Ширяївський район

Ширяївський район
адміністративно-територіальна одиниця
Район на карті Одеська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Одеська область
Код КОАТУУ:	5125400000
Утворений:	1935
Населення:	27 800
Площа:	1 502 км²
Густота:	18,5 осіб/км²
Тел. код:	+380-4858
Поштові індекси:	66800—66864
Населені пункти та ради
Районний центр:	Ширяєве
Селищні ради:	1
Сільські ради:	18
Смт:	1
Села:	72
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова ради:	Погорєлов Віктор Іванович
Голова РДА:	Куртогуз Наталія Вікторівна
Адреса:	66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Леніна, 104, 21-224
Мапа
Ширяївський район у Вікісховищі

Районний центр: Ширяєве. Найбільші села: Жовтень, Миколаївка, Старі Маяки

Точної дати заснування селища немає. Ставка робиться на 1795 рік. Цього року проводиться ревізький перелік, за яким налічувалось 36 дворів і 289 жителів.

Отже, Ширяєве було засноване в кінці 18 століття виходцями з Болгарії на колишній, так званій, Очаківській землі, а також селянами-кріпаками, що втекли з півночі Росії та України.

Через село проходив Чумацький шлях, що з'єднував Одесу з Поділлям, Волинню, Балтою. Це сприяло торгівлі і ремеслу.

У І половині ХІХ століття Ширяєве було віднесено до розряду містечок Тираспольського повіту. Стає волосним центром, має православну церкву, Єврейський молитовний будинок, поштову станцію, церковнопарафіяльну школу, фельдшерський пункт, кілька кам'яних будинків торговців і багатих ремісників, 8 крамниць, корчму, винний погріб, трактир.

У містечку проживало 70% українців, 20% євреїв, а решта — росіяни, німці і поляки.

Всі землі стали власністю царського двору. Частина земель роздавалась або продавалась. Формально селяни вважались вільними, але фактично залежати від царського двору. Певну частину населення становили чиновники. Це були вільні поселенці, які за певну плату (8-12 крб.) мали право на придбання ділянки для спорудження житла. Переважали темні і вогкі хатинки — землянки без подвір'я і садків. У них мешкали чиновники та десятники. Містечко славилося землеробством, торгівлею, займало одне з перших місць у Херсонській губернії. Великі базари збиралися в містечку щотижня, малі — щодня.

За архівними документами першим великим приватним землевласником в с. Степанівці згадується поміщиця Анастасія Степанівна Чорнолуцька — дочка царського придворного лакея Степана Ширяя. Окрім земель і майна свого батька (8500 десятин землі) їй було ще подаровано 10 тисяч десятин казначейських земель разом з селянами с. Степанівки самим Олександром ІІ.

Дворянка Чорнолуцька та її чоловік (відставний генерал) не жили у с. Степанівці. Їх життя проходило в м. Одесі. Селяни Степанівки ніколи не бачили генерала. Лише сама Анастасія Степанівна зі своїм маленьким сином Сергієм приїздила у помістя.

Після реформи 1861 року поміщиця Чорнолуцька змушена була відпустити своїх кріпаків на волю і подарувала селянам по 2 десятини землі на ревізьку душу. За це даровані землі були названі в її честь та в честь її сестри — Анастасіївка та Ульянівка.

У 1880 році поміщиця Чорнолуцька помирає і землі та Степанівка переходять у спадок її сину Сергію Ширяю — ротмістру Імператорської гвардії, який приїздив із Петербурга тільки влітку. Маєтком керував управитель Михайло (на його честь і названо с. Михайлівку).

В один із перших візитів до Степанівки він вирішив увіковічити своє ім'я і перейменував його у Ширяєве.

За статистикою у 1880 році у містечку було 117 господарів, котрі займалися лише рільництвом, 8 господарів рільництвом і ремеслом, 27 — ремеслом і промислом, 32 — торгівлею.

Село Степанівка було розбито на ІІІ частини:

І — торгове містечко з поміщицькою садибою;

ІІ — село Улянівка;

ІІІ — село Анастасіївка (Магала);

с. Смілове — І, с. Смілове — ІІ, с. Безрукове, с. Відране, с. Бардакове, с. Йосипівка, с. Лебенталь, с. Вовокове, с. Михайлівка, хутір Пустоваровий, хутір Лопушинський, хутір Ширяїв.

Волость займала площу 230,90 кв. верств. У населених пунктах нараховувалось 717 дворів. На один двір припадало 5,1 чол., а на 1 кв. версту 18 чоловік.

За освітою: з вищою — 13 чоловік, з середньою спеціальною — 6 чоловік, з початковою — 90 чоловік, без освіти — 3980 чоловік.

Склад за віруванням: православних — 3721 чоловік, католиків — 12 чоловік, лютеран — 32 чоловіка, розкольників — 10 чоловік, іудеїв −303 чоловіка.

Національний склад: українців — 70%, росіян — 4%, німців −3%, поляків — 3%, євреїв — 20%.

1923 р. березень місяць — відбулася перебудова адміністративного поділу нашого краю. Були скасовані старі царські назви і затверджені нові.

Колишня Степанівська волость була поділена на три сільські ради: Ульянівську, Ширяївську і Михайлівську.

1924 р. Демидівський район перевели у містечко Петровірівку, куди приєднали декілька створених сільських рад: Чуйківську (с. Олександрівка), Григорівську, Мар'янівську, Михайлівську, Ширяївську, Ульянівську, Осинівську.

З того року Ширяєвого адреса була такою:

Ширяєве Перовірівського району Одеського округу.

У 1924 — 1928 рр. було проведено колективізацію. У 1930 році створюється МТС як державне підприємство на допомогу господарствам.

Весною 1932 року народився у Ширяєвому колгосп «Україна», до складу якого увійшли 4 місцевих господарства. Керував тоді об'єднаним господарством Андрій Пазиченко.

20 лютого 1935 року в Ширяєвому створюється адміністративний районний центр.

У економічному відношенні район був сільськогогосподарський. 96% площ зайняті були під угіддям, з яких 74% під пропашними, де вирощувалися в основному озимі сорти пшениці. Середня урожайність зернових у ці роки сягала 16-20 ц/га.

Другою важливою галуззю було тваринництво, де на 100га сільгоспугідь становило 12-13 голів великої рогатої худоби м'ясного та молочного виробництва. У цей час було 4 семирічних школи, 16 початкових шкіл, 1 лікарня, 4 медичних пункта, 17 клубів, 36 хат-читалень.

Влітку 1935 року були створені і запрацювали райспоживспілка, автопарк, редакція газети «Колгоспна правда» (з 1945 року газету перейменовано на «Промінь»), райбанк і сільгоспбанк, райсуд, прокуратура, ощадкаса.

У 1959 році, після ліквідації Перовірівського району, до складу Ширяївського району були включені села Маркевичеве, Новоєлизаветівка, Новопетрівка, Катерино-Платонівка, Жовтень та навколишні села. Однак у січні 1963 року район було ліквідовано і Ширяєве відійшло до Ананьївського району. У 1965 році Ширяєво знову райцентр, з цього ж року воно стало відноситись до розряду селищ міського типу.

Межує з Ананьївським, Любашівським, Миколаївським, Березівським, Великомихайлівським, Фрунзівським та Іванівським районами.

Площа району 1,5 тисяч квадратних кілометрів.

Населення — 29,8 тисяч громадян, у тому числі в смт Ширяєве — 7,1 тисяч чоловік, сільське населення становить 27,7 тисяч чоловік.

В районі 18 сільських та 1 селищна рада, яким підпорядковано 73 населених пункти.

Після реформування сільськогогосподарства в районі сьогодні функціонує 26 товариських, 48 приватних, 158 фермерських, 10 різних сільськогосподарських підприємств.

У району 32 загальноосвітні школи; в них навчається 4589 учнів, працює близько 500 вчителів.

Культосвітню роботу проводять 32 клуби, 32 бібліотеки та ДМШ. У них працює понад 100 культпрацівників.

Населення району обслуговує і районна лікарня, 2 дільничних лікарні, 3 амбулаторії, 29 ФАПів, у яких працює 50 лікарів і 180 медсестер.

Найбільшою цінністю нашого степового краю є люди.

Ширяївська земля виховала 9 Героїв Радянського Союзу, 1 Героя Соціалістичної Праці, Заслуженого працівника сільського господарства України, Заслуженого вчителя України, Заслуженого артиста України, багатьох вчених, академіків, поетів і композиторів.

Проживає в районі багатодітна сім'я Тесів, яка виховує 18 дітей.

Селищу Ширяєвому — 211 років. Та, незважаючи на свій вік, воно молодіє щодня. Щорічно родина ширяївців поповнюється молодим підростаючим поколінням — майбутнім нашого краю і держави.

Не обійшла наш край Велика Вітчизняна війна.

Віроломний напад фашистської Німеччини порушив мирну працю трудівників району. Всього у війні взяли участь 13018 чоловік.

2 роки і 9 місяців район був окупований німецько-фашистськими та румуно- боярськими окупантами.

Край було звільнено від німецько-фашистських загарбників з 2 по 4 квітня 1944 року.

За перемогу над фашизмом, за звільнення Батьківщини і країн Європи ширяївці дорого заплатили: не повернулися до рідних домівок 4225 чоловік. Батьківщина високо оцінила мужність і героїзм наших воїнів: 9-и присвоєно звання Героя Радянського Союзу, один чоловік — повний кавалер орденів Слави, понад 2 тисячі чоловік було нагороджено бойовими орденами і медалями, серед них 196 ширяївців.

І в мирний час у ширяївців були «чорні» дні: на далекій афганській землі загинуло п'ятеро наших юнаків, виконуючи свою інтернаціональну місію. В центрі селища за кошти, зібрані молоддю на суботниках, височить обеліск воїнам-інтернаціоналістам.

Рівною стрічкою простяглася по території району автомобільна дорога Одеса — Київ.

На 126-ому кілометрі цієї траси знаходиться наше селище

Географія

На території району створено ландшафтний заказник місцевого значення Осинівський, ландшафтний заказник місцевого значення Чегодарівський.