр.). 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  56. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 12 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  57. ↑ Google представляє топ-запити 2019 року в Україні. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 10 грудня 2019. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  58. ↑  Гордон напрямую обратился к Зеленскому и озвучил 64 главные претензии к нему на YouTube
  59. ↑ YouTube-каналы Гордона получили по "Золотой кнопке" за более 2 млн подписчиков. Видео. ГОРДОН (рос.). 2020-5-27. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  60. ↑ Що дивилися в Україні на YouTube в 2020 році. Офіційний Блоґ-Google Україна (укр.). 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  61. ↑  Богдан. Крах Зеленского, Ермак, кидок Путина, посадка Порошенко, Коломойский. В гостях у Гордона на YouTube
  62. ↑  Лукашенко. Ссоры с Путиным, Тихановская, "Вагнер", Зеленский, Порошенко, Крым. В гостях у Гордона на YouTube
  63. ↑ Oфіційний Блоґ — Google Україна: Що дивилися в Україні на YouTube в 2021 році. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  64. ↑ Дмитрий Гордон: Каждое утро Путин видит в зеркале Гитлера // Вдох-выдох на YouTube
  65. ↑ "Зеленский: Если меня выберут президентом, сначала будут обливать грязью, затем – уважать, а потом – плакать, когда уйду. ГОРДОН (рос.). 26 грудня 2018. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 12 липня 2021.
  66. ↑ Скляревська, Гала (28 грудня 2018). "О чем не спросил Гордон у Зеленского-кандидата. detector.media (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  67. ↑  Гордон о своих самых запомнившихся интервью на YouTube
  68. ↑  Нонна Мордюкова. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  69. ↑  Борис Ефимов. "В гостях у Дмитрия Гордона" (2007) на YouTube
  70. ↑ «БУЛЬВАР ГОРДОНА», № 5 (145) 2008. Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  71. ↑ Эдуард Хиль (2011) на YouTube
  72. ↑  Гордон о том, есть ли за что любить СССР и о мавзолее Ленина на YouTube
  73. ↑  Гордон о том, почему так не любит СССР на YouTube
  74. ↑  Гордон о причинах, по которым украинцы выходят на Майдан и отличиях первого и второго Майданов на YouTube
  75. ↑  Дмитрий Гордон призывает украинцев выйти на Майдан, 2004 год на YouTube
  76. ↑ "Гордон: На хрена мне такой президент и такая оппозиция, а не пошли бы они все на х...?. ГОРДОН (рос.). 2014-2-21. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  77. ↑ "Гордон: Януковича нужно в клетке привезти на Майдан. ГОРДОН (рос.). 2014-2-24. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  78. ↑  Гордон о сексизме, политиках с будущим, Кучме и Тимошенко-премьере на YouTube
  79. ↑  Гордон на канале "Россия 1": Путин — преступник! на YouTube
  80. ↑  Гордон о том, почему его перестали звать на российские каналы на YouTube
  81. ↑  Гордон: Россия должна вернуть Крым и Донбасс Украине. НАШ 12.11 на YouTube
  82. ↑ "Гордон: Я ненавиджу державу Росія. За хамство великодержавне, за шовінізм і за те, що лізе в інші країни насаджувати свій нікчемний спосіб життя. ГОРДОН (укр.). 2020-12-3. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  83. ↑ а б  Гордон о русских, русском языке, российской власти и "русском мире" на YouTube
  84. ↑  Гордон: Русский – не язык страны агрессора, а язык межнационального общения на YouTube
  85. ↑  Срочно! Гордон сообщил о создании на территории России фильтрационных лагерей для украинцев на YouTube
  86. ↑  Обращение Гордона к украинцам в связи с началом войны на YouTube
  87. ↑  Гордон обратился к Дудю, Собчак и российским матерям на YouTube
  88. ↑  Гордон обратился к Путину, Зеленскому и российским матерям на YouTube
  89. ↑  Гордон: Сошедший с ума фашист Путин никогда не добьется своих целей в Украине на YouTube
  90. ↑  Гордон – Путину в день 70-летия: Желаю вам дожить до трибунала и гореть в аду на YouTube
  91. ↑ Гордон о том, как за месяц вправить мозги россиянам на YouTube
  92. ↑  Гордон: Россия – глубоко больная нацистская, фашистская страна с отсутствием всякой идеологии на YouTube
  93. ↑  Гордон: Когда мы их дожмем, в России начнется гражданская война на YouTube
  94. ↑  🔥 Гордон. Ров с крокодилами на границе, русские и украинские потери, отношения с Россией после войны на YouTube
  95. ↑ Константинова, Алла (23 травня 2022). «Мы все можем последовать путем Вики». 28‑летняя петербурженка оказалась в СИЗО из‑за антивоенных постов в соцсетях. МЕДИАЗОНА (рос.). Процитовано 6 червня 2023.
  96. ↑ «Горите в аду, черти!» В Житковичском районе за репост ролика на своей странице в ВК мужчине дали полтора года колонии. Zerkalo (рос.). 20 лютого 2023. Процитовано 6 червня 2023.
  97. ↑ Росія визнала Макаревича "іноагентом" через інтерв'ю Гордону. УНІАН (укр.). 25 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  98. ↑ YouTube в рф "все"? пригожин заявив про швидке закриття майданчика і пригрозив росіянам. ТЕЛЕГРАФ (укр.). 19 січня 2023. Процитовано 6 червня 2023.
  99. ↑  Гордон. ПВО над Кремлем, наступление России, коррупция в Минобороны, медленный Шольц, Кучера у Дудя на YouTube
  100. ↑ Каспарова, Юлія (21 листопада 2021). Дмитро Гордон вперше зізнався, хто була його першою дружиною. ТСН (укр.). Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  101. ↑ Чьи дети учатся в КИМО. Архів оригіналу за 10 серпня 2011. Процитовано 23 липня 2011.
  102. ↑  Сын Гордона Дмитрий. Школа-тюрьма, Голливуд, работа со Стрейзанд, черный пояс. В гостях у Гордона на YouTube
  103. ↑ «Гордость страны». Как мы, только лучше. Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 27 червня 2013.
  104. ↑ Кто из телезвезд стал родителем В 2012 году. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 27 червня 2013.
  105. ↑ У известного телеведущего, редактора и писателя Дмитрия Гордона родился шестой ребенок. Архів оригіналу за 5 серпня 2016. Процитовано 4 серпня 2016.
  106. ↑ ГОРДОН СТАВ БАТЬКОМ УСЬОМЕ - ЗМІ. ТаблоID. 13 жовтня 2019. Процитовано 23 травня 2023.
  107. ↑ Глава Слідкому доручив перевірити зміст книжок Гордона. Журналіст заявив, що йому це рішення "до дупи" (укр.). 29 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  108. ↑  Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  109. ↑ "Гордон: Добкин и Шуфрич были мною расстреляны. Лично. GORDONUA.COM (рос.). 14 листопада 2016. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  110. ↑ Віолетта Орлова (22 лютого 2019). Мішина, Гордон і не тільки: вийшов трейлер української комедії "Сусідка" (фото, відео). УНІАН (укр.). Процитовано 23 травня 2023.
  111. ↑ Главред (19 березня 2019). "Я тебе кадык вырву, с*ка": Гордон после скандала с Фарион жёстко ответил на угрозы. Главред (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  112. ↑ Заступник голови Кіровоградської облради поки не коментує свої побажання смерті журналісту
  113. ↑   Гордон показывает, как правильно вырвать кадык на YouTube
  114. ↑   Кадык и Обама. Дурнев и Дантес троллят Гордона на YouTube
  115. ↑ gazeta.ua (22 грудня 2020). "Гордон продемонстрував, як правильно виривати кадик: відео. gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  116. ↑ "Барак Обама": Гордон підірвав мережу невдалим жартом на інтерв'ю з Ходорковським – меми. 24.tv (укр.). 24 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  117. ↑ Новий мем: Гордон, який жартує занадто буквально про бараки і Обаму — відео. nv.ua (укр.). 23 грудня 2020. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 22 липня 2021.
  118. ↑ Meduza (23 грудня 2020). Дмитрий Гордон то ли неудачно, то ли гениально пошутил во время беседы с Михаилом Ходорковским. Внимание на лицо Ходорковского. meduza.io (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  119. ↑   ДМИТРИЙ ГОРДОН - В Беларуси намечается прощание с советской властью. на YouTube
  120. ↑ Дмитрий Гордон за 30 секунд выдал сразу три шутки в стиле «Барак? Обама!». Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  121. ↑ а б Павел Заяц (29 грудня 2020). "Это не домашняя заготовка": Гордон объяснил знаменитую шутку про Обаму. segodnya.ua (рос.). Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  122. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 22 липня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  123. ↑  Продюсер Сердючки Никитин. Болезнь Данилко, секс с Билык, интим с Астафьевой. В гостях у Гордона на YouTube
  124. ↑  ЖЕТОН — Жизнь без кадыка (feat. Дмитрий Гордон) / Премьера, 2021 на YouTube
  125. ↑  «П…дуйте на х… отсюда, е…ные п...дарасы!». Гордон на "Дожде" на YouTube
  126. ↑  MORGENSHTERN - 12 (Official Video, 2022) на YouTube
  127. ↑ Сьогодні стартує продаж NFT-колекції Гордона. Частину вторгованих грошей він спрямує на придбання безпілотників для армії. ГОРДОН (рос.). 15 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  128. ↑ «Акт пропаганди «русского міра». Погляди на скандальне інтерв'ю Дмитра Гордона з Наталією Поклонською. 13 травня 2020.
  129. ↑ Гордон - Украина, Россия, Ukraine, Russia на YouTube
  130. ↑ ГОРДОН: состояние, дружба с Ахметовым, уголовное дело в России и отношения с детьми на YouTube
  131. ↑ MH17: Four charged with shooting down plane over Ukraine. BBC News (англійською) . 19 червня 2019. Архів оригіналу за 12 грудня 2020.
  132. ↑ Суд у справі MH17: Гіркін, Дубінський і Харченко винні, вони заочно отримали довічне увʼязнення. Пулатова виправдали (укр.). 17 листопада 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  133. ↑ Кокотюха, Андрій (7 червня 2020). Гордон як ліквідатор жанру інтерв’ю. detector.media. Архів оригіналу за 8 серпня 2020.
  134. ↑ Казанжи, Зоя (14 травня 2020). Що не так з інтерв'ю Гордона з Поклонською. nv.ua. Архів оригіналу за 23 грудня 2021.
  135. ↑ Комісія з журналістської етики негативно оцінила скандальні інтерв’ю Гордона. Укрінформ. 22 травня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2020.
  136. ↑ «Спецоперація» Гордона і російська пропаганда: експерти розповіли, як подібні інтерв’ю впливають на українців. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 червня 2020.
  137. ↑ “Чи не пора йому взяти інтерв’ю в Бузини?” Реакція соцмереж на ефір Гордона з Гіркіним. Новинарня. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020.
  138. ↑ Казарін, Павло (12 травня 2020). Дмитро Гордон взяв інтерв’ю у Наталі Поклонської. Що це було?. Українська правда (російською) . Архів оригіналу за 13 травня 2021.
  139. ↑ Інтерв'ю Гордона з Поклонською: ляпас Україні чи право журналіста. BBC News Україна. 12 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020.
  140. ↑ Реакції на інтерв'ю Гордона з Поклонською: від «пропіарив воєнного злочинця» до «нічого не порушив». Радіо Свобода. 13 травня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2020.
  141. ↑ Інтерв’ю Гордона з Гіркіним: як реагують в Україні та у Росії – випуск новин. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 20 травня 2020.
  142. ↑ а б І назвав «інтелектуалом». Гордон записав інтерв'ю з колишнім ватажком бойовиків на Донбасі Гіркіним — під його офіс прийшли протестувати. nv.ua. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 грудня 2020.
  143. ↑ Гордон заявив, що брав інтерв’ю за сприяння спецслужб, а флешки надіслав у Гаагу. Українська правда. 18 травня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2020.
  144. ↑ Інтерв'ю з Гіркіним і "флешки в Гаазі". У СБУ розповіли, чи співпрацював з ними Гордон. suspilne.media. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 13 серпня 2020.
  145. ↑ У СБУ відповіли, чи працювали з Гордоном щодо інтерв'ю з Поклонською і Гіркіним. BBC News Україна. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2020.
  146. ↑ СБУ: інтерв’ю з Поклонською та Гіркіним є ініціативою Дмитра Гордона. Радіо Свобода. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 23 червня 2020.
  147. ↑ СБУ: Інтерв'ю Гордона з Гіркіним є його власною ініціативою | DW | 19.05.2020. Deutsche Welle. 19 травня 2020. Архів оригіналу за 26.05.2021.
  148. ↑  Свобода слова Савіка Шустера — 11.09.2020 — ПОВНИЙ ВИПУСК на YouTube
  149. ↑ Інтерв'ю Гордона з Гіркіним та Поклонською були спецоперацією військової розвідки, - Бурба (укр.). 9 лютого 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  150. ↑ Эксклюзив от наших пташек!!. Telegram. Klymenko Time. 10 вересня 2020. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  151. ↑ Прокуратура: Дані з інтервʼю Поклонської та Гіркіна журналісту Гордону використають у провадженнях проти них (укр.). 18 травня 2020. Процитовано 6 червня 2023.
  152. ↑ В Офісі генпрокурора пояснили, які саме заяви Гіркіна і Поклонської з інтервʼю Гордону планує використати слідство (укр.). 20 травня 2020. Процитовано 6 червня 2023.
  153. ↑ Суд Нідерландів долучить до справи MH17 інтерв'ю Гіркина Гордону. hromadske.ua. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2021.
  154. ↑ MH17: суд Нідерландів долучить до справи інтерв'ю Гіркіна Гордону - новини Еспресо TV | Україна. espreso.tv. 9 червня 2020. Архів оригіналу за 20 квітня 2021.
  155. ↑ Справа МН17. На суді в Нідерландах цитували інтерв'ю Гіркіна Гордону (укр.). 10 червня 2021. Процитовано 6 червня 2023.
  156. ↑ "Украинский журналист осудил Соловьева за «поганый язык и поганые мысли». lenta.ru (рос.). 2019-10-2. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  157. ↑   Воскресный вечер с Владимиром Соловьёвым от 29.09.19 на YouTube
  158. ↑   Гордон – Соловьёву: Лично вы, ваш поганый язык и поганые мысли, виновны в гибели сотен, тысяч людей на YouTube
  159. ↑   Истерика Соловьёва на песню Гордона и ответ Гордона на YouTube
  160. ↑   «Негодяй и МЕРЗАВЕЦ»: Соловьёв резко ответил на обвинения украинского журналиста Дмитрия Гордона на YouTube
  161. ↑   Соловьёв без церемоний ответил Гордону: "Я презираю тебя и твоих хозяев!" на YouTube
  162. ↑  Гордон заявил, что его интервью с Поклонской было нужно СБУ // Вечер с Соловьёвым от 19.05.20 на YouTube
  163. ↑  Гордон – Соловьёву: Наши пацаны погибли от рук тех, кто после твоих сраных программ пошли их убивать на YouTube
  164. ↑ а б  Забаненная песня Гордона о Соловьёве снова в ютубе. Посмотрел сам – передай другому на YouTube
  165. ↑   Гордон: Соловьёв – пиараст в чистом виде на YouTube
  166. ↑  Соловьёв, в понедельник жди! Гордон ответил Соловьёву на его истерику в эфире на YouTube
  167. ↑ "Гордон відповів Соловйову: Вово, не сци! Відео. GORDONUA.COM (укр.). 2020-5-26. Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  168. ↑ "Італійський партизан: Гордон присвятив пісню кремлівському пропагандисту Соловйову — відео. nv.ua (укр.). 2020-6-14. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  169. ↑ У Росії відкрили справу проти журналіста Гордона (укр.). 21 березня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  170. ↑ Слідчий комітет Росії порушив справу проти Дмитра Гордона (укр.). 21 березня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  171. ↑ У Росії оголосили в розшук Дмитра Гордона. Він заявив, що "немає на це нічого, окрім гордості" (укр.). 19 липня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  172. ↑ ГОРДОНА ВНЕСЛИ ДО РОСІЙСЬКОГО СПИСКУ ТЕРОРИСТІВ ТА ЕКСТРЕМІСТІВ (укр.). 6 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  173. ↑ Слідчий комітет Росії перевірить зміст книг Дмитра Гордона (укр.). 28 квітня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  174. ↑  Гордон. Конец Путина, Зеленский, Ахметов, Галкин, Караулов, Илларионов, Мураев, Пальчевский, Сабуров на YouTube
  175. ↑ росія оголосила у розшук українського журналіста Гордона (укр.). 19 червня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  176. ↑ Суд у росії заочно заарештував журналіста Гордона (укр.). 22 червня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  177. ↑  Гордон: Объявляю в розыск МВД России на YouTube
  178. ↑ У РФ оголосили "іноагентом" Дмитра Гордона (укр.). 3 вересня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  179. ↑  Фейгин. Резиновая попа Путина, хейт Арестовича, Шарий наехал на Путина, запрет на выдачу виз русским на YouTube
  180. ↑ «Я – єдина людина в Україні, проти якої Росія застосувала такий спектр заходів» (укр.). 8 серпня 2022. Процитовано 6 червня 2023.
  181. ↑ Гордон подав позов проти росії: чого вимагає журналіст (укр.). 16 жовтня 2022. Процитовано 6 червня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Гордон Дмитро Ілліч
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гордон Дмитро Ілліч
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гордон_Дмитро_Ілліч&oldid=42391501