Роздільнянський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роздільнянський район
Rozdilnyanskiy rayon gerb.png Rozdilnyanskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Одеська область
Код КОАТУУ: 5120200000
Утворений: 1923 р.
Населення: 58 297 (на 1.02.2016)
Площа: 1368 км²
Густота: 42.1 осіб/км²
Тел. код: +380-4853
Поштові індекси: 67404
Населені пункти та ради
Районний центр: Роздільна
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 18
Міста: 1
Смт: 1
Села: 82
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 67400, Одеська обл., Роздільнянський р-н, м. Роздільна, вул. Незалежності, 9, 3-11-08
Веб-сторінка: Роздільнянська РДА
Голова РДА: Бараненко Наталія Вікторівна
Голова ради: Сігал Фелікс Володимирович

Commons-logo.svg Роздільнянський район у Вікісховищі

Роздільня́нський райо́н — адміністративна одиниця (район) у центральній частині Одеської області. Адміністративний центр — місто Роздільна.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Район розташований за 70 км північно-західніше від міста Одеси. Район межує: на півночі — з Великомихайлівським (сухопутна ділянка 40,8 км), на сході — з Іванівським (сухопутна ділянка 36 км, по Хаджибейському лиману — 24 км), на півдні — з Біляївським (сухопутна ділянка 70,0 км), на заході — з Республікою Молдова. На кордоні з Республікою Молдова знаходяться два пропускних пункти: автомобільний в Розалівці і два в Кучургані: автомобільний і залізничний[1].

Районний центр: Роздільна.

Загальна площа території району становить 1368 км². Середня густота населення — 58.2 особи на 1 км².

Населення[ред.ред. код]

Особливістю національного складу населення Роздільнянщини є його багатонаціональність. На території району проживають представники 59 національностей і народностей, а саме: українці — 77,6 %, росіяни — 13,7 %, молдовани — 5,2 %, болгари — 0,9 % та інші близько 2,6 % (білоруси, німці, вірмени, гагаузи, поляки, татари, цигани, євреї та інші національності).

Найбільше місто Роздільнянщини — її адміністративний центр Роздільна (17 995 жителів)[2]. Серед інших населених пунктів виділяються Лиманське (7 458 жителів)[2] та Кучурган (3,7 тис. жителів).

В районі 21 орган місцевого самоврядування: Роздільнянська районна, Роздільнянська міська, Лиманська селищна та 18 сільських рад, яким підпорядковано 87 населених пунктів, населння яких станом на 2015 рік становило 58 294 осіб, з них міського — 25 453, сільського — 32 841 осіб[2].

За переписом 2001 року розподіл мешканців району (включно з райцентром) за рідною мовою був наступним[3]:

Промисловість[ред.ред. код]

В економіці району провідне місце займає сільське господарство, основу якого становлять 25 приватних сільськогосподарських підприємств, 242 селянських (фермерських) господарства. Всього в районі працює понад 350 виробників товарної сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві переважає вирощування зернових, технічних культур, овочів, виноградарство і садівництво. Значний розвиток має тваринництво.

Промисловість району представлена 8 основними підприємствами. У структурі промислового виробництва найбільшу питому вагу займає харчова та переробна промисловість — 95,0 %

Основна продукція, що виробляється промисловими підприємствами, представлена ТОВ «Агроком» — до 50 найменувань молочної продукції високої якості, ТОВ «Хлібна гавань» — виробництво борошна, ВАТ «Кучурганський цегельний завод» — виробництво цегли будівельного, ТОВ «Ланжерон і К» — виробництво алкогольних напоїв, ТОВ «Гарант-2» — виробництво алкогольних і безалкогольних напоїв, ВАТ «Отрадовське» — виробництво м'яса курячого, ТОВ "Роздільнянський хлібокомбінат «Добро хліб» — виробництво хлібобулочних виробів.

Роздільнянський район лідирує в області за темпами газифікації. Загальна протяжність газопроводів досягає 350 км, Газифіковано 50 % території району.

Історія[ред.ред. код]

Заселення краю почалося після російсько-турецької війни 1768—1774 років, коли на звільнених землях в північному Причорномор'ї з'явилися на запрошення Катерини ІІ народи європейських країн.

У 1775 році, після розгрому Запорізької Січі козаки змушені були переселитись на Кубань, в Північне Причорномор'я і на Дунай. Звільнені землі роздавалися на пільгових умовах генералам, офіцерам, прапорщикам, іншим військовим.

Після смерті Катерини ІІ, імператор Олександр І продовжував запрошувати іноземців на звільнені землі. Згідно з його указом від 31 грудня 1804 року була утворена Херсонська губернія, а у 1818 році — Новоросійське генерал-губернаторство, куди входили 4 повіти: Херсонський, Тираспільський, Овідіопільський, Лисаветградський. Пізніше до Херсонської губернії входили Одеський, Ананьївський, Тираспільський та Херсонський повіти.

В Одеський та Тираспільський повіти на початку XIX століття входили всі села і хутори сучасного Роздільнянського району.

Поселенці між Бугом і Дністром оголошувались особисто вільними, орендували землю у поміщиків. І в наших краях виникли німецькі колонії: Зельці та Кандель (об'єднані у Лиманське), Страсбург та Баден (об'єднані у Кучурган), Ельзас (Щербанка), багато німців поселилися в селах Бецилове, Єреміївка, Понятівка, Фрейдерове (Балкове), Бринівка, Кошари, Степанівка та інших селах району. Земельні наділи, що виділяв царський уряд Росії поселенцям, називалися «дачами».

У 1892 році всі села і хутори Одеського та Тираспільського повітів поділялись на волості. До Одеського повіту входили Більчанська (тепер Іванівський район), Куртівська (нині Новоукраїнська сільрада), Баденська, Зельцька, Страсбурзьа волості. До Тираспільського повіту входили Домінська, Петровірівська, Понятівська, Велізарівська, Паркано-Тернівська, Слободзейська, Розалівська волості. У складі Розалівської волості серед інших знаходилася і Роздільна.

Більшість населених пунктів району засновано наприкінці 18-го і на початку 19-го століття. Деякі з'явилися у 19 — початку 20-го століття.

Найстаріші села району: Куртівка, Зельці, Баден, Страсбург, Кандель, Ельзас. Село Куртівка засноване у 1793 році, коли навколишні землі землі одержав відставний капітан Курта. Своїм прізвищем він назвав село — Куртівка.

Ім'ям поміщиків назвали і села Єреміївка, Колонтаївка, Бецилове, Фестерове, Шеметове та інші.

У 1923 році був утворений Роздільнянський район[4], але в 1924 році змінився адміністративно-територіальний поділ і він був ліквідований. Відновлений у 1932 році[5].

З перших днів Німецько-радянської війни район був переведений на воєнне положення, місто зазнавало безперервних бомбардувань німецько-румунської авіації. В діючу армію пішло 1120 жителів району. В оборонних боях за Роздільну та район брали участь частини 25-ї Чапаївської та 95-ї молдавської стрілецької дивізій.

З 8 серпня 1941 року німецько-румунські війська захопили територію району і встановили на 32 місяці окупаційний режим. За час окупації було знищено школи, лікарні, залізничну станцію, багато мешканців району. У період окупації румунами в районі були створені каральні і контррозвідувальні органи: районна жандармерія з жандармськими постами в 4 населених пунктах. У німецьких селах існувала комендатура гестапо і команда СС. У німецьких колоніях комендатурою СС були створені загони «Сельбстмутц» з місцевих німців, які виконували політичні функції при комендатурі СС[6]. Вигнали нацистських окупантів з району 4-8 квітня 1944 року війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Малиновського Р. Протягом війни на фронт пішло 4,6 тисяч осіб, 3012 наших земляків було нагороджено бойовими орденами та медалями. З фронту не повернулося 4216 роздільнянців. Протягом війни на території району загинуло 1267 воїнів РСЧА.

На 1950 рік Роздільнянський район складався з смт Роздільна та 23 сільрад: Бециловської, Бринівської, Бугайської, Будьоннівської, Велізаровської, Деминської, Єреміївської, Жовтневої, Кіровської, Кучурганської, Лиманської, Марківської, Ново-Дмитрівської, Ново-Красненської, Новосілківської, Очеретівської, Петро-Євдокіївської, Понятівської, Рибальської, Степанівської, Шевченковської, Щербанської.

У першій половині 1960-х років у зв'язку з переселенням або іншими причинами були виключені з обліку хутори Бурдовий (Кам'янська сільська рада), Калинівка, Клин (у минулому — Болгарка), Лиманівка (у минулому — Юзефсталь) (Єгорівська с/р), Мікояна (Єреміївська с/р), Новоантонівка (Новоукраїнська с/р), селища Михайлівка (Старостинська с/р), Петродолинівка (Єгорівська с/р) та села Свиноозерка (Єреміївська с/р), Тираспольське (Гаївська с/р). Трохи згодом до цього списку додалось село Тамарівка (Кам'янська с/р).

Освіта[ред.ред. код]

На території району функціонують два спеціальні середні заклади ПТУ № 13 (с. Степове) і ПТУ № 41 (смт. Лиманське). Училища готують механізаторів широкого профілю для сільського господарства.

Мережа загальноосвітніх закладів району налічує 32 школи І, П та Ш ступенів, 75 з яких з державною мовою навчання. Контингент дітей, які навчаються у школах району становить 9049 учнів. Навчальний процес забезпечують 700 педагогів, 85 % з яких мають вищу освіту.

В Роздільній та селищі Лиманське працюють музичні школи. Навчанням охоплено 360 дітей. В місті Роздільна працює районний центр творчості дітей та учнівської молоді, де в 63 групах займається 960 дітей шкіл міста та району.

В селищі Лиманське працює школа-інтернат для розумово відсталих дітей.

Населення району обслуговує 33 бібліотеки, з яких 30 знаходиться в сільській місцевості, Книжковий фонд становить 530 тисяч примірників.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Культурно-освітню роботу в районі проводять 20 клубних установ, в яких 5 колективів мають звання «народний».

В районі функціонує 41 медичний заклад, які обслуговують 92 лікаря; в смт. Кучургани працює єдиний в Україні «Укрлепрозорій».

В районі зареєстровано 60 політичних партій, 43 громадські організації, релігійні потреби району задовольняє 35 громад.

Транспорт[ред.ред. код]

Головна особливість географічного розташування району — прикордонне положення, широкий вихід до доріг державного значення E95М05 (Київ-Одеса), E58 (Одеса—Кучурган) та E581, вузлової станції Роздільна I Одеської залізниці визначає його значні переваги та транспортні можливості. Загальна протяжність доріг державного значення 49 км: Київ—Одеса − 34 км, Одеса—Кучурган — 15 км. Два транспортних коридори проходять через одну з найбільших вузлових станцій України — Роздільна-Сортувальна, яка входить до складу Одеської залізниці. Тут формуються потяги на основні напрямки: Молдову, Західну Європу, Київ, морські порти. За своїми технічними спроможностями станція розрахована на щодобову переробку 70 потягів всіх видів класності. З введенням в дію нового вокзального комплексу здійснена повна модернізація станції. Платформи здатні одночасно приймати 3 потяги в різних напрямках.

Фізико-географічне положення району сприяло розташуванню військового аеродрому, який починаючи з 1997 року сертифікований за цивільними льотними процедурами, обслуговує міжнародні польоти повітряними суднами типу АН-124, «Руслан», «ІЛ-76» і класом нижче.

На базі аеродрому функціонують авіаційно-спортивні клуби.

Територією району пролягає газотранспортний коридор Шебелинка – Ізмаїл.

Кордон[ред.ред. код]

Територією району по залізниці, суші та воді пролягає лінія Українсько-Молдовського кордону на Придністровській ділянці, яка має протяжність 34,1 км, з них 6,3 км по водній поверхні Кучурганської водойми. Охорону безпеки України тут несе особовий склад Прикордонної та Митної служби. Район віднесено до контрольованої прикордонної зони. На території діють 3 прикордонних пункти, в тому числі 2 міжнародних (1 — автомобільний, 1 — залізничний), 1 міждержавний спрощеного пропуску громадян. Міжнародний автомобільний прикордонний пункт розташований в с. Кучурган, міжнародний залізничний прикордонний пост розташований с. Труд-Куток ст. Кучурган, міждержавний прикордонний пост спрощеного пропуску розташований с. Розалівка.

Природа та географія району[ред.ред. код]

Лиман, річки та водосховище[ред.ред. код]

На території Роздільнянщини протікають річки: Кучурган, Барабой, Свина. Також є такі водойми, як Хаджибейський лиман та Кучурганське водосховище, що іноді помилково називають лиманом. Останній слугує джерелом води для Молдавської ГРЕС.

Природа[ред.ред. код]

Природа Роздільнянщини, головним чином, репрезентована різнотрав'ям, ксенофільними видами, з яких частіше других зустрічаються люцерна, молочай, шавлія та інші. З півчагарників найбільш численні полин австрійський. Природна деревна рослинність майже цілком відсутня. Лише на окремих ділянках північних схилів збереглися невеличкі зарості чагарників. Загальна площа лісів по району становить 6180 га. Щоб захистити ґрунти від суховіїв та ерозії, а дороги від снігових заметів, практикою стало смугове деревонасадження. Початок йому покладено в районі ще XIX ст., але більшість сучасних лісосмуг було насаджені протягом 1940-1950-х років. По них ростуть різні види дерев: дуб, клен, біла й жовта акація, ясен, в'яз (бересток), волоський горіх, абрикос, черешня, лох, шовковиця, тополя, шипшина тощо. Невдовзі ці смуги стали притулком для сірих куріпок, сорок, перепелиць, ворон, жайворонків та інших птахів.

Однією з особливостей району є комплекс Хаджибейського лиману, який може похвалитися багатим складом флори та фауни. На території Роздільнянщини існує унікальний ботанічний заказник «Костянська балка». «Костянська балка» — заказник, створений на площі 22,7 га у 1993 році. На території заказника збереглася досить значна видова різноманітність рослин, близько 18 видів судинних рослин з Червоної книги України та Червоного списку Одеської області (голонасінник одеський, астрагал шерстистоквітковий тощо). Також на території заказнику зустрічаються рослинні угрупування з Зеленої книги України (формації ковили волосистої та мигдалю низького). До птахів і тварин, занесених до Червоної книги, належать видра, орлан-білохвост, степовий орел, лелеки — білий та чорний, ескулапова змія.

Охорона природи[ред.ред. код]

На території району знаходиться унікальне підприємство ТОВ «Рідна природа». Усього за 33 км від Одеси на території заказника «Рідна природа» розташований унікальний природний комплекс в районі с. Єгорівка. Заказник розташований в лісостеповій зоні поруч з величезним озером. ТОВ «Рідна природа» реалізує програму по збереженню і розвитку популяцій видів дикої флори і фауни, притаманною виключно цьому маленькому і чудесному шматочку землі Україна, а саме: коні, ведмеді, лані, муфлони, кабани, качки, фазани, цесарки, павичі.

На території району створено ботанічний заказник місцевого значення «Костянська балка».

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Роздільнянщини помірно-континентальний з недостатнім зволоженням, короткою м'якою зимою та довгим спекотним літом. За кліматичними умовами район відноситься до зони посушливих степів. Температурний режим Роздільнянщини формується під впливом географічної широти, повітряних мас моря й лиману. 50-55 днів протягом року тут переважає помірне повітря, що взимку дає потепління й опади, влітку похолодання й опади, а 75-85 днів — тропічні повітряні маси, що надходять з Африки і Туреччини, викликаючи підвищення температури на 20-34°С. Рідко коли залітають до нас арктичні повітряні маси, що несуть із собою раннє осіннє похолодання та весняні заморозки.

Взимку переважає нестала похмура погода з частими, але не довгими похолоданнями. Тривалість зими в середньому — 72 дні. Найхолодніший місяць року — січень. Тривалість весни — 70-78 днів. Починається вона в кінці лютого — на початку березня, а закінчується в середині травня (перехід через +15° С). Літо довге, спекотне, часто посушливе. Кількість днів із середньодобовою температурою, що перевищує + 15°С, досягає 135—145. Безморозний період становить 240 днів. Річна кількість опадів коливається в межах 350—390 мм на рік, з них на теплий період припадає 220—240 мм. Найменше опадів буває навесні.

Вплив Хаджибейського лиману на клімат порівняно невеликий. Тут континентальність клімату й кількість бездощових днів менша проти інших територій району. Мілководний лиман швидко прогрівається влітку і так само швидко охолоджується взимку.

Природні копалини[ред.ред. код]

Район має багату сировинну базу: піщані кар'єри, кар'єри з видобутку вапняку, глини, яка йде на виробництво червоної цегли, водні ресурси. Це значний резерв поповнення бюджету, створення нових робочих місць, поліпшення соціальної бази району.

Релігія[ред.ред. код]

В районі зареєстровані 42 релігійні громади: 20 — Української православної церкви Московського патріархату, 5 — Української православної церкви Київського патріархату, 3 — Євангельських християн-баптистів, 2 — Християн віри євангельської, 2 — Української Греко-католицької церкви, 2 — Свідків Єгових, 1 — Адвентистів сьомого дня, 1 — церкви Святого Духа, 1 — Римо-католицької парафія, 1 — Української Християнської Євангельської Церкви, 1 — Євангельська церква Ханаан, 1 — УПЦ Ікони Божої Матері «Споручниці грішних», 1 — монастир Одеської єпархії руської православної церкви за кордоном Святителя Іоана (Максимовича), 1 — УПЦ «Храм Ікони Казанської Божої матері».

Найбільш цікавими пам'ятками, з точки зору історії та культури, є церкви. Найбільший католицький собор півдня України — старовинний німецький собор Успіння Пресвятої Діви Марії в селищі Лиманське (колишньої колонії Зельц) побудований у 1901 році, а також менший собор Пресвятої Трійці — поруч із цвинтарем. Менший собор був побудований з великим і глибоким підвалом, де згодом був похований перший священик. Туди, як в мавзолей можна було спускатися східцями і покладати квіти. Обидві церкви були католицькими. Учні та вчителі Лиманської загальноосвітньої школи, в ході пошукової роботи, з'ясували, що, потребує зараз в реставрації, велика церква в центрі селища, що нагадує базиліку своєю подовженою, витягнутою формою. Деякі жителі стверджують, що будівля церкви була зведена в 1808 році. Німці, що населяли Зельц, не могли жити без церкви ціле століття, тому на місці збудованого у 1901 році храму з 1821 року діяла маленька церква.

Костел Святих Ангелів-Хранителів (1909 рік)

Костел Святих Ангелів-Хранителів (село Щербанка, раніше Ельзас нім. Elsaβ). У Ельзасі перший камінь костелу Святих Ангелів-Хранителів був закладений дияконом Рудольфом Райхерт 13 травня 1891. А вже 25 жовтня 1892 єпископ А. Церр освятив нову церкву і оголосив її покровителем архангела Гавриїла. Побудоване в стилі еклектики, масивна будівля кірхи було довжиною 51 м і шириною 20 м, а вбудована вежа разом зі шпилем була заввишки 46 м. Башта знаходилася в північній стороні церкви, а гаспида — на південній. На фасаді знаходилося два основних порталу, по сім великих стрілчастих вікон з кожного боку будівлі. Інтер'єр прикрашали три чудові вівтаря, поставлені тірольськими художніми майстрами Штуфлессера. Над багато оздобленим головним вівтарем висіла картина, виконана маслом, із зображенням архангела Гавриїла. З іншого боку стояли статуї Св. Антонія і Св. Климентія. Боковий вівтар у правому нефі було присвячено Пресвятій Богородиці, в лівому — вівтар Св. Йосипа. У наступні роки скульптури дванадцяти апостолів були прикріплені до 12-и колон центрального нефа, а прекрасно виконана серія картин «зупинки Христа на Хресній дорозі на Голгофу» була розміщена не стінах. Три картини на церковну тематику були написані майстром Бенцінгером зі Швейцарії. Серед іншого церковного оздоблення були: кафедра з виразною різьбленням по дереву, мармурова купіль для хрещення, кілька картин на біблійні сюжети. У 1911 році в церкві був встановлений орган, а на дзвіниці — чотири дзвони різних розмірів. "Спрямована вгору вежа, форма вікон, що йдуть уздовж стін, і гаспида були, безсумнівно, типовими елементами готики, — описував одне з джерел початку XX століття, — в той час як фризи, напівкруглі резонансні отвори дзвіниці, і інші архітектурні елементи, були характерними для інших стилів; одним словом, ельзаська кірха являла собою в архітектурному плані, змішання стилів. Майстри-будівельники зробили над апсидою дуже виразний звід з м'якого черепашнику. Вівтар був облицьований дубом.

Церква Миколи Чудотворця в місті Роздільна була заснована в 1901 році. Оскільки, Роздільна являла собою невелике селище, церкву будували невелику, як для села. Зате вийшла вона дуже витонченою і гармонійною. Фонди на будівництво виділяла залізниця. Микола Чудотворець — покровитель мандрівників. Роздільна ж на початку XX століття поступово стає залізничною станцією 1-й категорії, у зв'язку з цим ім'я церкви дано не випадково. Як втім, і місце розташування: біля вокзалу, що дозволяє завжди бути в центрі суспільного життя. Була при церкві і приходська школа. Настоятелем церкви в цей час був Романович Іполит Миколайович, який був наданий, увагою самого імператора Миколи II. У 1904 році Микола II з дружиною Олександрою Федорівною прибув в Роздільну і відвідав Свято-Миколаївську церкву, де нагородив іменними золотими годинниками священика отця Іполита, за старанність. У 1911 році імператор Микола II вдруге відвідав Роздільнянської церква, але вже разом зі своїм сином, спадкоємцем престолу царевичем Олексієм. На початку 20-х років настоятель церкви отець Іполит вмирає від тифу, у віці 44 років. Могила батька Іполита знаходиться в церковному дворі. Після його смерті церква була закрита на довгі роки. Під час окупації церкву відкрили, проте колишнього зовнішнього величі вона позбулася, у зв'язку з пошкодженням статей. Діяла вона до початку 50-х років і знову була закрита, до 90-х років XX століття. І тільки в 1990 році, за указом 1-го секретаря Роздільнянського райкому партії Сергія Рафаїловича Гриневецького (пізніше — губернатора Одеської області, а нині Народного депутата України), церква повернули справжнім господарям. Проходило воно поетапно, протягом 6 років, багато в чому за допомогою майстрів і художників західній Україні. 14 січня 1991 було проведено перше богослужіння, і з тих пір, попри відновлювальні (навіть внутрішні) роботи, проводилися літургії. У 1997 році, 5 жовтня, церква була повністю відновлена і освячена Агафангелом, митрополитом Одеським і Ізмаїльським.

Політика[ред.ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Роздільнянського району було створено 35 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 37,77 % (проголосували 17 042 із 45 123 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 39,45 % (6 723 виборців); Сергій Тігіпко — 19,40 % (3 307 виборців), Юлія Тимошенко — 9,50 % (1 619 виборців), Вадим Рабінович — 5,57 % (950 виборців), Михайло Добкін — 5,02 % (855 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 3,77 %.[7]

Примітки[ред.ред. код]

  1. На границе с Республикой Молдова
  2. а б в ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2015 року
  3. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  4. Роздільнянський район // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 9. — К., 1983. — С. 429.
  5. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 723—724.
  6. Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 486.
  7. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія — ІАС «Вибори Президента України». www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-03-31. 

Джерела[ред.ред. код]