Черешня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черешня

Біологічна класифікація
Рід: Prunus
Вид: avium
ареал виду
ареал виду
Синоніми
Cerasus avium (L.) Moench
Посилання
Вікісховище: Prunus avium
EOL: 231737
IPNI: 30093848-2
ITIS: 24770
МСОП: 172064
NCBI: 42229

Чере́шня (Prunus avium) — рослина роду слива (Prunus) родини розових (Rosaceae).

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Листя коротко загострене, еліптично-яйцеподібне, пилчасте, злегка зморщене; черешки з двома залозками в основі платівки, довжиною до 16 см.

Білі квіти у суцвітті. Чашолистків та пелюстків по п'яти, тичинок — багато, маточка одна. Черешня - типова перехреснозапильна культура, тому для якісного врожаю потрібно поруч садити кілька різних сортів і забезпечувати їх комахами-запилювачами: бджолами. Цвіте у квітні — травні, за сприятливих погодних умов може бути гарним медоносом для весняного розвитку бджолиних сімей. Медопродуктивність садів становить до 30 кг/га.[1]

Плід — солодка, куляста або злегка серцеподібна чорна, жовта або червона кістянка, у дикорослих дрібніша, ніж у культурних, до 2.5 см в діаметрі. Плоди черешні мають до 17 % цукру та до 1,1 % органічних кислот. Коренева система частіш за все горизонтальна, але за сприятливих умовах можуть виникнути вертикальні корені. Цвіте черешня в кінці березня ― початку квітня, плодоносить з другої половини травня.

Поширення[ред. | ред. код]

Черешня дико росте серед іншого в Україні, в Молдові, на Кавказі. Культивують черешню у всіх частинах світу; в Україні найбільше поширена в південній і центральній частині, у Степу та в південно-західній частині Лісостепу. Особливо поширена черешня на піщаних ґрунтах Мелітопільщини.

В Україні розповсюджені сорти: Скороспілка, Гедельфінгер, Біґаро Дайбера, Одеська чорна, Наполеон, Рожева тощо.

Шкідники[ред. | ред. код]

Шкідниками черешні є вишнева муха та вишнева попелиця які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 473.