Шимон Ашкеназі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шимон Ашкеназі
Народився 28 грудня 1866(1866-12-28)[1] або 28 грудня 1865(1865-12-28)
Завихост, Сандомирський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща[2][1]
Помер 22 червня 1935(1935-06-22)[1]
Варшава, Польська Республіка[1][3]
Поховання Єврейський цвинтар у Варшаві (Воля)d
Країна Польща Польща
Національність єврей
Діяльність дипломат, історик, науково-педагогічний працівник, письменник, політик
Alma mater Геттінгенський університет
Варшавський університет
Галузь історія
Заклад Варшавський університет
ЛНУ ім. І. Франка
Вчене звання професор
Членство Польська академія знань
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі
Автограф

Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Шимон Ашкеназі у Вікісховищі

Шимо́н Ашкена́зі (пол. Szymon Askenazy; (28 грудня 1866(1866-12-28) або 28 грудня 1865(1865-12-28), Завихост, Свентокшиське воєводство — 22 червня 1935(1935-06-22), Варшава) — польський історик, дипломат. Творець львівської школи польських істориків («школи Ашкеназі»). Представник Польщі у Лізі Націй.

З життєпису[ред. | ред. код]

Народився у містечку Завихост біля Сандомира. Його батьки, Регіна і Вольф, були багатими купцями. Ашкеназі був нащадком давнього єврейського роду, який протягом багатьох століть мешкав у Польщі й був славний лікарями (серед них лікар Сигізмунда Августа) і рабинами.

Навесні 1883 року, отримавши атестат зрілості із золотою медаллю в II Варшавській гімназії, вступив, за рекомендацією свого батька, на Юридичний факультет Варшавського університету, який закінчив у 1887 році. Після завершення навчання він проходив дворічну судову практику, але так і не пов'язав свою подальшу діяльність з юридичною практикою. Відповідно до своїх захоплень, підбадьорений Адольфом Павіньским, продовжив навчання за історичним напрямом в Німеччині, в Геттінгенському університеті Навчання в Геттінгені закінчив отриманням докторського вченого ступеня за захист праці: «Die Letzte Polnische Koenigswahl» (1894 р.).

З 1890 року за сприяння свого товариша Тадеуша Корзона став автором статей у Великій ілюстрованій енциклопедії. Однак, переважно Ашкеназі у цей час займається написанням своєї праці «Польсько-прусський союз» (пол. Przymierze polsko-pruskie), яка друкувалось частинами у виданні «Biblioteka Warszawska», а в подальшому витримала 3 перевидання у 1900, 1901 та 1918 роках. Заходи щодо габілітації в Львівському університеті, завдяки підтримці медієвіста Тадеуша Войцеховського, «червоного князя» Адама Сапіги та багатого галицького землянина Карла Лянцкоронського, не зустріли перепон і в 1897 році він був переведений.

У 1902–1914 роках — професор Львівського університету, з 1928 — почесний професор Варшавського університету, з 1909 — член Польської академії знань, з 1924 — почесний член Польського історичного товариства.

Спеціалізувався у галузі політичної історії Польщі XIX–XX століть (залишаючи поза увагою економічні проблеми): «Князь Юзеф Понятовський» (1905), «Росія — Польща. 1815–1830» (1929) та інші. Вів гостру полеміку з представниками краківської історичної школи, боровся з їх песимізмом у поглядах на історію Польщі, засуджував політичне угодовство. Пробуджував незалежницькі настрої серед польського суспільства. Виступав за приєднання Східної Галичини до Польщі, проти державної незалежності України. Творець львівської школи польських істориків — «школи Ашкеназі», з якої вийшло кілька відомих учених: Н. Гонсяровська-Грабовська, Владислав Конопчинський, Маріан Кукель, Ян Рутковський, М. Сокольницький та інші.

У 1920–1923-х — представник Польщі у Лізі Націй. За політичними поглядами був близький до Юзефа Пілсудського.

Твори[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Р. М. Шуст Аскеназі Шимон // ЕСУ
  • Barycz H. Na przełiomie dwóch stuleci. Z dziejów polskiej humanistyki w dobie Młodej Polski. — Wrocław, 1977. — 332 s. (пол.)
  • Dutkiewicz J. Szymon Askenazy i jego szkoła. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1958. — 249 s. (пол.)
  • Zahorski A. Szymon Aszkenazy // Historycy warszawscy ostatnich dwóch stuleci. Praca zbiorowa. — Warszawa: Czytelnik, 1986. — 495 s. — ISBN 83-07-01055-1. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]