Московський Бобрик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Московський Бобрик
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Лебединський район
Рада/громада Московсько-Бобрицька сільська рада
Код КОАТУУ 5922986901
Облікова картка Московський Бобрик 
Основні дані
Перша згадка 1645
Населення 909
Поштовий індекс 42235
Телефонний код +380 5445
Географічні дані
Географічні координати 50°25′30″ пн. ш. 34°21′29″ сх. д. / 50.42500° пн. ш. 34.35806° сх. д. / 50.42500; 34.35806Координати: 50°25′30″ пн. ш. 34°21′29″ сх. д. / 50.42500° пн. ш. 34.35806° сх. д. / 50.42500; 34.35806
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Лебединська
Відстань до
залізничної станції
26 км
Місцева влада
Адреса ради 42235 Сумська обл., Лебединський р-н, село Московський Бобрик,вул.Леніна,24, тел. 33-1-31
Сільський голова Дубровін Олександр Іванович
Карта
Московський Бобрик is located in Україна
Московський Бобрик
Московський Бобрик
Московський Бобрик is located in Сумська область
Московський Бобрик
Московський Бобрик
Московський Бобрик is located in Лебединський район
Московський Бобрик
Московський Бобрик

Моско́вський Бо́брик — село в Україні, в Лебединському районі Сумської області. Населення становить 909 осіб, з них — 97,6% українці (за даними перепису населення 2001 року). Орган місцевого самоврядування — Московськобобрицька сільська рада.

Географія[ред.ред. код]

Ставок (фото 2017 року)

Село Московський Бобрик розташоване за 26 км від райцентру і залізничної станції, за 3 км від лівого берега річки Псел. На відстані до 3-х км знаходяться підпорядковані Московськобобрицькій сільській раді села Пашкине, Влізьки та Березів Яр. По селу протікає пересихаюча річка Бобрик. В межах села є ставок. Біля села — озеро Журавлі. До села примикає великий лісовий масив (сосна, дуб). Неподалік села з північої сторони — Новотроїцьке газоконденсатне родовище.

Історія[ред.ред. код]

Село виникло у XVII ст. біля кордону між Річчю Посполитою та Московською державою, до якої воно належало (звідси й компонент "московський" у назві села; слово "Бобрик" походить від назви водних гризунів — бобрів, які раніше були поширені на цій території). Хоча місцевість, яку сьогодні займає село, населяли віддавна, про що свідчать знайдені речі побуту й риболовецьке оснащення епохи пізнього палеоліту.

За окремими даними[1], село заснували три козаки — Іщенко, Колісник і Камчатний. Найперша письмова згадка про село датована 1645 роком. За часів кріпаччини село і його мешканці були підданими дворянської родини Плетньових (серед них, зокрема, відомий вчений, доктор медицини — Дмитро Плетньов).

Починаючи з XVIIІ ст., село належало до різних адміністративно-територіальних одиниць: Слобідсько-української губернії (1765—1780; 1796—1835), Харківського намісництва (1780—1796), Харківської губернії (1835—1925), Сумської області (від 1939).

1903 року в селі було відкрито земську школу (хоча навчання грамоті відбувалося й раніше — його забезпечували місцеві дяки). Від 1932 школа — семирічна. Від 1964 — середня школа (того ж року було зведено нову двоповерхову будівлю).

Станом на 1864 рік у селі мешкало 978 осіб (536 чоловічої статі та 442 — жіночої), налічувалось 152 дворових господарств, діяла православна церква[2]. Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2105 осіб[3]. Згідно з інформацією довідкового видання 1967 року[4], населення Московського Бобрика становило 1400 осіб.

У часи 2-ї світової війни село було окуповане німцями в період від жовтня 1941 року до вересня 1943 року (щоправда, перша спроба звільнення села від окупантів датована лютим 1943 року). На фронтах війни воювало близько 500 бобричан, з них 77 нагороджено орденами й медалями, 269 загинули. На увічнення пам’яті полеглих в селі споруджено меморіальний комплекс.

За радянської доби земля селян (починаючи від 30-х років) належала колгоспу, що мав назву "За заповітами Леніна". Серед допоміжних підприємств у різні часи були: млин, олійниця, цегельний завод, деревообробна майсерня з пилорамою, тракторна бригада, ферма, свиноферма, конюшня. Також діяли: медпункт, пологовий будинок, пункт пожежної охорони, відділення зв'язку, кравецька майстерня, громадська баня, інтернат. У середині й другій пол. ХХ ст. у селі активно розвивалась освіта й просвітництво (школа, дитячий садок, краєзнавчий музей, сільська бібліотека, книжковий кіоск), художня самодіяльність (будинок культури, драмгурток, колгоспний хор).

Згодом колгосп видозмінився у ТОВ "Нива". Нині земельні паї бобричан орендує ТОВ "Гадяцьке" (с. Мартинівка).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пазинич, Василь (2012). Висота 110. Харків: "Золоті сторінки". ISBN 978-966-400-275-9. 
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2669)
  3. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  4. Історія міст і сіл Української РСР. Т. 19: Сумська область. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. 1967. с. 695. 

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.