Штепівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Штепівка
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Сумський район
Рада Лебединська міська громада
Облікова картка Штепівка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 1201
Поштовий індекс 42220
Телефонний код +380 5445
Географічні дані
Географічні координати 50°47′44″ пн. ш. 34°20′40″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
189 м
Відстань до
районного центру
32 км
Найближча залізнична станція Лебединська
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 42220, Сумська обл., Лебединський р-н, с. Штепівка, вул. Шкільна, 54
Сільський голова Великодний Олександр Михайлович
Карта
Штепівка. Карта розташування: Україна
Штепівка
Штепівка
Штепівка. Карта розташування: Сумська область
Штепівка
Штепівка
Мапа

Ште́півка — село в Україні, у Лебединській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 1201 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Штепівська сільська рада.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області.» увійшло до складу Лебединської міської громади [1]

Після ліквідації Лебединського району 19 липня 2020 року село увійшло до Сумського району.[2]

Географія[ред. | ред. код]

Село Штепівка знаходиться у верхів'ях балки Дроздівщина. На відстані 1,5 км розташовані села Руда і Яснопілля. По селу протікає пересихаючий струмок Сулка з загатою. Поруч проходять автомобільні дороги Н07 і Т 1906.

Назва[ред. | ред. код]

Село спочатку називалося слобода Степівка, свою сучасну назву дістало від прізвища сотника Сумського полку, Івана Юрійовича Штепи, якому Цар Олексій Михайлович, близько 1670 року жалував землі між річками Сулою і Пслом.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване близько 1670 року.

За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лебединського повіту Харківської губернії, мешкало 1785 осіб (882 чоловічої статі та 903 — жіночої), налічувалось 150 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалось 2 ярмарки на рік[3].

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Штепівської волості, кількість мешканців скоротилась до 1405 осіб[4].

З 1923 — центр Штепівського району.[5]

29 вересня 1941 Радянські війська залишили з боями районний центр Штепівка Сумської області. 1 жовтня відбулася радянська нічна контратака на Штепівку, не маючи підкріплення, червоноармійці відійшли, здійснював 2-й кавалерійський корпус за підтримки танків[6]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

В пам'ять про танкові бої, що йшли біля села в ІІ світовій війні, на околиці села в листопаді в 1968 року встановлено монумент: на високому п'єдесталі танк Т-34.

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

  • Гринько Григорій Федорович, міський голова Києва в 1924-25, нарком фінансів СРСР у 1930-37
  • Росковшенко Іван Васильович, український поет, перекладач та фольклорист, учасник гуртка харківських романтиків.
  • Гевліч Анатолій Тимофійович- український педагог. Почесний громадянин села Гвіздівці на Буковині. Народився 05.05.1932 р., с. Штепівка Лебединського району Сумської області. У 1941 р. став круглим сиротою. Закінчив Лебединське педучилище. У 1953 р. прийнятий на посаду вчителя математики Коболчинської семирічної школи Сокирянського району Чернівецької області. 02.10.1954 р. призваний на службу в Радянську Армію. З 01.12.1957 р.- вчитель Вітрянської, з 29.08.1959-го - Коболчинської шкіл, у жовтні 1961 р. призначений директором Ожівської школи. У 1963 р. закінчив Чернівецький університет. З 1 вересня 1966 р. - директор школи в с. Гвіздівці, яку очолював 35 років. Нагороджений медаллю "За трудову доблесть" (1966), орденом Жовтневої революції. На приміщенні Гвіздовецької ЗОШ встановлено меморіальну дошку на честь А. Т. Гевліча.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 25 жовтня 2021. 
  2. Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 31 жовтня 2021. 
  3. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2773)
  4. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  5. Постанова ВУЦВК № 313 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Харківщини»
  6. Бойові донесення (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]