Шовковиця Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шовковиця Шевченка
Шовковиця у дворику музею
Шовковиця у Ботанічному саду

Шовковиця Шевченка (1) — меморіальне дерево, пов'язане з ім'ям великого українського поета Т. Г. Шевченка, зростає у дворику літературно-меморіального будинку-музею Т. Шевченка в Києві. Дерево бачило Т. Шевченка, який проживав у цьому будинку в 1846 р. Обхват шовковиці — 3,30 м, висота 10 м, вік 150 років[1]. У 2010 р., за фінансової підтримки народного депутата України М. Томенка та київського ентузіаста, великого захисника стародавніх дерев А. Козлова, дупло в шовковиці було запломбовано, і під дерево поставлена опора. Статус ботанічної пам'ятки природи, за ініціативи Київського еколого-культурного центру та дирекції літературно-меморіального будинку-музею Т. Шевченка в Києві, дерево отримало в 2011 р.[1]

Шовковиця Шевченка (2) в НБС НАН України — меморіальне дерево, пов'язане з ім'ям Т. Г. Шевченка. Висота шовковиці — 10 м, обхват стовбура −3,40 м. Вік 150—200 років[1]. Росте в Києві в Національному ботанічному саду НАН України зліва алеєю до Видубецького монастиря. За легендою її вік набагато більше, і посаджена вона нібито ченцями Видубицького монастиря з насіння, привезеного ними з Середньої Азії. Пізніше, нібито від цієї шовковиці пішли всі шовковиці, зростаючі в Україні та Росії. За легендою дерево оглядав ще Петро I, а Тарас Шевченко зробив кілька замальовок цього дерева, коли відвідував Видубецький монастир[1]. У 2010 р. дерево отримало статус ботанічної пам'ятки природи[1]. У 2012 р. шовковиця була вилікувана фахівцями Київського еколого-культурного центру за фінансової підтримки киянина А. Козлова[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Шнайдер С. Л., Борейко В. Е., Стеценко Н. Ф. 500 выдающихся деревьев Украины. — К.: КЭКЦ, 2011. — 203 с.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Шнайдер С. Л., Борейко В. Е., Стеценко Н. Ф. 500 выдающихся деревьев Украины. — К.: КЭКЦ, 2011. — 203 с.