Болградський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Болградський район
Bolhrad Raion COA.png Bolhrad Raion flag.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: Україна Україна
Регіон: Flag of Odesa Oblast.svg Одеська область
Код КОАТУУ: 5120200000
Утворений: 1940 р.
Населення: 148 978 (на момент укрупнення)
Площа: 4518,025 км²
Густота: 33,0 осіб/км²
Тел. код: +380-4846
Поштові індекси: 68700—68752
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Болград
Міські ради: 1
Сільські ради: 18
Міста: 1
Села: 21
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 68702, Одеська область, Болградський р-н, м. Болград, пр. Соборний, 149, 4-16-73, Болградська райдержадміністрація
Вебсторінка: Болградська РДА
Болградська районна рада
Голова РДА: Кучмійов Андрій Володимирович[1]
Голова ради: Дімитров Дмитро Степанович
Мапа

Commons-logo.svg Болградський район у Вікісховищі

Болгра́дський райо́н — адміністративна одиниця на півдні Одеської області України. Адміністративний центр — місто Болград.

Історія[ред. | ред. код]

На початку XIX століття тисячі болгар, рятуючись від турецького гніту, втікали в Буджак, приєднаний 1812 року до Російської імперії. На цих землях болгарські поселенці знаходили нову батьківщину, мали змогу мирно жити й працювати. Їх наділяли землею, давали позики на облаштування господарства, звільняли на 10 років від державних податків. В господарстві переважало хліборобство і вівчарство.

У 1818 році було утворено Бессарабське болгарське управління задунайськими переселенцями. У зв'язку з цим населені пункти, утворені до того часу, увійшли до складу Ізмаїльського округу Болгарського уводу.

За ініціативою графа Івана Інзова у 18211823 роках було засновано місто Болград, яке стало центром болгарських колоній і водночас — важливим торговим і ремісничим центром цілої Бессарабії.

Болградський район утворено 1940 року, після того, як Буджак був приєднаний до складу СРСР. Перед тим ці землі входили до складу Румунії (1918—1940).

Географія[ред. | ред. код]

Площа району становить 4518 км².

Водний фонд Болградського району становить 5167 га. Площа озера Ялпуг на території району — 3854 га. Озеро є єдиним джерелом питної води для міста Болград. На території району розташовані 20 ставків і 5 водосховищ. Територією району протікають 4 малі річки: Ялпуг, Великий Катлабух, Малий Катлабух і Ташбунар. Загальна протяжність малих річок і струмків на території району — 378 км. Для забезпечення господарських і питних потреб населення в районі є 49 артезіанських свердловин, 241 шахтний колодязь загального користування й 11 каптажів.

На території району створені ландшафтні заказники місцевого значення Виноградівка та Тополине, ентомологічний заказник місцевого значення Жовтневий.

Районом проходить залізниця РеніКишинів, автодороги державного значення E87 (Одеса—Рені), Ізмаїл—Кишинів (Молдова).

Район межує: на півночі — з Тарутинським районом, на сході — з Арцизьким, на півдні — з Ізмаїльським і Ренійським районами Одеської області, на заході — з Республікою Молдова.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

На території району розташовані 22 населені пункти.

У районі 21 територіальна громада, інтереси яких представляють районна, міська та 18 сільських рад.

Адміністративним, господарським і культурним центром району є місто Болград, засноване у 1821 році бессарабським генерал-губернатором Іваном Інзовим. Розташоване воно на східному березі озера Ялпуг, за 7 кілометрів від однойменної залізничної станції та за 234 км — від обласного центру м. Одеса.

Районний центр сполучений з усіма населеними пунктами району дорогами з твердим покриттям.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення Болградського району на 1 березня 2004 року становила 70 817 осіб, у тому числі в м. Болграді проживало 15 968 осіб, у селах — 54 849 осіб. Чоловіків усього 33 714, жінок — 37 103. У районі нараховувалось 20 145 пенсіонерів.

Із загальної чисельності населення трудові ресурси в 2006 році склали 63,6 %. Основою економіки району є виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, що обумовлює сезонність використання трудових ресурсів.

У галузях економіки зайнято 51,5 % трудових ресурсів, з них у сільському господарстві — 70 % від зайнятого в галузях економіки.

Національний склад населення району за переписом населення 2001 року[2]

На території району визнані регіональними російська, болгарська та гагаузька мови.[3]

Етномовний склад населених пунктів району (рідна мова населення)[4]

українська болгарська гагаузька російська молдовська циганська
Болградський район 4,9 57,6 17,8 16,3 1,0 0,2
м. Болград 13,9 32,7 2,0 48,7 1,1 0,2
с. Баннівка 4,0 89,4 0,3 5,1 1,0 -
с. Василівка 1,8 95,5 0,3 1,9 0,5 -
с. Виноградне 1,9 94,8 0,9 1,7 0,5 0,1
с. Виноградівка 1,7 3,3 86,2 7,3 0,7 0,2
с. Владичень 4,8 74,4 5,3 11,9 3,2 -
с. Голиця 2,9 91,6 0,5 2,9 1,3 -
с. Городнє 1,5 93,8 0,9 2,9 0,5 0,4
с. Дмитрівка 0,9 1,6 96,2 1,0 0,3 -
с. Залізничне 3,5 76,5 4,7 12,1 2,1 0,7
с. Калчева 1,7 94,2 0,9 2,4 0,5 -
с. Каракурт 4,6 18,5 11,5 15,1 1,4 -
с. Коса 2,5 0,8 0,8 92,6 2,5 -
с. Криничне 1,6 93,3 0,3 3,3 0,7 0,4
с. Кубей 1,5 62,1 26,6 9,4 0,2 -
с. Нові Трояни 1,4 95,6 0,7 1,5 0,5 0,1
с-ще Оксамитне 8,2 21,3 11,5 50,1 6,5 -
с. Олександрівка 1,7 3,4 89,2 4,3 1,0 0,3
с. Оріхівка 2,1 94,0 0,8 1,8 0,9 0,2
с-ще Тополине 9,8 15,5 7,0 58,6 7,5 -
с. Табаки 3,0 78,2 7,6 9,1 1,2 0,6

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Болградського району було створено 36 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 32,05 % (проголосували 17 293 із 53 964 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Сергій Тігіпко — 35,70 % (6 173 виборців); Петро Порошенко — 27,65 % (4 781 виборців), Михайло Добкін — 9,87 % (1 706 виборців), Петро Симоненко — 6,79 % (1 174 виборців), Юлія Тимошенко — 5,38 % (931 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 4,39 %.[5]

Економіка[ред. | ред. код]

Основною економічною діяльністю Болградського району є виробництво та переробка агропродовольчої продукції, яка використовує сезонні робочі сили.

Станом на 2006 рік робоча сила становила 63,6 % жителів району. Водночас частка пенсіонерів у населенні району становила 28,4 % (20,145 осіб). Більшість людей працювали в сільському господарстві або в харчовій промисловості.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Молдова Молдова Молдова Молдова Тарутинський район
Молдова Молдова Gray compass rose.svg Арцизький район
Ренійський район Ізмаїльський район Ізмаїльський район